Усе, що в Росії говорять про українців, схоже на те, що говорилося проти Чечні – Ідігов

«Я для них є фігурою дуже незручною», – говорить Ах'яд Ідігов. Голова чеченського парламенту в 1993-97 роках, міністр закордонних справ в 1998-1999-му, він був призначений з 2004 року повноважним представником парламенту невизнаної Чеченської республіки Ічкерія в зарубіжжі, живе у Франції. Ах'яд Ідігов каже, що він серед тих, хто бореться проти Кремля, який нав'язав чеченському народу маріонетковий уряд Кадирова. Він вважає, що деякі чеченські політемігранти йдуть на компроміси з Кремлем в питанні «незаконного входження території чеченської держави до складу Росії». В інтерв'ю Радіо Свобода Ах'яд Ідігов розповідає про те, як Чечня домоглася незалежності, і як цю незалежність у неї намагаються відібрати.

– Напевно, Ви прочитали доповідь Іллі Яшина про Кадирова і ситуацію в Чечні, але, думаю, навряд чи знайшли щось нове.

– Нічого нового не знайшов. У ній є правда, але немає головного. А головне – те що в ній не ставиться питання про звільнення окупованої території суверенної чеченської держави для відновлення там легітимної влади, як, втім, і про звільнення територій Грузії і України та початку перетворень системи влади в Росії для економічного і культурного процвітання на основі надання свободи особистості. Цього нема!

Загарбницькі війни – це той шлях, яким Кремль виправдовує своє існування. Якщо говорити про Чечню, то майже вся критика про сьогоднішній стан чеченського народу у Яшина пов'язується з Рамзаном Кадировим. Територія Чечні у нього є частиною Росії, тому ця доповідь – на користь Кремля і не має нічого спільного зі звільненням і російського громадянина від гніту. Говорити лише про те, погана чи хороша нинішня маріонеткова влада під Кремлем в Чечні, безглуздо.

Під час двох останніх воєн чеченський народ втратив понад 250 тисяч осіб убитими, розтерзаними ще більше. Сьогодні сидять в тюрмах тисячі людей. А скільки без вісти зниклих? Ось це питання потрібно ставити на базі того, що здійснена воєнна агресія проти суверенної держави. І це потрібно не менше російським громадянам, ніж чеченцям. Настав момент істини! Спостерігаю за правозахисниками і політиками в Росії, і соромно: невже немає нормальних людей, які розуміють справжній стан? Влада за нафту і газ напхала країну сучасними західними товарами і технологіями, яких вони не можуть самі виробляти. Тепер, коли з'явилися санкції, помітно: звикли люди до західних товарів, але запчастин – немає. Настає протверезіння від благ Заходу. У країні умови економічного і культурного процвітання не створювалися через надання свободи особистості, а зміцнювалася авторитарна влада.

– І все-таки ситуація за Кадирова в Чечні унікальна. Чечня стала полігоном путінізму з культом особистості, репресіями, таємною поліцією, з проспектом Путіна, портретами батька і сина Кадирових на кожному кроці. Дудаєв говорив, що кожен чеченець – генерал. Як Кадирову вдалося поневолити генералів?

– Кадирову самому нічого не вдалося – це все зроблено на грошах самого Кремля. Кадиров розуміє свою роль і непогано її грає. Його батько Ахмат-Хаджі, я його знав добре, міг сказати і правду-матку прямо в обличчя. Він став неугодний, його прибрали, а поставили молоду людину. Йому кажуть, як треба робити, у нього є фінанси, і він займається будівництвом, релігійне питання у нього під контролем...

Глибока помилка – думати, що чеченці зрадили собі і стали рабами. Зараз час загасання опору – стільки убитих людей, покалічених, і від навали цієї чуми люди приходять до тями. Але не забувають, зайдіть в будь-який будинок – і ви дізнаєтеся, що люди пам'ятають, що з ними робила влада Кремля. Таке не забувається так просто.

Я впевнений в тому, що боротьба чеченського народу за своє існування – це правильний напрямок. Якщо хтось каже, що чеченський народ сьогодні намагається розвалити Росію – це неправильно. Росію треба перетворити, а не розвалювати. Розвалиться вона сама, тому що влада тримається на багнетах і страху людей.

У чому «завинив» чеченський народ перед цією імперією? Ні в чому, окрім того, що чеченці – люди вільні. Свобода нами розуміється як відповідальність, перш за все. Панам з Кремля це не сподобалося, вони почали бомбити, вбивати. Закидали бомби з дитячих «іграшок», які вибухали, відривали руки, вибивали очі дітям. Те, що вони творили під час двох останніх воєн проти чеченського народу, – це неймовірно, це жах, який майже ніхто не знає. За що, питається? Наш народ ніколи не захоплював чужі території, ми з росіянами жили мирно. Переважна більшість чеченців – порядні люди. Сьогодні їх Москва зображує якимись «відморозками», недоступними для нормальних стосунків. Ось з цим злом, перш за все, треба сьогодні нам проводити серйозну роботу.

Зараз ось Україна намагається вийти з-під імперського ярма. Думаю, їм тут Захід не дав «розвернутися», як проти Чечні. Все, що говорять про українців, схоже на те, що говорилося проти нашого народу. Говорили, що там внутрішня війна, що там бандити... Політика російської імперії все та ж, що була і 300 років тому, анітрохи не змінилася.

У Радянському Союзі ми ж не могли розмовляти своєю мовою ні в одній установі, не могли писати. Нас не вчили чеченській мові, все було тільки на побутовому рівні. І займали за рівнем соціально-економічного становища 97-е місце за всіма показниками в СРСР, а за три-чотири роки свободи у нас все швидко змінилося так, що на територію Чечні стали приїжджати люди з Грузії, з Вірменії та інших сусідніх республік. Організовували ринки, почалося будівництво – доріг, насамперед.

Але з боку Москви почалися провокації на території Чечні. Спочатку хотіли всіх чеченців зіштовхнути за місцем проживання. Нічого не вдалося, тому що ці люди мають вікові зв'язки. Потім почали релігійним способом розтягувати, знову не вдалося. Потім згадали, що у чеченців були родові племінні відносини 200 років тому, і це провалилося. Все робили для того, щоб зобразити чеченський народ не народом, а племенами. А тому, нібито, і держава для них – це недосяжне поняття. А ідея відтворення нашої держави якраз будувалася на ідеї загальнонаціональної єдності.

– Ось уже минуло майже 20 років з тих пір, як Ви поїхали. Ви відчуваєте себе європейцем, чи живете тільки думками про Чечню і надією туди повернутися?

– Я відчуваю, що на Заході особливого діла немає до нашого народу, Захід вирішує глобальні питання. Чеченське питання побіжно вони можуть розглядати. Ми не хотіли крові, не хотіли війни, ця війна нам нав'язана, хто б що не говорив. Тут, на Заході, людям мого віку дуже важко. Як би там не було, я бачу, що відбувається на Заході. Захід, на відміну від Росії, – це держави, які орієнтуються на думку народу. Якби тут, як у Росії, довели до такого ступеня людей, вони б тут вивалили всі на вулиці, припинився б рух транспорту, метро, поїздів. І вони б змусили уряд піти на поступки. Тут є громадянське суспільство, яке об'єднує сили і змушує владу діяти, як йому треба. У Росії немає громадянського суспільства. Там все громадянське суспільство – це водії, які блимають зустрічній машині, що позаду є поліцейський.

У Чечні ж Кремль переслідує всіх, хто підтримував опір, стільки людей вбили, знищили, забрали все, що у них було. Є й ті, хто зрадив свої принципи і перейшов на бік окупантів. У Кадирова становище нелегке. Він робить те, що йому говорять, іншого він не може. Але ясно одне, що його уряд так званий – це незаконний уряд, це маріонетки, яких насадив Кремль під дулами своїх гармат.

– Чи багато нових біженців, які зараз залишають Чечню?

– Дуже багато. Звідти всі готові тікати, крім тих, хто сидить в оточенні Кадирова.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода