Львів – Реформувати українську армію згідно зі стандартами НАТО – такі амбітні плани має українська влада. Однак як це буде реально? Командири військових підрозділів говорять про те, що професійна армія може бути на контрактній основі. Сьогодні на Яворівському полігоні, що на Львівщині, проходять вишкіл близько півтисячі військовослужбовців-контрактників. Які їхні мотивації служити у Збройних силах?
Нині кожен контрактник спершу має пройти двомісячне навчання на полігоні, а вже опісля їх скеровують до підрозділів для проходження служби.
Наймолодшим військовослужбовцям-контрактникам – 18 років. До них найприскіпливіша увага при відборі. І є випадки, коли з військового полігону охочих підписати контракт відправляють додому. Як, для прикладу, хлопця з однією ниркою та ще й після складної операції. Його рідні нічого не знали, що він планує служити в армії.
Більшість молодих чоловіків говорять про те, що підписали контракт, бо мріяли про військо. У планах багатьох з них – навчання у військовій академії.
«Мені 18. Вся сім’я служила і я йду. Стріляв з автоматів, пістолетів, з гранатомета перший раз. Хоч якийсь внесок зроблю для захисту країни. У наметах жив, бо ходив в гори. Я більше хотів би в піхоті, зараз готують на водія БТР», – розповідає Юрій Парило з Тернопільщини.
«Я підписав на три роки контракт, хочу захищати країну. Я ще хотів би піти в академію вчитись», – каже Михайло Мельник з Волинської області.
«Не зарплата, а найбільша мотивація навчитись, так мені передалось у спадок. Польові умови будуть скрізь, як тут», – каже 18-річний контрактник Тарас.
Рівень підготовки – кращий
Сім відсотків з числа контрактників, які проходять вишкіл на Яворівському полігоні, віком більше 40 років, 35% – 30-35 років. Третина осіб з технічною та вищою освітою, а з такими людьми, кажуть офіцери, легше працювати. Вихідців з сіл і міст майже порівно. Підписали контракт з різних причин, зокрема економічних, бо не знайшли добре оплачувану роботу, а зарплата у війську суттєво зросла, але багато просто не змогли адаптуватись після мобілізації у цивільному житті, де панує несправедливість. Військові кажуть, що війна – це хвороба і вже тягне до життя в умовах бойових дій.
«Всі горять патріотизмом, але не всі йшли в армію. Тепер йдуть, бо соціальний захист підштовхнув», – каже полковник Петро Левус, старший офіцер відділу роботи з особовим складом 184-го Навчального центру.
Поруч з молодими і недосвідченими військовослужбовцями проходять навчання чоловіки, які здобули бойовий досвід в АТО. Таких більшість. Олександр Балабас у 2014 році пішов служити добровольцем, був у 80-тій аеромобільній бригаді, зазнав контузії. Після лікування знову повернувся в армію – підписав контракт. Зараз проходить вишкіл на Яворівському полігоні і порівнює умови підготовки.
Не було кому на війні підказати про саперну справу, як розтяжку поставитиОлександр Балабас
«Стало тут краще. Ось стрільбище, тут додаткові мішені, кращий інструктаж, більше пояснюють. Люди з АТО навчають. Мені все цікаво, бо багато нового дізнаюсь. Наприклад, я не проходив навчання з топографії, важлива медицина, не було кому на війні підказати про саперну справу, як розтяжку поставити, до чого можна і не можна лізти. А умови проживання тут задовільні, є негаразди, але це вирішується», – говорить військовослужбовець-контрактник.
Намети 60-70-х років
Контрактники проживають у наметовому містечку, в наметах виготовлених у 60-70-ті роки минулого століття. Палять дровами. «Хотілося б оновити намети, бо термін експлуатації пройшов, треба спальники, волонтери допомагають», –зазначає Петро Левус. Досвідчений військовий офіцер наголошує, що фундаментом української армії мають бути військовослужбовці контрактники. Бо ці люди свідомо підписали контракт для служби в ЗСУ. Порівнює, що з мобілізованими були численні проблеми, адже недосвідчених людей, переважно з бідних родин, витягували з домівок і протягом місяця вони проходили на полігоні прискорений курс навчання. Відтак вчились воювати вже в зоні АТО.
Люди відчувають відповідальність, панує дисциплінаПетро Левус
«Коли мобілізація почалась, у мене серце кров’ю обливалось. Я не бачив армію, а бачив натовп людей, який ходив, мав патріотизм і не мав поняття військової справи. Це не була їхня проблема. Тоді акцент робився на прискорену підготовку. Зараз вже з’являється обличчя української армії, пішли контрактники, якість краща, люди відчувають відповідальність, панує дисципліна. Мій біль, як і всього суспільства, – це зловживання алкогольними напоями серед військових, серед мобілізованих це була просто біда. Коли прийшли контрактники, ми починаємо про це забувати. Зараз держава пішла досвідом США, стягують великі штрафи. Якщо зарплату контрактник отримує близько 8 тисяч гривень, то за вживання алкоголю з його заробітку стягують 6 тисяч гривень, то він другий раз подумає, чи пити, до того ж повідомляємо рідним», – говорить Петро Левус.
Нині, зазначає, офіцер, тих людей, які шкодять армії, звільняють. «Ми вже відправили першу партію документів щодо звільнення з лав тих, хто систематично порушує військову дисципліну. Такі люди армії не потрібні, коли він пияк, то його тримати лише тому, що нам кількість потрібна, це зло. До таких людей свідомість не доходить».
На Яворівському полігоні проходять вишкіл військовослужбовці-контрактники, чоловіки, призвані на строкову службу, а також професійні бійці військових підрозділів, яких тренують натівські інструктори. У найкращих умовах проживають саме ці військовослужбовці. Зараз на полігоні будують дві казарми на понад 300 місць, але цього недостатньо, щоб забути про проживання у наметах всіх українських військових на полігоні.
