Мустафа Дегерменджи не здає і не здається – Бекір Дегерменджи

Два роки тому, 26 лютого 2014 року, 26-річний житель кримського села Грушівка Мустафа Дегерменджи разом зі своїм батьком вирушив до Сімферополя. Там разом із тисячами кримчан він взяв участь у мітингу на підтримку територіальної цілісності України. За рік російські силовики звинуватили його в участі в масових заворушеннях і арештували. «Крим. Реалії» з'ясували, чим Мустафа займався раніше, яким його знають рідні та близькі.

Бекір та Аліє Дегерменджи повернулися з Узбекистану до Криму 1989 року і оселились у селищі Грушівці під Судаком. Того ж року у них народився первісток, якому вони дали ім'я Мустафа. Коли хлопчикові виповнилось 7 років, він пішов вчитись у місцеву Грушівську школу, але у 8 класі перевівся до Судакського ліцею – у клас із фізико-математичним ухилом.

«Навчався він добре. У нас із Судакського району всього вісім людей їздили на президентську ялинку. І мій син Мустафа був серед цих восьми учнів. Туди його послали за гарне навчання», – розповів Бекір Дегерменджи, батько Мустафи кореспонденту «Крим. Реалії».

«Якщо йому погано, він не скаже»

Після ліцею Мустафа вступив до Національної академії природоохоронного і курортного будівництва в Сімферополі і закінчив її за фахом «туризм».

«Він спочатку хотів пов'язати життя з туризмом, йому це подобалось, Мустафа цим захоплювався. А потім так склалось, що, коли він закінчив університет, спочатку не було роботи. А потім він перегорів», – згадує сестра Мустафи Мавіле Дегерменджи.

Дегерменджі виріс у курортному регіоні і під час туристичного сезону займався розселенням відпочивальників. За словами батька, це дозволяло йому практично самостійно оплачувати своє навчання в академії. Після закінчення університету Мустафа знайшов постійну роботу – влаштувався торговельним представником.

«Якихось особливих серйозних захоплень у нього не було. Як усі молоді хлопці, він, звісно ж, захоплювався спортом. Він любить читати, захоплювався історією. Вільний час намагався приділяти нам, близьким, і, звісно ж, із друзями його проводив», – згадує Мавіле.

Мустафа був затриманий російськими силовиками 7 травня 2015 року. Це сталось, коли він із матір'ю вирушив на роботу. Вони в'їжджали в центр селища, і дорогу їм перекрили люди в формі, витягли Мустафу з машини, поклали обличчям до землі і наділи наручники.

«Для нас настав дуже важкий час. Зараз розумієш, наскільки ти любиш брата і не можеш без нього. Перший час у мене було враження, що я залишилась без захисника, тому що з дитинства він мене оберігав і підтримував», – розповідає Мавіле.

Батько і сестра Мустафи бачаться з ним тільки на судових засіданнях. Іноді їм вдається перекинутись кількома фразами. Мати Мустафи на процесі виступає як громадський захисник, тому вона має право на побачення з сином у СІЗО. Їй вдається відвідувати слідчий ізолятор приблизно раз на тиждень.

«За весь час він жодного разу не скаржився на умови утримання. Але навіть якщо йому там погано, він ніколи не дасть знати, що йому там погано. Він по натурі така людина. Я сподіваюсь, що він говорить правду, що в нього там проблем немає. Хочу сподіватись», – зітхає Бекір.

Після арешту Мустафи сім'ї Дегерменджи стало складніше і в матеріальному плані. Але співвітчизники не залишили їх у біді і намагаються допомагати.

Обмовиш Чийгоза – вийдеш на свободу

26 лютого 2014 року Мустафа вирушив до Сімферополя разом із батьком. Тоді Меджліс кримськотатарського народу закликав усіх співвітчизників і кримчан інших національностей прийти до парламенту і не допустити проведення засідання, яке може поставити під загрозу територіальну цілісність України. У свою чергу партія «Русское единство» на чолі з Сергієм Аксьоновим оголосила про проведення проросійського контрмітингу. Того дня біля стін Верховної Ради АРК відбулись численні сутички між двома конфліктуючими сторонами. Все завершилось перемогою проукраїнської акції – засідання парламенту було відкладене. Однак вранці наступного дня урядові будівлі були захоплені російськими військовими без розпізнавальних знаків.

2015 року російська прокуратура відкрила кримінальну справу проти учасників проукраїнського мітингу, що відбувся 26 лютого. За версією слідства, ініціатори цієї акції є «організаторами масових заворушень», а учасники проросійського мітингу – «потерпілими». В рамках цієї «справи» під варту були відправлені троє: заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз, житель Советського району Криму Алі Асанов і Мустафа Дегерменджи.

У яких саме діяннях підозрюють останнього – незрозуміло. Його адвокат Олександр Солодков є найменш публічним з усіх захисників фігурантів «справи 26 лютого» і відмовляється від спілкування з журналістами. Відомо тільки, що Дегерменджи інкримінують «участь у масових заворушеннях», організованих Меджлісом.

Батько Мустафи Бекір каже, що його син раніше не був активним учасником кримськотатарського руху і не брав участі в органах національного самоврядування. Але він, як і сам Бекір, намагався не пропускати мітинги, організовані Меджлісом.

«Я його намагався брати на мітинги, щоб він це все бачив і знав історію свого народу. А так, щоб десь перебувати, – ні. У нас весь народ бере участь у цьому. Для участі в таких справах не потрібно нікуди входити – це стан душі. Ось я з дитинства не знав, як виглядає Крим, але знав, що це моя Батьківщина. Це стан душі будь-якого кримського татарина», – каже Бекір.

Він стверджує, що в перший же місяць арешту слідчий запропонував його синові угоду: Дегерменджи дає свідчення проти заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза – і натомість опиняється на волі. Однак Мустафа на це не погодився.

Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії»