Тетяна Козак
У Тирлівці – рідному селі патрульного поліцейського Сергія Олійника – цієї неділі збиралися на його підтримку. Односельці шоковані тим, що правоохоронцю може загрожувати довічне ув’язнення. Олійник – фігурант справи про вбивство під час переслідування неповнолітнього пасажира автомобіля BMW, водій якого перевищив швидкість у ніч на 7 лютого.
Тирлівка – крихітне село на кордоні між Вінницькою і Кіровоградською областями. Населення – трохи більше ніж 400 осіб. Щоб дістатися туди з Києва, потрібно їхати автобусом до Умані, потім пересісти на маршрутку Умань-Бершадь і вийти на Шляховій, а там пройтися кілометрів 20-ть брущатою дорогою. У неділю транспорт до Тирлівки майже не ходить.
Село невелике та доглянуте. Тут є сяюча класичним поєднанням позолоти і небесно-блакитного церква. В селі – своя школа, садочок, сільрада та кілька магазинів. Є клуб – тут до 8 березня готують святковий концерт.
Табличка з назвою села на в’їзді підфарбована у кольори українського прапора. Тут немає якогось «містоутворювального підприємства», але є фермери. У людей – своє господарство: свині, корови, кури. Село газифіковане, але немає води – в кожному дворі є свій колодязь.
Про схід села, призначений на неділю о 14:00, знають усі, кого не спитай. Провести його, як пояснив голова сільради Іван Гаврилович, громада вирішила спільно в п'ятницю – після того, як напередодні суд у Києві за поданням прокуратури обрав патрульному запобіжний захід у вигляді 60 діб арешту. У селі шоковані тим, що лейтенанту поліції може загрожувати довічне ув’язнення.
Сергія Олійника підозрюють у скоєнні злочину за чотирма статтями Кримінального кодексу України: перевищення влади або службових повноважень; навмисне вбивство; замах на вчинення злочину; умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
«Чому пасажир не зупинив водія? Бездіяльність – ще гірше, ніж дія»
Сергія Олійника в Тирлівці звуть Сергій або Сірожка. Багато хто знає його з дитинства. Кажуть, що він дуже людяний. Старші чоловіки та жінки згадують його дитинство, як він працював паламарем при церкві. Розповідають: і досі дуже вірить в Бога. Тирлівчани впевнені: він чесно виконував свій обов'язок як поліцейський.
– Поліцейські проходили навчання, знання перевірялися. І вони діяли в рамках того, чому їх учили, – каже Олександр, автомеханік. – Якщо ті чинили великий опір, то якщо у законі прописано, що вони повинні стріляти, то все правильно зробили.
– А ви відео дивилися, яке опублікував Матіос?
– Відео не бачив – немає часу, – розводить руками, темними від роботи, – закінчую зміну об 11-й вечора, до подушки ледве дійшов – і вже заснув. Але я по телеку дивився. Ось чого той пасажир не зупинив водія? Бездіяльність – це ще гірше, ніж дія. Зрозуміло, що мамі шкода, що сина застрелили...
Вирішуємо поговорити про «мажорів» – саме це слово вживають, наприклад, у соціальних мережах користувачі, які стали на захист поліцейських, щодо пасажирів BMW.
– А тут «мажори» є? – запитуємо думку Сашка-автомеханіка.
– Були, та ми їх виперли, – розповідає, що у селі одне з господарств належить «київському» й охороняли його не місцеві. – Були конфлікти постійно, причому серйозні такі. Це були київські, бешкетували. Ми зібралися і всипали їм, вигнали з села.
– Кажуть, що поліцію тепер дискредитувати хочуть. Що думаєте, це так?
– Так, схоже на те. Реформа йде, ситуація змінилася на краще. Перестали з людьми зверхнє говорити, – каже автомеханік. – Хоча – от зробили поліцію на подобу того, що в Америці: там форма, хороші машини. А тут: машини – г*мно, «Пріуси» паперові, – говорить Сашко. – По-перше, взимку в них холодно. По-друге, якщо вже робите під американців, то потрібні нормальні машини. Щоб був таран: щоб він, «Пріус», штовхнув його в ср*ку і вони вилетіли в кювет. Не стріляти – збити з дороги. Але як це можна зробити цим бляшаним «Пріусом»?
«Ці – копи, а стара міліція – копняки»
За чверть друга. Біля місцевого будинку культури збираються люди. Молоді дівчата – в куртках і без головних уборів, жінки – у хутряних шапках, бабусі – в мохерових хустках. Стоять в своєму колі, обговорюють, що сталося з Сергієм Олійником.
– Дуже людяна дитина, совісна така. Ми ніколи в житті не повіримо, що він міг стріляти в упор, – каже одна з жінок.
– Грошей багато, так все можна, – говорить інша про пасажирів BMW.
– А це – дитина від Бога, знаємо з манюні, – зітхає її співрозмовниця.
Чоловіки теж збираються – у своє коло, навколо колишнього голови села Василя Павловича. Він відрізняється від інших чорною хутряною шапкою та солідним пальто.
– Шапочка у тебе, як у Януковича, – жартують чоловіки.
– Та Янукович відпочиває, – віджартовується Василь Павлович.
Колишній голова каже: «У нас є міліція. Навіщо ми то створили – поліцію й міліцію? Яка різниця?»
– Ці – копи, а стара міліція – копняки, – на своє запитання вирішив відповісти сам. – Їм поки копняка не даси, вони не ворухнуться.
У Тирлівці знають усі подробиці справи. Знають і про заяву Ігоря Луценка, депутата з «Батьківщини», про те, що під час Революції гідності Олійник був слідчим столичного райвідділку міліції і, зокрема, займався справою одного з автомайданівців. А Василь Павлович, як і інші в селі, вважає, що епізод з автомайданівцем «Сергійкові пришили», бо, мовляв, Олійник одразу після того випадку написав заяву і звільнився з посади слідчого.
Батько Олійника поїхав до Києва на акцію підтримки поліції
Люди продовжують сходитися. Під’їжджають чоловіки у військовій формі – це самооборона з сусідньої Бершаді. Підходять і політики – голова вінницького осередку «Народного фронту».
Тут і мама Сергія – вчителька Тетяна Михайлівна. Вона весь час плаче, її заспокоює сестра Сергія – Інна. Вона каже, що те, що відбулося з Сергієм, стало для них шоком. Батька Володимира на сході не буде: він поїхав до Києва, на Софійську площу, на акцію підтримки поліції.
Побачили дільничного в погонах – його тут звуть Толею.
– Що думаєте, справедлива справа? – запитуємо у Толі.
– Кваліфікацію вже неправильну йому дали, – каже коротко. – Не можна було таку.
– Вас уже переатестовували?
– Ні, готуємося ось.
– Чи хвилюєтеся?
– Та як... А хто працювати тут буде! Два дільничних на весь район. Ви що!
«Депутати пишуть закони під своїх дітей. А під наших хто буде?»
На початок третьої під'їжджає голова сільради. Іван Гаврилович – чоловік років під п’ятдесят, у брюках, акуратній курточці, з шарфом. Вітається з усіма, пропонує йти в зал. У коридорі організували збір підписів: село хоче звернутися до президента, голови МВС і генпрокурора. Люди стають у чергу, підписуються.
Збори починають пізно: чекали на заблукалу групу журналістів із Києва. Іван Гаврилович зі сцени, обрамленою важкими бордовими плюшевими шторами, пропонує висловитися всім охочим. Наголошує: у селі – народовладдя.
Промовці знаходяться відразу. З трибуни лунають заклики звільнити Олійника, нагородити його і «поставити замість Матіоса». «Мажорів – у тюрми!» – вигукують присутні. Лунають і політичні заклики: дехто з ораторів лає обласних депутатів, які не заступилися за Олійника, не взяли на поруки. Зал на це відповідає гучними вигуками й оплесками.
«Депутати пишуть закони під своїх дітей. А під наших дітей хто буде писати закони?! – обурюються люди. – Депутати зробили нашу міліцію безправною і безмовною. Країну розтоптали і роздали! Крим віддали без єдиного пострілу, на Донбасі різанину зробили таку, що далі нікуди. Хто винен? Боротьба з корупцією триває – яка боротьба?»
«Не Сергій вбив – система вбила»
Зі сцени пом'янули і загиблого в перестрілці хлопця.
– Він – заручник системи, – каже колишній голова сільради. – Сергій виконував обов’язок, а він загинув. Хай не думають, що у селі тому черстві, бездушні. Там мама плаче, тут – плаче. Ця система породила цих «мажорів». Хай думають, що не Сергій вбив – система його вбила.
– Прошу президента, Шокіна, Гройсмана (теж наш, вінницький) – випустіть хлопця! Інакше ви будете бідувати від усієї країни, всієї громади! Від тих батьків, у яких загинув хлопець, і від нас усіх – гріх вам буде, якщо ви цього хлопця скривдите, – закликає колишній голова.
Жителі Тирлівки налаштовані рішуче. Кажуть: якщо звернення до керівництва держави не допоможе, готові виходити на протест в Києві всім селом. Сім'я Олійника вже подала апеляцію на рішення судді про арешт.
