Львів – Українські та польські митці презентували у Львові прем’єру літературно-музичного проекту «Антонич удома». Учасники дійства хотіли зацікавити українським поетом Богданом-Ігорем Антоничем саме молодь, щоб вона відчула, настільки сучасним є поет. Цей проект ініціювали польські митці. Чи вдалося по новому представити талановитого українського поета?
Проект «Антонич удома» митці поділили на три частини – дитинство, село Новиця, Лемківщина (нині територія Польщі), де 5 жовтня 1909 року народився Антонич у родині священика. Далі – зрілість, поет 9 років жив у Львові, тут навчався в університеті, у Львові 22-річний поет видав свою першу збірку, яка стала єдиною за життя. Бо наступні дві вийшли після його смерті. Третя частина мистецького проекту під назвою «За зорею» – вірші поета, пов’язані зі всесвітом. У радянський час Антонич був серед заборонених поетів, а особливо довший час замовчувались його глибоко релігійні вірші.
Як таку густину і такий об’єм можна було пустити в одному вірші ти не розумієш, як це він вмістивУляна Горбачевська
«Наше дійство – це рефлексія на його вірші, ми і образи черпали з віршів. Перший образ – оспівано гармонію людини, природи, спомини про дитинство, село, Лемківщину. Друга частина віршів пов’язана з мегаполісом, трішки з драмою, він відчував місто, яке чавить людину, відчував певний апокаліпсис, зрештою потім це і сталось – Друга світова війна. А третій – це космічні вірші, де поруч в одній вірші крапля роси і поле з комети, все в одному рядку. Як таку густину і такий об’єм можна було пустити в одному вірші ти не розумієш, як це він вмістив. Це якраз про такий міф, де зараз Антонич, бо в нього є у віршах, що його дім не тут, десь за зорею», – зауважила Радіо Свобода Уляна Горбачевська, режисер проекту і співачка.
Проект ініціювали поляки
Ініціаторами дійства є польські митці. Адже в селі Новиці у Польщі відбувається фестиваль Антонича. Польські музиканти у проекті використали давні інструменти, наприклад, архаїчну фіделю, оригінал якої XVII століття знайшли у Польщі в Плоцьку – це струнний смичковий інструмент.
Музикант Рішард Лятецький використав у проекті також псевдоінструменти, витягував звуки з каміння, дерева, скла. Музикант вперше почув про українського поета Богдана-Ігоря Антонича у Новицях, куди приїжджає упродовж останніх 25 років.
Я інтерпретую в інтуїтивний спосібРішард Лятецький
«Там пам’ятають що тут народився Антонич. Я читав поезію Антнича бо є переклади. Я інтерпретую в інтуїтивний спосіб. Це не є легка форма, яку ми створили», – говорить музикант.
Богдан-Ігор Антонич був невисокого зросту, худорлявий, волосся зачісував назад, дуже охайний, любив чорний костюм, носив овальні окуляри і великий портфель – такі спомини про нього залишились. А ще він писав вірші, тільки-но розплющивши очі зі сну. Цікаво, що у 1932 році, за п’ять років до смерті, поет за десять днів написав понад 30 віршів. Наречена поета Ольга Олійник описала творчий стан Антонича – він ходив по кімнаті з паличкою у руках, наспівуючи мелодію. Так народжувалась у нього поезія, яка дуже мелодійна.
Однак у проекті «Антонич удома» музику обрали досить складну, інколи поезія губилась за звуками. Учасник дійства письменник Юрій Андрухович зауважив, що проект справді складний і з ним не мандруватимуть. Прем’єра відбулась лише у Львові.
«Цей проект куди-небуть не привезеш, його треба довго готувати. Я не думаю, що ми будемо багато з цим проектом подорожувати, організовувати тури. Ця програма складна і вимагає певної стабільності», – каже український письменник, публіцист, перекладач.
Юрій Андрухович знову повернувся до Богдана-Ігоря Антонича, бо вважає, що поета не надто знають і розуміють українці. У 2003 році Андрухович презентував свою книжку «Дванадцять обручів» і його критикували, зокрема письменник і дослідник життя та творчості Антонича Ігор Калинець, за «паплюження імені Антонича», що біографія поета цілком вигадана Андруховичем. Чому знову Антонич у творчості Андруховича?
Антонич такий поет, який вимагає включення дуже серйозних інтелектуальних ресурсів, а в нашій традиції цього немає, бо поезія або має розчулити до сліз, або не цікаваЮрій Андрухович
«Є набагато слабші поети за Антонича, яких українці вважають зрозумілими, своїми, кращими, близькими. Антонича важко читати напам’ять, є певні вірші, які навіть я не можу цитувати. Але Антонич такий поет, який вимагає включення дуже серйозних інтелектуальних ресурсів, а в нашій традиції цього немає, бо поезія або має розчулити до сліз, або не цікава», – зауважив Юрій Андрухович.
Мистецький проект «Антонич удома» презентуватимуть цьогоріч ще у Польщі. Це не перша спроба митців передати поезію Богдана-Ігоря Антонича через звуки і музику. На столітній ювілей поета у 2009 році львівські актори театру Леся Курбаса поезію авангардного Антонича читали під імпровізований джаз, у такий спосіб передаючи власне розуміння його поетичного слова звуками та рухами. Поезія Антонича мелодійна і вона донині, вже майже 79 років після його смерті, наштовхує митців на нові творчі задуми. А вже вдалі чи ні, кожен вирішує сам.
«Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,
невже ж тобою не п’яніти?
Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля».
(Б.-І. Антонич. «Автопортрет»)
