Далі в Росії все тільки погіршуватиметься – російська активістка

Софія Русова – російська громадська активістка з 10-річним стажем, член федеральної ради партії «Яблуко» і активістка «Екологічної вахти щодо Північного Кавказу». Їй 30 років, вона родом з Удмуртії. Після того, як Русову звільнили з телебачення за громадянську і політичну позицію, вона була змушена переїхати з Іжевська до Москви. В інтерв'ю Радіо Свобода вона розповіла, чому росіянам необхідно підвищувати юридичну грамотність, як змінилося суспільство за останні кілька років і на що розраховувати людям, які хочуть змін у Росії.

– У нас постійно відбуваються якісь затримання: чи то точкова забудова, чи то одиночний пікет лікаря, який вимагав зарплату. Не хочеться полегшувати роботу суддям, поліцейським, показуючи свою безграмотність і незнання, як себе поводити. Зараз, наприклад, в Адигеї відбувається судовий процес щодо еколога Валерія Бриниха за екстремізм по 282-й статті. Це просто маячня. Його судять за те, що він написав статтю про екологічні порушення в республіці.

– У Вас є якась думка, чому російські екологи стали мішенню для кримінальних справ? Кому вони заважають?

– Я була в Краснодарському краї багато разів – це, безумовно, один з найкрасивіших регіонів, з точки зору екології – ласий шматочок. Звичайно, Сочі просто тихесенько «доконують» після Олімпіади. Подивіться, скільки було надзвичайних ситуацій за рік, скільки було підтоплень – це все наслідки абсолютно варварських дій під час підготовки до Олімпіади. І це триває тепер на території заповідника «Західний Кавказ». На жаль, у «Ековахти» не так багато сил, щоб якось цьому зарадити. Коли була Олімпіада в Сочі, люди виходили захищати вулиці, ліси, будинки. І це все закінчувалося у відділку поліції.

Це – просто бізнес і гроші. Екологи заважають своєю діяльністю. Вони формують громадську думку (що влада дуже не любить), тому що вони професійно розповідають про негативні наслідки впливу на природу. Хто такі екологи для влади? Якісь незрозумілі люди, які розповідають, що колись в 30-му році закінчиться вода. Я думаю, владі не складно сфабрикувати кримінальні справи, тим більше знаючи краснодарське правосуддя.

​– Зараз ще дуже «популярна» стала стаття 212.1, згідно з якою стали саджати за ґрати учасників одиночних пікетів. Ільдара Дадіна позбавили волі на три роки. Йде досить активна кампанія за скасування цієї статті. Які у Вас прогнози? Чи будуть далі активно використовувати у Росії цю статтю?

– У Чечні в тюрмі сидить чеченський правозахисник, якому просто в машину підкинули наркотики. Його судили за зберігання наркотиків в особливо великому розмірі. Не має сумнівів, що держава і люди, які представляють державу: поліцейські, співробітники слідчих органів, – можуть піти на що завгодно. Потрібно публічно говорити про те, що ти з цим не згоден. Але якщо говорити про практичний бік, мені здається, що все тільки погіршуватиметься. На жаль, те, що я бачу в судах, коли фальсифікуються документи, те, що я бачу стосовно переслідувань різних людей, те, що в регіонах відбувається.

Дуже засмучує той факт, що регіональні чиновники завжди дивляться на Москву. Якщо в Москві порушуються права людини, права на власність – це сигнал для регіонів: можна робити все. Це дуже страшно, тому що буде тільки гірше.

Дуже часто у мене бувають агресивні дискусії з приводу Європи, прав сексменшин, ставлення до біженців. Суспільство розділилося, особливо після Криму, коли з ранку до ночі тільки про Україну говорили федеральні канали. 10 років тому я не думала, що у нас буде така країна, що будуть ухвалювати такі закони, як, наприклад, закон «Діми Яковлєва». Я дуже хотіла б, щоб не було Думи, яка вона зараз. Мені дуже соромно за наших депутатів, за те, що вони говорять, як вони себе поводять, за те, як вони замість допомоги ще більше розпалюють ситуацію в Сирії своєю риторикою щодо біженців.

– Ви бачите якісь методи, як на це можна вплинути?

– Мені б хотілося вірити, що у нас ще не до кінця знищений інститут виборів. Але мої особисті прогнози, що в 2016 році фальсифікацій буде ще більше, ніж в 2011-му. Тоді люди зрозуміли, які у нас сфальсифіковані вибори. Вони вийшли на вулицю саме з вимогою чесних виборів. Але я не знаю, чи можливо це в 2016 році.

Дуже хочеться вірити, що серед співробітників, які працюють з нашим президентом Путіним, є адекватні люди, в хорошому сенсі патріоти, і вони зможуть змінити внутрішню політику в країні. Поки що це тільки погіршення ситуації і закручування гайок. Усі некомерційні організації, які могли, вже добили. Зараз все менше просвітницької діяльності. Ми повинні повернути все це назад, дати можливість працювати, працювати з молоддю. З мого досвіду спілкування мені зрозуміло, що у нас дуже засмічені мізки телевізором, пропагандою. Я ходжу до тренажерного залу. Раніше там говорили тільки на абстрактні теми, а останніми місяцями увесь час обговорюються гострі політичні питання, тому що щось змінюється в країні в гірший бік. І всі це відчувають, нарешті. Серед моїх друзів і знайомих хтось відсидів у в'язниці, дуже багато людей з мого кола роз'їхалися.

– А Ви самі не думали виїхати?

– Я думала, але для мене це дуже важко. Тому що мої батьки навряд чи коли-небудь поїдуть з Росії. Психологічно вони не зможуть жити в іншій країні. Це головний фактор. У мене були різні неприємності з боку Федеральної служби безпеки Росії, Центру «Е», але поки мені не створили таких умов, дякувати Богу, коли треба просто за день збирати сумку і їхати. Я сподіваюся, що цього не станеться, але в Росії все можливо.

Я думаю, що багато європейців нам співчувають, але змінити можемо тільки ми самі і наш уряд. Ми могли зробити дуже-дуже багато. Якщо Путін такий великий, чому, коли у нас були нафтові гроші, він довів країну до такого економічного стану? Швидше за все, цих грошей ніколи вже не буде. Навряд чи ціни на нафту будуть колишніми, тому що є нові технології. Росії більше не вдасться сидіти на нафтовій трубі і отримувати на цьому гроші. А по-іншому ми поки що не навчилися, ну, не ми, а наша влада. Вони розподіляли всі ці гроші, доходи. Хотілося б, щоб з'явилася людина, яка була би чесною, порядною, яка була б моральним авторитетом. Раніше був Сахаров. Наді мною сміялися в університеті, але для мене певною мірою такою чесною людиною була Валерія Новодворська. Зараз таких авторитетів, напевно, по суті, немає.

– Але проблема в тому, що для багатьох зараз такий авторитет – Володимир Путін.

– Я думала над цим, коли спілкувалася з людьми. Може, в 2000-х люди щиро вірили, що Путін, особливо на контрасті з Єльциним, який був не таким підтягнутим і молодим, як Путін, дійсно був авторитетом. Я пам'ятаю, що була ейфорія від Путіна. Багато жінок говорили: який Путін красень, та й зараз кажуть, так. Є люди, які щиро вважають досі, що Путін рятує Росію, вірять в цей «русский мир», в цю пропаганду щодо України.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода