(Рубрика «Точка зору»)
Офіційна Москва все глибше занурюється у трясовину власної брехні і пропаганди. Кількість дезінформації і провальних «хитрих планів» зашкалює настільки, що досвідчені дипломати починають заговорюватись, із потрохами видаючи кремлівські злочини в Україні.
У нещодавньому інтерв'ю голова російського МЗС Сергій Лавров заявив, що «кримський референдум» довелося проводити у прискорені терміни нібито через «військову загрозу» з боку Києва.
«Референдум, напевно, можна було б довше готувати й нагнати туди більше спостерігачів. Вони запитують, чому МИ його провели за один тиждень. Ми відповідаємо, що була пряма військова загроза: бандити мчали на поїздах зі зброєю в руках із наміром викорчувати звідти російських. Зараз можна чіплятись за якісь юридичні, технічні аспекти із приводу того, що сталося, хоча результати референдуму важко заперечувати», – сказав він.
Мало хто звернув увагу на цю приказку, хоча вона має істотне значення. Російський «ріббентроп» непрямо підтвердив, що Москва навесні 2014 року провела на території сусідньої держави якийсь «референдум», за результатами якого силою відібрала в України Крим. Інших тлумачень бути не може. Спасибі, це ще один аргумент для майбутнього міжнародного трибуналу над кремлівської клікою.
Москва сама себе загнала в кут
Вельми показово, що Москва змушена систематично виправдовуватись із приводу анексії Криму. Російські дипломати, чиновники й політики намагаються довести самим собі й цивілізованому світу, що Крим тепер – «законна російська територія». Вони прекрасно розуміють, що фінт із «приєднанням» відбувся настільки грубо і смішно, що Москва сама себе загнала в кут. Київ і Захід не визнають анексію, з усіх боків Росію називають злодієм і вимагають повернути півострів законному власнику. Кремль перетворився на світового ізгоя, що вельми нервує Лаврова і президента Володимира Путіна. Вони прекрасно знають, які це може мати наслідки. Хто не вірить, нехай ще раз перечитає біографії колишнього президента Іраку Саддама Хусейна й лівійського диктатора Муаммара Кадаффі. Заяви Лаврова вказують, що жодних «мюнхенських змов» між Москвою й Вашингтоном із приводу Криму немає.
Безпосередня причина, яка спонукала російського міністра давати інтерв'ю, – нещодавня резолюція Європарламенту по окупованому півострову. Москву вчергове вмокнули обличчям у бруд. Брюссель закликав повернути півострів і заявив, що санкції проти Росії триватимуть доти, поки останній солдат не залишить українську територію.
Так, подібний документ не може зобов'язати Кремль припинити анексію, але він має істотне значення для дискусії всередині Євросоюзу. Відомо, що сексоти на кремлівській зарплаті, не покладаючи рук і інших частин тіла, вже півтора року намагаються вмовити європейських політиків пом'якшити своє ставлення до питання санкцій і «російського статусу» над Кримом. До літа 2014 року в них це так-сяк виходило, але загибель малайзійського «Боїнга» рейсу МН-17 сплутала всі карти.
Нещодавні гучні звинувачення в тяжких кримінальних злочинах, які пролунали на адресу Путіна, взагалі звузили їм поле для маневру. Тепер європейські фанати Кремля – фактичні співучасники протиправних діянь. Москві вже не варто розраховувати на їхню допомогу у вирішенні «кримського питання». Європарламент дав чіткий сигнал усім, хто «сумнівається»: Крим – це українська територія. Ми можемо констатувати гучну поразку кремлівської дипломатії й персонально пана Лаврова.
Кремлівські володарі повільно, але впевнено занурюються в деменцію
Не варто шукати стратегічних планів там, де все пояснюється банальною дурістю. Голова МЗС «здуру» міг назвати речі своїми іменами. Невже керівництво країни, що володіє ядерною зброєю, не контролює своїх слів і вчинків? Багато факторів вказують на те, що кремлівські володарі повільно, але впевнено занурюються в деменцію.
Путін із розумним виглядом розповідає, що, завдяки високому курсу долара, в російському бюджеті стало «більше грошей»; і взагалі, за його прогнозом, нафта не могла впасти нижче 80 доларів за барель. Зараз вона коливається в межах 30 доларів за барель із перспективою подальшого зниження. У відповідь на конкретні запитання від іноземних журналістів щодо стану російський фінансової системи, Путін починає розповідати про «статевий орган бабусі». Ні, це не хамство, а втрата зв'язку з реальністю.
Вищі російські чини (особливо силовики) щиро вірять у різні конспірологічні нісенітниці: «проамериканський переворот у Києві», «потяг дружби», «агенти впливу», «англійка паскудить» і інші «печеньки від Держдепу». Вони морально не можуть прийняти, що народ без сприяння і порад ззовні скинув екс-президента Віктора Януковича і його «Сім'ю», яка намагалась зробити з українців кріпаків.
У їхньому розумінні громадськість не може бути суб'єктом політичної дії. Тільки об'єктом. До речі, з цієї причини Кремль насправді зневажає кримських «ватників» і республіканське «керівництво». З точки зору Путіна й Лаврова, вони – абсолютні нулі, які змогли діяти тільки за участю російської армії і спецназу. Не було ніякого «повсталого народу Криму» і бути не могло. Російський міністр своїм гучним «МИ» зайвий раз це підтвердив.
Сергій Стельмах – політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
