Видання західної спільноти в Києві The Kyiv Post закликає Захід допомагати українському урядові фінансово тільки за умови виконання реформ. У Франції триває полеміка навколо фільму про Революцію гідності в Україні, в якій його автор побачив тільки вплив США й неофашистів; її продовжив щоденник Le Monde. А американське видання National Interest друкує недавню промову в Москві Генрі Кіссінджера, в якій той закликає перетворити Україну на міст між Росією і Заходом, а не на частину Заходу.
Англомовна газета західної спільноти в Україні The Kyiv Post публікує редакційну статтю з короткою назвою: «Нема реформ – нема допомоги». Протягом більшої частини з останніх 21 року «лідери України марнували свої шанси на зміцнення державності й суверенітету, економічний розвиток та інтеграцію з Заходом і мали собі за краще створити корумповану олігархічну державу, що тримається на бюрократії радянського зразка», мовиться у статті.
Тому, пише газета, тепер Україна – це «держава без ніякого верховенства права, зі слабкими інституціями, неконкурентоздатною економікою і велетенським розривом між жменькою мільярдерів нагорі і більшістю нації, що живе в нужденності».
Видання заявляє, що підтримує надання Україні міжнародної фінансової допомоги, але тільки на суворих умовах: адже «президент Петро Порошенко, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк та їхні союзники, які контролюють парламент, засвідчили, що з власної волі не зроблять нічого для того, щоб ліквідувати олігархію і боротися з корупцією», мовиться у статті.
Інакше, вважає газета, Захід, підтримуючи українських лідерів ґрантами й позиками під низькі відсотки, тільки створює умови для корупції. Але гуманітарна допомога, а також підтримка громадянського суспільства і незалежної журналістики, мають продовжитися, пише видання.
«Ми вважаємо, що західні лідери мають і далі застосовувати фінансову зброю, доки керівники України не почнуть діяти в національних інтересах і припинять свою фіктивну кампанію проти корупції», – мовиться в редакційній статті.
Віола фон Крамон, німецький політик, колишній депутат Бундестаґу: «Допомога реформам – так. Але не вірте, коли президент чи прем’єр-міністр щось обіцяють – хай вони нарешті виконають. Народ України заслуговує на це»
У Франції не вщухають суперечки з приводу показаного днями на телевізійному «Каналі плюс» фільму про події української Революції гідності журналіста Поля Морейра «Україна – Маски революції», який у стрічці, знятій як документальна, побачив в українських подіях тільки втручання США й розгул неонацистів. Щоденник Le Monde, який уже писав про «спотворений погляд на конфлікт в Україні» в цьому фільмі, надрукував іще одну колективну статтю з його критикою під заголовком: «Документальний фільм на «Каналі плюс» поширює пропаганду Кремля проти України».
Автори статті, журналісти, історики, політологи й дипломати, вважають: «Заявляти, що в Україні «скрізь напіввійськові формування», що «крайні праві нав’язують свої умови» – це не викриття прихованої інформації, а участь у кампанії дезінформації, яка до того ж не оригінальна, бо у фільмі слово-в-слово повторюються елементи мови Кремля і його утворів, на кшталт сайту «Спутнік».
Автори вважають, що фільм про Україну вдався до методів, що нагадують ті, якими користуються Путінова Росія і її прихильники, намагаючись не тільки збити людей із пантелику, а й стерти межу між правдою і брехнею й залишити людей у тумані непевності. Ось ці методи: «Не брати до уваги ніякі факти й документи, що суперечать вашим тезам, які б численні вони не були, щоб не бачити того, що не підходить, і, наприклад, ретельно вишукувати найменші сліди фашистів в Україні – а вони там дійсно є, невпливова й розколота меншина, – і натомість ігнорувати те, що крайні праві радикали квітнуть і мають вплив у першу чергу в Москві (Жириновський, Дугін) і скрізь, де їх підтримує Путін. Пілігрими з «Каналу плюс» так хотіли скинути маски, що не побачили справжніх облич».
«Америка винна в усьому. ЦРУ скрізь, ФСБ ніде – це, здається, кредо авторів фільму», – пишуть автори статті й викривають у ній низку конкретних перекручень із фільму, наводячи справжні факти українського життя. «Найкращий спосіб не постати перед цими незручними фактами – це, власне, сфабрикувати вигаданий світ, у якому реальність з’являється тільки час від часу. На жаль, саме це зробив «Канал плюс», – вважають автори: українська журналістка Алла Лазарєва, французька журналістка, письменниця й історик родом із Росії Галя Аккерман, філософ, автор книжки «У голові Володимира Путіна» Мішель Ельчанінофф, політолог і викладач університету «Париж-2» Філіпп де Лара і колишній посол Франції в Україні (2002–2005 років) Філіпп де Сюрмен.
Ален Ґіємоль, французький журналіст, автор кількох книжок про Україну, зокрема, «Україна – Пробудження нації»; він був одним зі співавторів відкритого листа до телеканалу через цей фільм: «Уже третій текст за день, де критикують фільм Морейра про Україну, цього разу професори і дипломати»
А американське видання National Interest публікує на своєму сайті виступ колишнього радника з національної безпеки і державного секретаря США Генрі Кіссінджера в перебігу його візиту до Росії на початку місяця – «Погляд Кіссінджера на американсько-російські відносини».
У цих відносинах важливу роль відіграє Україна, вважає американський політик-ветеран. Сподівання на стратегічне партнерство США й Росії, що виникли після кінця Холодної війни, почали розвалюватися досить скоро, й вони «зазнали краху, коли Росія здійснила свої воєнні кроки на Кавказі 2008 року і в Україні 2014-го, нагадав він. І вже нещодавні зусилля з метою знайти спільний ґрунт щодо конфлікту в Сирії і розрядки напруженості в Україні мало що змінили в дедалі міцнішому відчутті відчуженості, додав Кіссінджер.
Саме Україна і Сирія є найнагальнішими з цілої низки суперечливих питань, які нині розділяють США й Росію, наголосив Кіссінджер. І щодо України, вважає він, «Україна має бути вмонтована в архітектуру європейської і міжнародної безпеки таким чином, щоб бути мостом між Росією і Заходом, а не форпостом тієї чи іншої сторони».
