Чорноморський флот – баласт чи реальна сила?

Про Чорноморський флот Росії до 2014 року було прийнято говорити у скептичному ключі, в результаті його недооцінили. Флот виявився одним із ефективних інструментів у руках російського керівництва під час анексії Криму, і цьому сприяли угоди, які діяли на той момент. За угодою 1997 року, Росія могла утримувати на півострові не більше 388 суден, 25 тисяч людей особового складу, 24 артилерійські системи калібром понад 100 міліметрів, а також до 132 бронемашин і 22 літаки. 2010 року Україна й Росія продовжили дію документа ще на 25 років із правом продовження на наступну п'ятирічку. Після анексії Криму Росія в односторонньому порядку розірвала обидва договори про базування свого флоту на українській території.

На що сьогодні здатний Чорноморський флот, чи може він змагатись із силами НАТО, і що йому може протиставити Україна? Ці питання в ефірі Радіо «Крим.Реалії» обговорювали контр-адмірал запасу Сергій Близнюков (Україна) і військовий експерт Олександр Гольц (Росія).

​– Чи вважався Чорноморський флот реальною загрозою до 2014 року?

​Сергій Близнюков: Після розділу 1992 року те, що залишалось у Росії в Севастополі, не являло собою нічого особливого. Це були старі кораблі, по 20-25 років кожному. Сьогодні Чорноморський флот поповнюється новими ракетними кораблями типу «Буян», надійшов і новий підводний човен. До 2012 року, поки діяли угоди, російська сторона всіляко прагнула оновити корабельний склад, і ми дуже довго вели з ними переговори з цього приводу. Більше того, росіяни пропонували нам передбачити в договорі кризову ситуацію: якщо раптом буде внутрішній конфлікт в Україні, як їм діяти? Безсумнівно, присутність Чорноморського флоту до 2014 року була прямою загрозою нашій країні, як і будь-яка присутність іноземних військ. Ми ставились до цього безтурботно й отримали те, що отримали.

– Чим є Чорноморський флот сьогодні? Чи можна порівняти його з військово-морськими силами інших чорноморських держав або НАТО?

​Олександр Гольц: Безглуздо оцінювати, потужний він чи не потужний, якщо не говорити про конкретні бойові завдання. Чорноморський флот сьогодні – це така радянська ескадра, що включає близько 30 бойових кораблів основних класів, кілька неатомних підводних човнів і 2-3 кораблі океанської зони. Більш-менш зрозуміло, що цей флот у змозі забезпечити оборону Кримського півострова, а також цілком успішно впоратись із тиловою підтримкою російської операції в Сирії. Зрозуміло, ні про яке протистояння силам НАТО, Шостому флоту США йтися не може: це ескадра з сучасним авіаносцем у супроводі крейсерів, есмінців, фрегатів, а також субмарин із крилатими ракетами.

Якщо говорити суто кількісно, то в турецькому флоті порядка 30 кораблів основних класів, як і в Чорноморському, але Туреччина як країна НАТО не воюватиме з Росією сама. У разі реального бойового протистояння показники були б зовсім іншими. Під час бойової операції в Сирії Росія продемонструвала здатність діяти своєю авіацією на великих відстанях. Якби ми моделювали протистояння в Чорному морі, то тут би підключилися російські дальні бомбардувальники стратегічної авіації, які не базуються у Криму, але стали б дуже серйозним чинником у разі бойових дій.

​Сергій Близнюков: Із поступовою заміною старих кораблів Росія, напевно, буде намагатися контролювати весь чорноморський басейн. Мені здається, навіть зараз сили Росії і країн НАТО там приблизно рівні. Туреччина, Болгарія й Румунія разом цілком можуть протистояти Чорноморському флоту.

Що стосується України, то росіяни могли б повністю заблокувати наші порти, порушити судноплавство, словом, зробити все, що завгодно. Завдання їхнього флоту можуть бути будь-якими: і забезпечення передових сил у Середземному морі, і контроль над судноплавством у Чорному морі.

– Олександре, я чув, що у російських моряків було прийнято неформально розшифровувати абревіатуру ЧФ як «чи флот, чи не флот». Якщо порівнювати Чорноморський флот із іншими російськими військово-морськими угрупуваннями, то він дійсно виявиться найслабшим?

Олександр Гольц: Я б сказав, що Чорноморський флот порівнюваний із Балтійським. Північний і Тихоокеанський – найпотужніші флоти Росії. Склад Чорноморського флоту дуже довго не оновлювався, і зараз є наполеонівські плани щодо його поповнення, але в умовах економічної кризи на це варто дивитися скептично.

– Флагман Чорноморського флоту – крейсер «Москва» – був спущений на воду ще у травні 1982 року, тобто йому вже майже 34 роки.

Олександр Гольц: Для бойового корабля це не дуже багато. Американські лінкори класу «Айова» служили по 40-50 років – і нічого. Питання в тому, чи оновлюється, модернізується корабель, чи встановлюються на ньому нові системи озброєнь. Це відбувалось із американськими лінкорами і, боюся, не відбувалось із крейсером «Москва».

– Чи є в умовах кризи і санкцій можливість модернізувати хоча б цей корабель?

Олександр Гольц: Є, але дуже обмежена. Я думаю, що в підсумку все зведеться до поповнення флоту одним-трьома підводними човнами класу «Варшав'янка», в яких закордонні технології не застосовуються. З надводними кораблями є деякі проблеми, оскільки тільки з Маріуполя й Миколаєва могли поставити необхідні газотурбінні установки. При цьому російські представники вже гордо повідомили кілька разів, що їм вдалося вирішити цю проблему, однак відтермінування введення в експлуатацію низки надводних кораблів говорить про те, що проблему вирішити не вдалось.

– Виходить, що Чорноморський флот, можливо, не найсильніший у Чорному морі і не витримає зіткнення з НАТО, але цілком успішно супроводжує сирійську операцію, обороняє анексований Крим і є реальною загрозою Україні. Чи можуть якось врятувати становище наші Військово-морські сили, чи вони зараз взагалі не функціонують?

​Сергій Близнюков: Україна майже нічого не може протиставити російському флоту на морі. ВМСУ треба відроджувати з нуля: корабельного складу практично немає, а те, що залишилося, теж доживає свій вік. Але без державної кораблебудівної програми й чіткого визначення стратегії розвитку за відродження українського флоту теж братися не слід.

Наскільки я знаю, зараз наше військове керівництво подумує про будівництво підводних човнів, але це викликає лише посмішку. Говорити про це, коли немає системи базування, та ще в нинішній небезпечній ситуації в Чорному морі – щонайменше бездумно. Ми не можемо утримувати жодних підводних човнів, тому що підконтрольна нам частина акваторії має глибини до 30 метрів, і навіть надмалим субмаринам ходити там було б важко.

Оригінал матеріалу – на сайті Крим.«Реалії»