Ухвала Суду Європейського союзу, що скасувала рішення керівництва ЄС заморозити рахунки колишніх українських урядовців стала ударом по спробах Євросоюзу зберегти їхні статки для повернення в Україну, пише американське видання Wall Street Journal. А відома публіцистка та історик Енн Аппельбом пише про те, як економічна криза призвела до підйому правих у Європі. Тим часом аналітик із Фонду Карнеґі Джуді Демпсі замислюється над тим, чому німецький канцлер Анґела Меркель далі продовжує підтримувати «Північний потік-2», газогін з Росії, що має на меті оминути Україну.
Як розповідає своїм читачам кореспондент Wall Street Journal, другий за важливістю Суд Європейського союзу скасував рішення Ради ЄС про замороження рахунків колишніх урядовців України та ще двох осіб, пов’язаних із режимом Віктора Януковича. Йдеться про екс-прем’єра України Миколи Азарова, його сина Олексія, колишнього першого віце-прем’єра Сергія Арбузова, екс-главу Міністерства палива й енергетики Едуарда Ставицького і народного депутата Сергія Клюєва.
Для політики ЄС щодо України це рішення суду завдало удару, адже керівники Європейського союзу намагалися накласти санкції та заморозити гроші представників корумпованого режиму, які могли повернутися в Україну. Нині ЄС має можливість подати апеляцію на це рішення суду до найвищого суду ЄС – Європейського суду. Проте, невідомо, чи представники ЄС будуть це робити, адже вони говорять, що діяли тоді за наполяганням Києва, який намагався зберегти ці активи. Проте пізніше, впродовж багатьох місяців Київ так і не надав доказів вини щодо вказаних осіб.
Чому європейські праві звучать нині так, як колись ліві? Цим питанням на сторінках Financial Times переймається відома публіцистка та історик Енн Аппельбом. Фінансова криза 2008 року, на її думку, досі дається взнаки, але скористатися нею у своїх політичних цілях не ліві, від яких можна було б очікувати марксистських заяв про «занепад капіталізму», а праві. На хвилі масового невдоволення та падіння рівня життя піднялися праві партії в Греції, Іспанії, Британії, Франції.
Ба більше, деякі ксенофобські ідеї крайньоправих, які здавалися дикою фантазію, були втілені на сході континенту. Наприклад, ідея лідера французьких правих Ле Пена була реалізована в Угорщині, де відбулася нова націоналізація банків та запроваджено податок, що мав відлякати закордонні банки, щоб поновити державний контроль над банківським сектором. Подібна ситуація повторюється в Польщі, в Австрії.
На думку Енн Аппельбом, навіть якщо деякі старі теорії і були дискредитовані, для багатьох молодих виборців вони виглядають цілком новаторськими, особливо якщо їх подати не під старим прапором з серпом і молотом, а під новим національним стягом.
Інша впливова авторка, дослідниця з Фонду Карнеґі Джуді Демпсі на сторінках часопису Newsweek звертає увагу на іншу європейську проблему – підтримку Німеччиною «Північного потоку-2» – другої гілки газогону, що його Росія будує в обхід України. Будівництво цього газогону іде врозріз із політикою німецького канцлера Анґели Меркель щодо Росії, яка, на думку фахівців, намагається підірвати європейську енергетичну політику. Адже цим Меркель сигналізує, що національні інтереси Німеччини є вищі за загальноєвропейські. До того ж Анґела Меркель була головним мотором щодо суворішої політики стосовно Росії у зв’язку з діями російського керівництва в Україні.
Через «Північний потік» Німеччина погіршила свої стосунки з Польщею, яку також вилучили з транзиту, та з Італією, яку змусили відмовитися від російського «Південного потоку». І все ж, незважаючи на всі аргументи, Меркель не полишає своєї підтримки цього проблематичного проекту.
