За останній рік в українській енергетиці відбулися революційні зміни: Україна перестала купувати російський газ, підняла ціни на його транзит до Європи й тарифи для населення, судиться з «Газпромом» у міжнародних судах. Але чи сталися системні зміни? Одночасно в Європі відмовляються від одних газогонів з Росії, але підтримують інші, що також підуть в обхід України. Чи можна говорити, що Україна вибудовує вигідну для себе і сталу модель енергетичного ринку, вписаного у європейський контекст? Про це говоримо з членом спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрієм Корольчуком.
– В України недостатньо коштів для того, щоб закуповувати газ. Особливо, коли його ціна коливалася довкола 400 доларів. І це ключова проблема, яка, на жаль, перетягнулася впритул до 2016 року. Тому що навіть останні два роки, коли постійно ми бачили переговори між Україною, Росією і Єврокомісією, головне питання впиралося в те, де Україна візьме кошти для того, щоби закупити газ.
Україна отримала 3 мільярди 100 мільйонів доларів від МВФ, це був цільовий транш на погашення боргів перед Росією, перед «Газпромом» за газ. Ми бачимо, що надалі продовжують це фінансування, – і кредит ЄБРР на 300 мільйонів доларів, і Світовий банк. Це головна проблема. З однієї сторони, змінюються правила гри, але з іншої – немає розуміння, де Україна, де «Нафтогаз Україна» будуть отримувати фінансування для закупівлі газу.
Тому що (переходимо до цього запитання, що Ви поставили) піднялися ціни на українському ринку, в першу чергу, для споживачів, населення, тарифи на газ були підвищені ну практично в 6 разів. З іншого боку, ми маємо справу із масовими субсидіями. Держава дотує споживачів, і більше того – тих, хто постачає цей газ, закуповує. Це, власне, «Нафтогаз Україна» і теплокомуненерго.
– Але рівень життя українців за цей час дуже різко знизився.
Система субсидій має існувати, тому що є категорія людей, які не можуть дозволити собі заплатити просто тому, що у них низький рівень доходу
– Система субсидій має існувати, тому що є категорія людей, які не можуть дозволити собі заплатити просто тому, що у них низький рівень доходу. Це – нормальна практика з боку держави – підтримувати ці категорії населення. Але, враховуючи те, що в Україні значний тіньовий дохід і значний рівень тіньового сектору, часто по субсидію звертаються люди, які мають десь доходи, але просто не хочуть ділитися ними з державою.
– Чи ми вже бачимо появу нової системи, чи це є стара система, так як Ви зараз пояснили, з деякимись невеликими змінами, латками, так би мовити, на ній? Тому що зараз ми бачимо, що Україна підвищує ціни на транзит газу в межах тієї самої угоди.
Заява про підвищення транзитної ставки через Україну доволі іронічно виглядає, насправді Україна не може регулювати договір, який укладений між «Нафтогазом» і «Газпромом»
– Треба розуміти, що є судовий позов «Нафтогазу» і «Газпрому». Один стосується угоди про постачання газу, а другий – контракту на транзит газу. Заява про підвищення транзитної ставки через Україну доволі іронічно виглядає, оскільки насправді Україна як суб’єкт не може регулювати договір, який укладений між «Нафтогазом» і «Газпромом».
І, на жаль, заява про те, що буде підвищена транзитна ставка, не має ніякого відношення до взаємовідносин «Нафтогазу» і «Газпрому».
Далі, чим зумовлено те, що Україна може відмовитись купувати частину газу в Росії, у «Газпрому»? Тим, що у нас, на жаль, скорочує своє споживання промисловість. Фактично, за два роки промисловість скоротила своє споживання вдвічі – з 20 мільярдів до 10 мільярдів кубометрів. Тобто це та ціна, яку ми заплатили для того, щоб відмовитись від російського газу.
– Чи ця вся промисловість субсидувалася? Тому що ми знаємо, що конкурентоспроможність на міжнародному ринку таких компаній, які займалися виробництвом сталі чи виробництвом товарів хімічної промисловості, була б неможливою без тих субсидій, які вони отримували від держави.
– Ну, я би так не сказав. Ті ж підприємства Дмитра Фірташа, наприклад, чи металургійні підприємства Ріната Ахметова, чи Ігоря Коломойського – вони отримували допомогу в енергетичному плані швидше в питанні електроенергії. У газовому питанні допомогу від держави у вигляді субсидій отримував той же «Дніпроазот», хімічне підприємство, яке отримало дешевий газ від «Укрнафти», від наполовину державного підприємства. Але це точкові випадки, які в цілому на промисловості не відображалися.
Ця промисловість, можливо, і застаріла, обладнання зношене, воно більш затратне, енергоємносте, дійсно, це факт, більш ніж вдвічі, наприклад, якщо порівнювати з європейськими показниками, але дешевизна робочої сили, дешевизна ресурсів дозволяла конкурувати на світових ринках по тій же ж руді, наприклад, по продукції металургійній, по хімічній продукції.
В даному випадку це, принаймні, було джерелом надходження валюти в бюджет. Де взяти гроші у майбутньому, умовно, через рік, через два, через п’ять, щоб віддавати кредити, які ми залучаємо сьогодні? Це стосується як МВФ, так і інших міжнародних фінансових інституцій, як ЄБРР, Світовий банк. Це величезна проблема, і з однієї сторони нібито виглядає красиво, що ми скорочуємо отримання газу з Росії, а з іншої сторони, це скорочення дається дорогою ціною.
