Рівень абсурду в Росії зростає – Бахминов про спалювання книжок Фонду Сороса

Міністр культури Росії Володимир Мединський у четвер заявив, що «спалювання книг в принципі неприйнятне», і пообіцяв розібратися в ситуації зі знищенням навчальної літератури, виданої за підтримки Фонду Сороса. Так він відреагував на новину, яку широко обговорюють у Росії, – з бібліотеки російського Воркутинського гірничо-економічного коледжу вилучили і спалили 53 книги, в тому числі брошури «Світогляд» Девіда Гудінга.

Про історію зі спалюванням бібліотечних книг розповів місцевий воркутинський портал «7х7», який написав офіційний запит до Міністерства освіти і молодіжної політики Республіки Комі Російської Федерації. За даними воркутинських журналістів, книги, видані за підтримки Фонду Сороса в рамках програми «Відновлення гуманітарної освіти в Росії», вилучають з бібліотек і навчальних закладів Республіки Комі з грудня 2015 року.

Поштовхом до цієї акції став лист заступника повноважного представника президента Росії в північно-західному федеральному окрузі Андрія Травникова заступнику голови уряду Комі Тамарі Ніколаєвій. У ньому йдеться про те, що література, видана за підтримки Фонду Сороса, «формує в молодіжному середовищі викривлене сприйняття вітчизняної історії та популяризує чужі для російської ідеології установки», тому її необхідно вилучити.

Із відповіді міністерства воркутинські журналісти дізналися, що завзяті чиновники вже вилучили 413 екземплярів «ворожої літератури» в бібліотеці Ухтинського державного технічного університету, 14 – в Воркутинському політехнічному технікумі і ще 53 – в Воркутинському гірничо-економічному коледжі. Партія, вилучена в останньому з цих навчальних закладів, була спалена, решта книг також готується до утилізації, у тому числі «за допомогою знищувача паперу».

У листопаді 2015 року Фонд Сороса визнали небажаною у Росії організацією. Генпрокуратура вирішила, що вони та їхня діяльність «становлять загрозу основам конституційного ладу Росії і безпеки держави». До цього фонд потрапив до так званого «патріотичного стоп-листа», який придумали депутати Держдуми Росії.

Одним з авторів проекту «Відновлення гуманітарної освіти в Росії» став В'ячеслав Бахминов, який з 1995 по 2003 рік працював виконавчим директором Московського фонду «Відкрите суспільство», заснованого Інститутом «Відкрите суспільство» Джорджа Сороса, і який входив до редакційної ради програми. В інтерв'ю Радіо Свобода він розповів, для чого створювалася ця програма і як сприймається новина про те, що видані за підтримки Фонду Сороса підручники почали спалювати.

– Почуття, звичайно, жахливі. Але ми вже звикли до подібних новин в нашій країні впродовж останніх кількох років. Одна новина абсурдніша за іншу. Вже дійшли до того, що починають спалювати книжки, закривати бібліотеки тільки тому, що там українська література тощо. Рівень абсурду зростає. Кілька років тому я б у це не повірив, а зараз це сприймається як цілком нормальна, хоча і дика новина на тлі того, що відбувається взагалі в країні.

– Якщо повернутися до проекту оновлення гуманітарної освіти в Росії?

– Свого часу Сорос вирішив підтримати створення серії таких невеликих підручників і навчальних посібників по тих напрямках, які в Росії треба було створювати заново. З одного боку, це були рукописи, які були вже підготовлені нашими авторами, серед них були ті, хто добре розбирався в цих нових темах гуманітарної освіти, і вони стали лідерами у розвитку цієї тематики. З іншого боку, якісь підручники були перекладними, щоб познайомити наших студентів із зовсім новими для них темами. Ця програма тривала років п'ять, вийшло чимало книг, кілька сотень, їх називали «руді підручники», тому що у них була обкладинка такого рудого кольору і схожий дизайн.

Ця серія підручників була дуже затребувана в бібліотеках, ми їх розсилали по бібліотеках країни. А зараз, як ми бачимо, їх із бібліотек вилучають. Головна причина – те, що формально Фонд Сороса у двох своїх іпостасях визнаний «небажаною» організацією в Росії, відповідно до нового закону, ухваленого минулого року. А якщо організація небажана, то будь-яка інформація про неї вважається забороненою і розповсюджувати продукцію цієї організації неможливо, вона заборонена в Росії. Я думаю, що найбільш ініціативні наші (російські – ред.) чиновники вирішили, хоча цього не вимагає закон, дати розпорядження про знищення цих книг.

– Чи можливо оцінити внесок цієї програми у розвиток російського гуманітарної освіти?

– На жаль, цим ніхто не займався. Я впевнений, що це – величезний вклад. Взагалі все, що зробив Сорос для розвитку науки, культури та освіти в Росії за той термін, поки він був присутній тут в особі великих проектів і програм, цей внесок важко переоцінити. Він важливий і величезний! Причому це відбувалося в той час, коли країна перебувала в дуже важкому стані, коли фактично не було бюджетів, наука сильно просіла, її фінансування було майже відсутнє. І Сорос організував кілька фондів, у тому числі і Фонд підтримки науки в Росії, і Фонд підтримки освіти, і не тільки гуманітарної, а й технічної освіти, в галузі точних наук, і на все це він витратив сотні мільйонів доларів. Йому вдалося підтримати в найважчий час і науку, і освіту в школі, і освіту у вузах, коли вони зіткнулися з найбільшими складнощами. Думаю, що завдяки цьому багато вчених у той час змогли продовжити свою роботу і не виїхали з країни. Це була просто неоціненна допомога в той час!

– Чи можна, на Ваш погляд, очікувати продовження «воркутинській акції» в інших містах Росії?

– Хотілося б, щоб такого більше не було. Такий напрям розвитку внутрішньої політики та відносин із закордонним світом мені здається тупиковим. І він, звичайно, припиниться рано чи пізно. І вже зараз ми бачимо деякі сигнали, які показують, що влада відчуває, що попереду глухий кут, і нічого доброго з цього не буде. Будучи оптимістом, я розраховую, що в найближчі роки все це зникне, як поганий сон! І таких абсурдних і диких абсолютно витівок, розпоряджень і вчинків в нашій країні не буде. Ну, якщо на це не сподіватися, то жити тут взагалі складно.

– Із чим можна порівняти спалення книг?

– На цю тему багато алюзій. Книги спалювали, починаючи з інквізиційних часів і закінчуючи гітлерівською Німеччиною, коли на площах палили неугодні тоталітарній владі книги. Наскільки я знаю, навіть у радянський час, навіть за Сталіна книги не спалювали, їх просто вилучали з бібліотек. Багато книг передавалися в тюремні бібліотеки, де все одно сиділи всілякі вороги народу, і там вже було не важливо, що ці книги там існують. Але щоб спалювали, причому привселюдно, я такого не пригадую. Навіть у нинішній Росії, по-моєму, це рідкісний виняток. Але ми живемо зараз в такий час, на жаль.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода