Українці допомогли грузинам, тепер наша черга допомагати Україні – командир «Грузинського легіону»

Київ – Командир «Грузинського легіону» Мамука Мамулашвілі уперше взяв до рук зброю у віці 14 років. Це було на початку 1990-х років під час грузинсько-абхазького конфлікту. Воював за єдину Грузію разом з батьком Зурабом Мамулашвілі, який командував одним з грузинських підрозділів, пройшов через полон. Пізніше Мамука Мамулашвілі отримав вищу освіту, за президентства Міхеїла Саакашвілі працював на високих посадах у Міністерстві оборони Грузії. З початком воєнної агресії Росії на сході України Мамулашвілі приїхав в Україну й сформував та очолив «Грузинський легіон», до складу якого увійшли, серед інших, колишні грузинські військові, ветерани грузино-абхазького конфлікту. Чому грузинські вояки підтримали Україну, Мамука Мамулашвілі розповів Радіо Свобода.

– Нас, грузинів, привела сюди любов до України. Українці – єдиний братський народ, який був поруч з нами, коли була війна в Абхазії. Жоден народ так відкрито ніколи Грузію не підтримував. Тому я думаю, що у нас з вами дуже давні і дуже міцні дружні зв’язки. Тож цілком зрозуміло, чому ми нині в Україні й допомагаємо українцям.

​
– Розкажіть про історію «Грузинського легіону».

– «Грузинський легіон» створений мною на самому початку війни (на сході України – ред.). Формування легіону починалось у Грузії, але виріс він уже в Україні, скажімо так. Ми в Україну приїхали, як тільки змогли, точніше, як тільки нам дозволили сюди прибути після падіння режиму Віктора Януковича. Ми приїхали і з перших днів почали допомагати українським військовим і добровольчим батальйонам, з якими ми дуже тісно співпрацювали, точніше з якими пліч-о-пліч воювали за територіальну цілісність України.

Точної кількості бійців легіону я не назву, на сьогодні це невеликий компактний підрозділ, який займається розвідкою. Це вже не секрет. Про це багато хто знає. Ми також займаємось диверсійними діями. Розвідувальна і диверсійна діяльність – це головні функції легіону.

– Які Ваші враження від українських бійців, з якими Ви охороняєте кордони України на передовій. І чи виникають якісь проблеми з місцевим населенням?

– Звісно, серед мешканців Донбасу є проросійськи налаштовані люди, таких чимало і у тій місцевості, де розташований «Грузинський легіон». Вони вкрай негативно сприймають те, що ми перебуваємо на Донбасі, але сутичок немає. Місцеві у конфлікт не вступають, але їхню недоброзичливість ми, звісно, відчуваємо і це вельми неприємно, тож поводимось дуже обережно. А ці люди насправді хочуть жити в Росії, і Україні варто відчинити для них двері – нехай із задоволенням їдуть і живуть там.

– Повернімось до Грузії. Я чула від знайомих волонтерів, що серед грузинів дуже багато людей, які на волонтерських засадах підтримують Україну. Чи відчуває «Грузинський легіон» підтримку земляків?

– Так, ми відчуваємо таку підтримку. Я неодноразово говорив і наголошу ще раз: сьогодні тут, в Україні, ми представляємо волю грузинського народу. Нині не офіційна влада Грузії, а ми, люди з народу, представляємо ту Грузію, яка вболіває за Україну, яка подумки всією душею стоїть на «східних барикадах Майдану» разом з українцями!

– А чи є у Вас і Ваших побратимів уже не просто військові, побутові стосунки з українськими бійцями, а справді дружні контакти? Ви особисто дітей в Україні хрестили?

– До речі, так, я особисто уже хрестив дитину свого українського побратима. Зрозуміло, що у нас вельми близькі товариські взаємини з бійцями з багатьох батальйонів, з багатьма хлопцями ми вже родинами дружимо. Не вбачаю у цьому нічого дивного, адже нас поєднало військове братерство, ідеї, які ми всі відстоюємо, ми погоджуємось одне з одним у багатьох питаннях. У нас, грузинів та українців, багато спільного і тому ми можемо товаришувати.

– А як Ваша родина, Ваші родичі поставились до того, що Ви знову на війні?

– Мій батько – військовий генерал, він брав участь у військових діях у 1990-х роках. Він брав мене з собою під час абхазької війни і ми з татом разом три місяці перебували у полоні. До речі, нас полонили російські спецслужби, а не абхазці, котрі нібито воювали проти грузинів. Ні, то насправді були спецслужби Російської Федерації, в яких ми з батьком перебували у полоні. У росіян дуже специфічні методи катувань, мушу визнати. Приклад мого тата, мої власні тодішні роздуми і переживання і визначили мій подальший життєвий шлях – я за освітою економіст, за фахом дипломат, але боротьба з несправедливістю присутня на генетичному рівні і у мене, і у багатьох грузинів. І як тільки ми зрозуміли, що насувається війна Росії проти України, то відразу почали створювати «Грузинський легіон». І за першої нагоди приїхали в Україну. А тато допомагає мені з дому.

– Ви дипломат, працювали у Міністерстві оборони Грузії. Свого часу і Грузія, і Україна заявили про наміри вступити до НАТО. Ви бачите перспективу членства обох держав в Альянсі?

– Я знаю: якщо говорити про Україну, то є чітка перспектива і намір влади іти до НАТО. Я бачу, що українська армія просувається у цьому напрямку, її підрозділи розвиваються і переймають стандарти Альянсу і систему формування за принципами західних армій. У порівнянні з тим, що було під час і відразу після режиму Януковича, коли армія цілеспрямовано знищувалась, – нині ми бачимо одну з найбільш боєздатних армій світу, точно вам кажу. Армія України – це люди, які пройшли війну. А один день на війні – це кілька років теоретичних навчань солдата. Мені здається, що зараз Збройні сили України можуть навчити побратимів з країн НАТО, як правильно оборонятись.

– А Ви згодні з твердженням, що в Україні наразі точиться війна і що це «народна війна»?

– Звісно. Це війна з Росією, з агресором! Ми воюємо проти держави, яка насправді завше була чужою для України, а тепер вона є ворожою. Ми говоримо про війну проти іншої держави, і я вважаю, що більшість українців нарешті мають це зрозуміти – іде боротьба з агресором.

– А чи розуміють пересічні грузини, які мешкають не у великих містах, а у гірських селах або маленьких містечках, які потрапили під вплив російської пропаганди – вони розуміють, що саме відбувається в Україні?

– Ви знаєте, враховуючи той факт, що влада у Грузії негативно ставиться до нашого «Грузинського легіону» і провадить політику, спрямовану на відновленні контактів з Росією, справді можна говорити про російську пропаганду у Грузії. Ми не можемо цього уникнути, Грузія є маленькою державою. Але все-таки, мені здається, Грузія не піддається цій пропаганді, оскільки грузини багато вистраждали через те, що у нас зробила Росія і неодноразово. Після розвалу Радянського Союзу ми пройшли чотири війни! Тому навряд чи знайдеться багато грузинів, які будуть піддаватися впливу російської політики і російської пропаганди.