Другий рік в режимній зоні аеропорту «Бориспіль» не подає ознак діяльності цех бортового харчування, який міг би забезпечувати обідами пасажирів авіаліній. Колись він належав державі, але був проданий на конкурсі, за яким держава визначила орендаря, який ніколи їжу не готував.
Фонд державного майна та орган управління цим майном – Міністерство інфраструктури – передали цех площею 1658 квадратних метрів та територію навколо нього структурам з орбіти Ігоря Коломойського на вигідних для нього умовах і просто не допустивши до конкурсу конкурентів. Такого висновку дійшла програма Схеми», спільний проект Радіо Свобода та «UA:Першого» каналу, дослідивши обставини навколо конкурсу.
Міжнародний аеропорт «Бориспіль» – головні повітряні ворота країни. Щороку 8 мільйонів пасажирів користуються його послугами.
Держава могла б отримувати прибутки, ефективно використовуючи інфраструктуру для готування їжі, яку споживають під час перельотів. Однак цього не сталося через конкурс з приватизації, який, як свідчать документи, міг бути організований з порушеннями.
Розпочався конкурс з оцінки. Перед оцінкою цеху Фонд держмайна оголосив конкурс, щоб визначити оцінювача – організацію, яка визначить вартість державного майна. В умовах зазначалося, що охочі мають до 24 травня 2014 року подати пакет документів у заклеєному конверті. Серед документів повинен бути сертифікат суб’єкта оціночної діяльності.
Переможцем оголосили ТОВ «Консалтінг центр». Однак у реєстрі оцінювачів йдеться про те, що це товариство отримало сертифікат пізніше – 28 травня.
Тобто виникає питання, як у заклеєний конверт, відправлений до 24 травня, потрапила копія сертифіката, виданого пізніше?
«Вони не мали права укладати договір у принципі з підприємством, яке не мало права проводити таку діяльність», – зазначає Ольга Веретільник, юрист громадської організації «Центр протидії корупції».
«Зараз Фонд держмайна надає всю інформацію, все буде на офіційному рівні, ми жодних не надаємо коментарів», – відповіли «Схемам» у ТОВ «Консалтінг центр».
Є зауваження і до суми, в яку оцінили цех – 44 565 050 гривень. Оцінку провели 31 травня 2014, а результати конкурсу на визначення орендаря призначили аж на 17 січня 2015 року. Між цими датами – період тривалістю майже вісім місяців, під час якого суттєво змінився курс гривні до долара: з 11,7 до 20,5. Тобто в доларовому еквіваленті ціна цеху впала на 1,7 мільйона.
У методиці оцінки об’єктів оренди, затвердженій Кабінетом міністрів, ідеться про те, що результати незалежної оцінки є чинними упродовж 6 місяців – тобто оцінку, відповідно до правил, мусили переробити, бо терміни спливли.
З огляду на падіння гривні, могло відбутися заниження вартості цеху. Володимир Омелян, заступник міністра інфраструктури – профільного міністерства, яке опікується аеропортами, – говорить, що таке трактування обставин конкурсу є хибним, але не пояснює, чому саме.
«Розумієте, Ви просто берете ці речі і стараєтеся їх скерувати в одному напрямку», – говорить Володимир Омелян.
Начальник регіонального відділення Фонду держмайна Євген Литвинов у коментарі телефоном заявив, що взагалі «не пам’ятає суті справи».
В результаті цех у Борисполі, ймовірно, був оцінений за заниженою вартістю фірмою, яка щойно отримала сертифікат на проведення цієї роботи. Тепер держава має відштовхуватись від цієї вартості, здаючи цех в оренду та визначаючи ставку орендної плати.
Після оцінки Мінінфраструктури оголосило конкурс на визначення орендаря, який був би реальним виробником харчування для пасажирів. Але згодом несподівано відступили від цієї вимоги, допустивши на конкурс посередників.
Тендерну вимогу «досвід роботи не менше 5 років на ринку України у форматі виробництва та розвантаження бортового харчування» замінили на «наявність укладених попередніх договорів з авіакомпаніями, які здійснюють рейси».
Таким чином з’явилася можливість отримати цех компаніям-посередникам, які ніколи не займалися виробництвом харчів, але отримали попередній договір на постачання бортового харчування з однією із авіаліній. Наприклад, з «Міжнародними авіалініями України» – що і сталося.
Ольга Веретільник, юрист громадської організації «Центр протидії корупції» припускає, що «у такий спосіб замовник встановлює обмежувальні умови, які мають відсіяти усіх небажаних учасників».
І єдиний реальний виробник бортового харчування – «Ду енд Ко Київ», що подав документи на конкурс, був відсіяний. Бо компанія мала не попередні договори, а лише реально діючі.
Віталій Богданов, адвокат, голова ТОВ «Юридична компанія «Богданов і партнери», обурюється: «Були прописані умови, що компанії мають надавати лише попередні договори. Так, начебто ці умови повинні допустити багато охочих. А як бути з компаніями, які діють, які уже зараз надають продукцію? У нашому розумінні, це – обмеження».
Цех бортового харчування дістався компанії з назвою ТОВ «Рапекс 1». Вона ніколи не займалася виробництвом продуктів харчування, але має іншу особливість.
Згідно з даними реєстру юридичних осіб, право підпису в компанії «Рапекс 1» має Інна Євгенівна Бойко. Вона ж входить до ревізійної комісії ПАТ «Харківський жировий комбінат» і наглядової ради ПАТ «Дніпронафтопродукт», власником якої є Ігор Коломойський. Цей же «Рапекс 1», за повідомленнями у ЗМІ, брав участь у судових тяганинах з «Аеросвітом» на користь Коломойського. Сфера діяльності «Рапекс 1» – надання в оренду приміщень. Тобто ця компанія – точно не виробник продуктів.
«Ми хотіли, щоб компанія, яка перемогла, була реальним виробником бортового харчування. Але на етапі погодження ми не узгоджуємо орендаря. Так влаштований державний механізм», – говорить Юрій Гвоздєв, директор департаменту управління об’єктами державної власності.
Однак державний механізм влаштували так, що цех із виробництва бортового харчування не працює з часу підписання договору – майже рік. За місцем реєстрації, під одним дахом із «Міжнародними авіалініями України» Коломойського, фірми немає.
Телефоном керівник фірми «Рапекс 1» Сергій Корчмар не сказав, де він. Але уточнив, що саме шукає ринки збуту. І не знає, скільки нам чекати відповіді на запит: «Компанія розвивається, шукає нові ринки збуту і де заробляти гроші в ці складні часи. То не негативно, а позитивно – це мій такий погляд. Давайте так, щоб ми краще розуміли, я Вам краще напишу або не напишу».
Але і на цьому історія не закінчується. Фірма «Рапекс 1» отримала ще один вагомий бонус після перемоги на конкурсі. Листом за підписом заступника міністра Омеляна термін оренди цеху продовжили на 10 років з орендною ставкою 15% від тієї ж «простроченої» оцінки 2014 року. Хоча в умовах конкурсу йшлося про 2 роки 11 місяців, на які мали надавати цех в оренду. Зараз щомісячна ставка оренди за квадратний метр самого цеху та прилеглої території на місяць складає 155 гривень.
Тепер структура, наближена до Коломойського, теоретично може надати приміщення в суборенду реальному виробникові за більш високою ціною і більше десятиліття заробляти гроші на державному майні. Але поки що цех простоює.
Термін дії договору оренди не може бути продовжений до його закінчення, згідно із законом України «Про оренду державного і комунального майна». Але ні для кого це обмеженням, очевидно, не стало.
Тепер жодний державний орган не хоче брати відповідальності за те, що коїться з державним майном. Сам пан Омелян, який підписав лист, наголошує, що рішення все одно ухвалював Фонд держмайна: «Це питання було розглянуто на комісії Міністерства інфраструктури, вона позитивно це оцінила, і було підготовлено звернення до Фонду держмайна – окей, ми не заперечуємо, але кінцеве рішення було – це Фонд держмайна».
А у Фонді держмайна кажуть, що винні чиновники міністерства. «Визначення строків, на які передається майно в оренду, – це питання виключно міністерства. Ми укладаємо договори з урахуванням точки зору міністерства з того чи іншого питання», – зазначає Євген Литвинов, начальник регіонального відділення Фонду держмайна України у Київській області.
Прострочений документ з оцінкою, оцінювач без сертифіката, відсіяні конкуренти, оголошений переможець до дати результату конкурсу, продовжений термін оренди і перекладання відповідальності із відомства на відомство. Чи можна це вважати ефективним управлінням державним майном? Результатом такого управління стали 12 років, які має компанія, наближена до олігарха, на користування державним цехом бортового харчування, який наразі простоює.
