Українці відзначають значне зростання громадянської та соціальної активності у суспільстві за останні два роки. Проте насправді більшість досі залишається пасивною. Люди зосереджуються переважно на приватному житті, а основні зрушення у суспільстві відбуваються завдяки тому, що активні стали ще активнішими. Такими є головні висновки соціологічного дослідження «Ким ми себе вважаємо і хто ми є?», проведеного міжнародним фондом «Відродження», фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, та аналітичним центром «Pro.mova».
Хто хоче змін? – запитує чоловік з трибуни у натовпу. Натовп відповідає лісом рук. А хто хоче змінювати? – продовжує він. Втім, у відповідь руку вже ніхто не піднімає. Саме таку картинку для ілюстрації результатів дослідження обрала голова фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. Теза про те, що громадянське суспільство є двигуном прогресу нової України, вже стала мантрою, каже Бекешкіна, але дослідники все ж вирішили перевірити, наскільки це відповідає дійсності.
«Бачимо, що у людей склалося дуже оптимістичне уявлення про суспільство. Що суспільство готове до волонтерства, що люди готові брати участь у політиці і контролювати владу. Але хто таке суспільство? А це ті люди, які відповідали на запитання», – наголошує Бекешкіна і одразу демонструє цифрами головний результат: оцінка суспільства і себе у ньому в українців суттєво відрізняється.
Так, якщо половина українців вважають, що готовність відстоювати свої права у суспільства зросла, то на запитання, чи зросла їхня особиста готовність реагувати на порушення прав, ствердно відповіли трохи більше від 30%. Схожу ситуацію отримали соціологи на запитання про те, як змінилася готовність українців до об’єднання в громадські організації. Тут теж 50% сказали, що у суспільстві така готовність збільшилась, але лише 18% відчули таку готовність у собі особисто.
Перед активним громадянським суспільством стоїть завдання більшого залучення до активної діяльності маси людейІрина Бекешкіна
«Ми бачимо зростання соціальної активності. Це факт. Але за рахунок чого воно відбувається? А за рахунок того, що активні стали ще активнішими і це проблема. Проблема тому, що на такому виснаженні люди довго не можуть триматись. Тож перед активним громадянським суспільством стоїть завдання більшого залучення до активної діяльності маси людей», – закликає Бекешкіна.
Довіри до волонтерів більше, ніж до церкви
Що ж стосується довіри до держави, то державні інститути й надалі стрімко втрачають довіру. Найбільше, згідно з результатами дослідження, українці довіряють армії. Змінився рівень довіри до волонтерів, які отримали вищі показники, аніж церква (переважно за рахунок позитивної «картинки» у ЗМІ). Та попри це, заміняти державу у жодному разі не можна, вважає Вікторія Бриндза – керівник аналітичного відділу консалтингової компанії «Pro.mova», соціолог, учасник Унівської та Несторівської груп.
Українське суспільство сьогодні переходить від тоталітарної системи, де людина не ухвалювала рішень, до партисипативної, де рішення ухвалює громадянин. І щоб перестрибнути з одного човна в інший – знову ж таки потрібна взаємодія, каже вона.
«Висновком із цього дослідження я бачу те, що ми почали відокремлюватись у суспільство і розуміти, що суспільство – це спільні цілі, але поки що ми протиставляємось державі. Лише 6% українців готові допомагати владі. В цьому і є той простір, над яким потрібно працювати», – зауважує експерт.
Опитування було проведене фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київським міжнародним інститутом соціології з 8 по 20 жовтня 2015 року. Опитування проводилось у 110 населених пунктах, окрім Автономної Республіки Крим та частин Луганської та Донецької областей, які тимчасово не контролюються Україною. Загалом соціологи опитали 2040 респондентів. Похибка вибірки не перевищує 2,3%.
