Прага – У цьому році свій 70-й ювілей святкує український хор Святого Володимира, який виступає у Празі. Хор зібрався з власної ініціативи у 1945 році та вперше співав у 1946 році в храмі Святого Віта – монументальному символі Чехії. Ми говорили з диригентом і керівником хору Ольгою Мадловою. Ольга називає себе «наполовину українкою», тому що її мама – з України. Сама Ольга народилася та все життя прожила в Празі. Але вона дбайливо ставиться до української культури та вільно володіє українською мовою.
– Хор зібрався десь після війни, приблизно влітку, у вересні місяці. Хор співав не тільки в церкві, була і група, яка танцювала. Потім вони також виступали в театрі, там працювали, наприклад, над «Ревізором» Гоголя, або ставили «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського.
Я хочу продовжувати співати в церкві на святій літургії, мати концерти до річниці Шевченка, колядки та щедрівки і народні пісні
Я вже ходила співати, коли хором керував пан Степан Шутко, а коли він був дуже хворий, так мене самі хористи обрали, щоб я почала диригувати, чи керувати хором. То було в 2001 році. З того часу я керую хором, і я собі дала таке завдання, що я хочу продовжувати справу, яку робив пан Шутко, тобто, по-перше, співати в церкві на святій літургії, мати концерти до річниці Шевченка, колядки та щедрівки і, само собою, народні пісні.
– За довгу історію існування хору чи доводилося йому переживати труднощі у зв’язку з цензурою чи забороною популяризації української народної культури?
Моя мама не ходила до хору, тому що хористи казали: «Будь ласка, не говоріть перед нами свої думки, бо нас перевіряє СТБ»
– Так, це було. Я навіть пам’ятаю, що моя мама не ходила до хору, тому що прямо хористи казали: «Будь ласка, не говоріть перед нами свої думки, бо нас перевіряє СТБ» (державна таємна служба безпеки – ред.). Була цензура. Перевіряли людей, бо вони ходили в церкву, наприклад, були й співаки, в яких вони розпитували, що співаємо, що там люди говорять. То було в 70-80 роках. Хор працював у міській частині Прага-1 (центральна частина – ред.), де відбувалися концерти на честь «великої жовтневої революції», та казав: «Добре, ми вам заспіваємо комуністичну пісню «Вічний революціонер», слова Івана Франка». А тут ніхто не знав, ким є Іван Франко, тож Іван Шутко казав: «Ми почнемо тією піснею, вони всі думають, що це до «жовтневої революції», потім можемо співати що хочемо» – і таке було.
– Чи часто Ви серед своїх гостей на виступах бачите чехів? Наскільки чехам цікава українська музика?
– Чехів я бачу, але вони певним чином пов’язані з нами. Вони або вивчали українську, російську мову чи літературу, або є співаками. То завжди чехи, які певним способом з нами пов’язані: або з історією, або коріння мають. Один із гостей мені сказав, що «Моя бабуся чи дідусь, (чи хтось інший) походить із Закарпаття, і мені дуже подобаються ці пісні!»
– Чи могли б Ви сказати, що підтримуєте саме традицію української музики?
Завжди наш перший концерт у новому році – це колядки й щедрівки, і на нього завжди приходять сім’ями
– Можу, тому що завжди наш перший концерт у новому році – це колядки й щедрівки, і на нього завжди приходять сім’ями. Ми стараємось сказати пару слів про традиції, які пов’язані з тим співом: що таке колядки й щедрівки, коли що співається. Є, само собою, діти, які потім приходять на самі концерти пізніше, вже дорослі.
– Наскільки важливим є сьогодні, на Вашу думку, популяризувати українське мистецтво за кордоном? Чи є це питання актуальним на тлі війни та кризи?
Потрібно мистецтво показати, яке б зацікавлювало не тільки пенсіонерів, чи мою генерацію, але також молодь, дітей, всіх: від нуля до ста років
– Я думаю, що це кожного дня треба робити. Я сама бачила, що якщо Україну презентувати, її культуру, їжу, «туристику», гори, Україна притягує до себе багато людей, які починають туди їздити. Це я бачу як величезний плюс. Якраз в тому треба презентувати Україну, щоб чехи краще зрозуміли українців, щоб зрозуміли і тих на Закарпатті, і тих, які живуть в Криму чи біля Луганська, на Донбасі чи в Києві, чи на Івано-Франківщині. Потрібно мистецтво показати, яке б зацікавлювало не тільки пенсіонерів, чи мою генерацію, але також молодь, дітей, всіх: від нуля до ста років.
Подальша доля хору залишається невизначеною. Причини цього можна шукати в поважному віці та стані здоров’я співаків, у питанні мови. Ользі Мадловій, за її словами, чеська мова вже стала ближчою, як, напевно, і деяким співакам. Можливо це, за словами Ольги, є проблемою. «На жаль, хор почав розпадатися», – додає вона.
