Кілька днів тому на сторінці Радіо Свобода ми опублікували у перекладі українською розповідь колег із білоруської редакції про Яна Мельникова, 22-річного білоруського активіста, який воює на українському боці на Донбасі в тактичній групі «Білорусь». Нині Ян відвідав Радіо Свобода у Празі і завітав до української редакції. Скориставшись нагодою, ми поцікавилась, як вдалося юнакові з Білорусі так швидко вивчити українську мову; якого типу військову форму він носить; про що він розповідає європейцям, з якими протягом останніх тижнів зустрічався у Мюнхені, Антверпені, Вільнюсі, Варшаві (а тепер і в Празі); і наскільки інформація про події на Донбасі, якою володіють європейці, відповідає, на його думку, справжньому станові справ.
– Те, що я бачив у ЗМІ, навіть коли розмова йде про той самий Вільнюс, про Литву – зараз тема війни в Україні, так зване АТО, вона вийшла на другий чи третій план, розумієте, зараз Європа цікавиться ситуацією довкола Сирії. І тому, коли вони чують там про ситуацію (в Україні – ред.), вони перепитують: «А чи справді там є російська армія, чи справді там є техніка?»
Хтось каже про те, що вони десь чули, що кажуть там з одного боку, з українського, що там є війська, з іншого боку кажуть, що немає. І навіть ті, що підтримують там Україну і підтримують її незалежність – вони не до кінця впевнені в тому, що насправді там є Росія.
– Чую, Ви так добре вивчили українську мову. Це за той час, поки Ви були в Україні, зокрема на сході?
Непомітно сам для себе, я вивчив мову і перейшов з українцями на українську мову
– Це сталось само по собі, бо за цей час, що я перебуваю в Україні – а це десь майже 2 роки – я спілкуюсь з українцями. І навіть непомітно сам для себе, я вивчив мову і перейшов з українцями на українську. То було поступово, спочатку вони не розуміли. Спочатку, коли я казав «гербата» (то «чай» по-білоруськи), чи «вогулі» (то «взагалі» по-українськи), вони не розуміли, і я деякі слова перекладав. І з часом я майже повністю перейшов на українську мову, і сам для себе навіть не помітив.
– Напевно, це було б цікаво почути деяким українським політикам, які ще не вивчили українську мову… Ви приїхали в Україну спершу на Майдан лише на тиждень. А ось потім – чому Ви вирішили залишитися і воювати за Україну?
Я приїхав після перших жертв на Майдані. Коли я дізнався, що серед вбитих є білорус, Михайло Жизневський, це ще більше мене підштовхнуло поїхати до Києва
– Ну, по перше, я приїхав якраз після перших жертв на Майдані. Коли я дізнався, що серед убитих є білорус, Михайло Жизневський, це ще більше мене підштовхнуло до того, щоб поїхати до Києва. 23 січня (2014 року – ред.) я вже був на Майдані.
Я планував узяти відпустку на роботі десь на тиждень. Але якраз я приїхав у цей час, коли було також перемир’я, яке зараз, як я вже бачу, є модним серед українців – що на війні, що на революції… Було оголошене перемир’я між (тодішньою – ред.) опозицією і владою. Я зрозумів, що треба залишатись надовше. З часом я зрозумів, що поки триває революція, я зостанусь тут, в Україні.
Я знайшов багато друзів серед українців, і я зрозумів, що не можу покинути цих хлопців один на один із цією навалою імперською
Коли вже втік Янукович, вже була тимчасова влада обрана, і я вже планував їхати додому, навіть шукав квитки… Аж тут прийшли новини з Криму про те, що там привезли бородатих «чеченських самооборонців Криму», як казали росіяни. Я зрозумів, що відбувається окупація, про яку вже 20 років кажуть різні політики і соціологи. Я зрозумів, що цей час окупації настав. І серед «Правого сектору» було оголошено, що буде створений бойовий загін, який буде змагатись за визволення Криму від окупації російської. За цей час, що я був на Майдані, то було майже 2 місяці, я знайшов багато друзів серед українців, і я зрозумів, що не можу покинути цих хлопців один на один із цією навалою імперською. Тому я залишився і з того часу беру у всьому участь.
– За Вашими спостереженнями, скільки іноземців (йдеться про білорусів, росіян, поляків) воює на Донбасі? І зі скількома Вам доводилося спілкуватися?
– Насправді, дуже багато. Я зустрічав іноземців, навіть білорусів, у різних добровольчих батальйонах. Я зустрічав у 80-й, 93-й, 92-й бригадах хлопців із Грузії, Білорусі, навіть із Чечні. Насправді, я думаю, іноземців десь тисяча-дві. Що ж стосується білорусів, то за нашими даними, які ми маємо, білорусів з боку України воює десь приблизно 150 чоловік.
– Як ставляться до Вашої діяльності у Вас на батьківщині, в Білорусі?
За час, що беру участь у збройному протистоянні на сході України, я отримував лише ось цю форму, яка на мені зараз, і їжу, яку привозили волонтери. Все, що я маю
– Ну, дивлячись хто. Влада, зрозуміло, вона каже весь час, що ми є злочинцями. Вони – влада конкретно і Міністерство внутрішніх справ – звинувачують нас у тому, що ми є найманцями. Лукашенко одного разу в ефірі навіть заявив, що ми отримуємо по 10 тисяч доларів на місяць. То більше ніж смішно, тому що за цей час, що я перебуваю в Україні і беру участь у збройному протистоянні на сході України, я отримував лише ось цю форму, яка на мені зараз, і їжу, яку привозили волонтери. Все, що я маю.
– А ця форма зроблена в Україні, чи привезена з-за кордону?
– Це форма британської армії. То так звана «МТП». Вона привезена з-за кордону. Як я розумію, з Британії її прислали як гуманітарну допомогу. Але купували її на ринку вже.
– Ви на початку говорили, що зараз у Європі здебільшого всі говорять про Сирію. А як Ви гадаєте, як взагалі буде розвиватись ситуація на Донбасі зараз?
Кожного українця стосується ця ситуація. Кум, сват, брат, тато чи син воює, знайомі беруть участь, волонтери. Ця війна торкнулася кожного громадянина України
– Я гадаю, що тут треба розуміти, що якщо Євросоюз буде адекватно реагувати на агресію Росії, буде продовжувати санкції, буде жорстким відносно Росії як держави, відносно пана Путіна, то я гадаю, що рік – то максимум, скільки ще так звані «ДНР» і «ЛНР» будуть триматись. Я гадаю, що тут повинна бути жорстка позиція. У першу чергу це стосується країн Євросоюзу.
Українці вже втомились від цієї війни. Кожного українця стосується ця ситуація. Кум, сват, брат, тато чи син воює, знайомі беруть участь, волонтери. Ця війна торкнулася кожного громадянина України, на мою думку. Тому я бажаю українцям мирного неба над головою.
