Бійка у Верховній Раді під час виступу Арсенія Яценюка 11 грудня стала не тільки поживним харчем для інтернет-тролів, а й цікавинкою, яка показала, що захищати прем’єр-міністра рвонулися найближчі до нього люди – давні друзі й соратники в парламенті, бізнес деяких із них процвітає за теперішнього уряду.
Зранку ніщо не передвіщало бійку. Депутат від «Блоку Петра Порошенка» Олег Барна підійшов до прем’єра з букетом квітів. Але тут сталося непередбачуване: він вдарив прем’єра букетом, а потім спробував підняти Яценюка і винести з-за трибуни. Після цього у залі зчинилася бійка між депутатами фракції «Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт».
Фракція «БПП» практично одразу виключила Барну зі свого складу. Першим, хто встиг прибігти захищати Арсенія Яценюка, був Максим Бурбак. Він одразу вхопив нардепа Барну за шию. Така відданість прем’єр-міністру – данина давнім стосункам. Бурбак – земляк Яценюка, родом із Чернівців, вони разом навчалися у Чернівецькому національному університеті імені Федьковича. Бурбак у близьких стосунках і з іншими земляками Яценюка – нардепом і екс-мером Чернівців Миколою Федоруком та головою парвління «Ощадбанку» Андрієм Пишним.
Із 1998 по 2005 Бурбак займався комерцією, з 2006 по 2008 роки був заступником директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст», яке займалося наданням в оренду приміщень. Потім працював у «Буковина Авто Аьянс» і був головою громадської організації «Перший аграрний кластер». Бурбаку приписують кураторство над чернівецьким ринком «Добробут».
Політичний шлях він розпочав у 2010 депутатом Чернівецької обласної ради і головою фракції партії «Фронту змін». За два роки став народним депутатом 7-го скликання (всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», 43-ій номер у списку).
З 27 лютого по 2 грудня 2014 року він обіймав посаду міністра інфраструктури в уряді Яценюка. За час його керівницва було кілька скандалів, зокрема щодо преференцій від «Укрпошти», які отримувала пропрем’єрська партія «Народний фронт».
Євген Дейдей
Майже одночасно з Максимом Бурбаком рятувати прем’єра кинувся Євген Дейдей. Його ім’я на політичній арені не таке відоме, як колег по фракції. 28-річний Євген Сергійович з Одеси, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом політологія. Став відомим на Майдані – був сотником 7-ї сотні Євромайдану, «Сотні Лева», після цього – координатором батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення «Київ-1», що підпорядковується МВС. У парламенті Дейдей працює трохи більше року, втім, і цього часу молодому народному депутатові вистачило, щоб потрапити у скандал. 6 лютого 2015 у мережі з’явилося фото переписки Дейдея з однопартійцем Олександром Кодолою. У повідомленні йшлося про те, щоб поставити питання Віталію Яремі (на той час генеральному прокуророві) в парламенті, за яке Кодолі пообіцяли «вдячність у твердій американській палітурці».
Утім, у «Народному фронті» одразу ж після оприлюднення фото заявили: фото – підробка. Під час звіту генпрокурора Яреми Кодола дійсно на прохання Дейдея запитав його про результати діяльності одного з прокурорів. Та ніяких повідомлень про це на телефон народний депутат не отримував, запевняють у прес-службі.
Андрій Іванчук
Також одним із перших на допомогу Яценюку прибіг його друг – Андрій Іванчук, якого називають правою рукою і сірим кардиналом прем'єр-міністра. Яценюк разом з Іванчуком працювали в юрфірмі «ЮРЕК» наприкінці 1990-х. У середині 2000-х, коли Яценюк був спочатку міністром економіки, а потім закордонних справ, він пролобіював призначення Іванчука заступником голови правління держаної компанії НАК «Енергетична компанія України». У 2008 році, коли Яценюк обіймав посаду голови Верховної Ради, він домігся призначення Іванчука директором державного підприємства «Укрінтеренерго». «Укрінтеренерго» – це монопольний експортер електроенергії в країні.
Андрія Іванчука вважають одним зі «спонсорів» «Народного фронту». Сам же народний депутат фінасування партії пояснює туманно і в коментарі «Схемам» розповідав про бізнесменів-благодійників, які настільки скромні, що не хочуть бути відомими. І додав: за ним закріплені Івано-Франківська і частково Київська області, де він «збирає гроші».
«До мене можна застосувати прислів’я «Не май сто карбованців, а май сто друзів». Це просто я, маючи хороші стосунки з багатьма людьми, які приходять, не хочуть бути відомими, тому що, це ви пам’ятаєте, був режим, переслідувалися ці всі речі. <...> не знаю, скромність це чи певна далекоглядність».
Іванчук, як і обидва інших рятівники Яценюка, прийшли до парламенту за списками його партії «Народний фронт».
