Дослідити потреби та проблеми внутрішньо переміщених осіб (ВПО), рівень осілості, ідентичність, стосунки з місцевим населенням та можливості щодо залучення до відбудови регіону – такими були завдання соціологічного дослідження, яке провели спеціалісти «Київського міжнародного інституту соціології» (КМІС) в найбільш постраждалих від збройного конфлікту східних і південних регіонах України, тобто в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях. Саме тут перебуває найбільша кількість ВПО.
Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, на кінець серпня 2015 року в Україні зареєстровано 1,46 мільйона внутрішньо переміщених осіб, із них 77% проживають саме в східних областях:
- Донецька – 543,3 тисячі осіб;
- Луганська – 216 тисяч осіб;
- Харківська – 187,7 тисячі осіб;
- Запорізька – 100,5 тисячі осіб;
- Дніпропетровська – 72,9 тисячі осіб.
Соціологи проінтерв’ювали 425 переселенців та понад 2 тисячі місцевих мешканців, а також провели глибинні дослідження у Слов’янську, Сєвєродонецьку, Бердянську, Нікополі, Чугуєві та Дергачах.
Одною з найбільших несподіванок для експертів стала значно менша реальна кількість ВПО в містах, де проводилося опитування, аніж було офіційно зареєстровано, розповідає Марина Шпікер, координатор Київського міжнародного інституту соціології. Наприклад, у Слов’янську – це близько 50% від зареєстрованої кількості, у Сєвєродонецьку – близько 40%, у Дергачах – до 60%).
За словами координатора КМІС, це пов’язане з дуже високою мобільністю переселенців, які мігрують по Україні в пошуках кращих умов проживання і працевлаштування. Також на статистику впливає так звана «маятникова міграція» мешканців Сходу через лінію розмежування, залежно від інтенсивності бойових дій, сезону, інших обставин.
Хоча не менш ніж половина ВПО (54%) розглядає свій статус як тимчасовий і збирається повернутися додому протягом наступних декількох років, більшість чекає нормалізації обстановки та/або відновлення юрисдикції України над Донбасом. Тим часом ВПО та члени їхніх сімей успішно адаптуються на новому місці: знаходять роботу та віддають до навчальних закладів дітей. І 26% взагалі не збираються повертатися додому на постійне місце проживання.
Понад 90% переселенців вважають себе українцями. Однак цей показник найменший в Сєверодонецьку (менше 50%), переселенці в цьому місті на Луганщині ідентифікують себе представниками свого регіону. Відсоток ВПО, які вважають себе росіянами, більше ніж удвічі менший, ніж відсоток ВПО, які вважають себе європейцями: 6% проти 16%.
Дослідження показало, що особливих проблем в інтеграції в місцеве суспільство і конфліктів немає. І ВПО, і місцеві мешканці ставляться нейтрально один до одного. Близько третини місцевих мешканців не можуть сказати, чи відрізняються від них переселенці за світоглядом, поведінкою, культурою. Здебільшого поширена думка, що прибульці зі Сходу скоріше не відрізняються від них і поділяють їхні погляди на ситуацію в країні. Більшість ВПО також не відчувають, що чимсь відрізняються від місцевих.
Цікаво, що самі переселенці значно більше відчувають конкуренцію з місцевими, ніж корінні мешканці міст, де проводилося опитування. Постійні жителі найбільше конкурують із переселенцями за роботу, житло та місця в дитячих садках, а ВПО з місцевими – за роботу, допомогу від держави та волонтерів, час прийому в установах і житло. І знов таки, найбільший індекс конкуренції – 5,3 – спостерігається серед ВПО в Луганській області.
Разом з тим, у декількох місцевих спільнотах виник прихований конфлікт між носіями проукраїнських та проросійських поглядів (зокрема у Харківській області та Сєвєродонецьку). Тут є ризик загострення конфлікту на ідеологічному підґрунті, каже координатор КМІС Марина Шпікер.
Багато першочергових проблем переселенців було вирішено завдяки волонтерам і громадам, а ось питання житла та роботи вирішуються погано і досі не втрачають актуальності. Найбільше на ці питання скаржиться молодь – наймобільніша група. Саме через ці невирішені питання ВПО перетворилися на сучасних кочівників і постійно переїжджають з місця на місце.
Дослідження Київського міжнародного інституту соціології було презентовано 7 грудня 2015 року в Києві, в Українському кризовому-медіа центрі під час круглого столу «Залучення громад і вимушених переселенців до відновлення України».
