Неважливо, які люди будуть на посадах генерального та антикорупційного прокурорів в Україні, доки процедура їхнього обрання не стане прозорою. Так вважає Анна Романова, депутат від «Самопомочі». На її думку, хоча «нові обличчя» і пройшли до Верховної Ради, утім, систему змінити не так просто, адже на порушення звикли «закривати очі» усі – від високопосадовців до чиновників середньої ланки.
– Найбільший спротив чинить система. Навіть не на рівні міністрів, а на рівні менеджерів середньої ланки можуть гальмуватись реформи. Тому що управлінці роками просиділи в тих самих кабінетах, і їхня задача – залишити все, як було. Щодо нових облич, то для мене поділ не на молодих і старих, а головне, щоб людина мала правильну ціннісну орієнтацію. Це професіоналізм у певній галузі і правильне бачення реформ. А також треба зважати, звідки статки в людини. Тобто, якщо в політику іде крупний бізнесмен, то, швидше за все, він відстоюватиме власні інтереси.
Звісно, вирішити всі проблеми – це справа не одного дня, проте не треба опускати руки, треба боротися. Те, що відбувається після Майдану, однозначно краще (ніж те, що було – ред.), проте і не відповідає завищеним очікуванням людей після Революції гідності. Такими кроками ми рухаємось уперед, це однозначно.
– Чи може зрушити ситуацію зміна керівника генеральної прокуратури, яку обговорюють і за яку збирають підписи давно?
Найголовніше, щоб змінився підхід до призначення генпрокурора. Треба, щоб його призначали не за вказівкою, не за лічені години, коли ще не встигло охолонути місце
– Неважливо, що чекає Віктора Шокіна. Звісно, краще було б, якби він пішов на пенсію і залишив крісло для достойніших і реформаторських людей. Але шокіних може бути безліч. Тобто, найголовніше, щоб змінився саме підхід до призначення генпрокурора. Треба, щоб його призначали не за вказівкою, не за лічені години, коли ще не встигло охолонути місце. Від генпрокурора залежить доля усієї України, бо головна проблема держави – корупція, яка нас пожирає. Ми хочемо змінити саму систему: щоб генпрокурора відбирали через відкритий конкурс, щоб він був незалежною людиною і щоб була невідворотність покарання.
– Якою є Ваша думка про новопризначеного антикорупційного прокурора Назара Холодницького?
Але у нього зараз немає важелів подолати саме VIP-корупцію, він залежний від генпрокурора у той чи інший спосіб
– Функції антикорупційного прокурора, які закладалися напочатку, вже сильно знівелювались за півроку. Спершу передбачалось, що антикорупційний прокурор буде абсолютно не залежним від генпрокурора і зможе навіть посадити його, якщо побачить порушення. Але зараз такі функції забрали. Чи буде він ефективним – покаже час. Але у нього зараз немає важелів подолати саме VIP-корупцію, він залежний від генпрокурора у той чи інший спосіб.
– В одному з травневих проектів аналітичної платформи VOXUkraine Вас назвали однією з 28 депутатів, які відвідували всі засідання парламенту. Що робити з депутатами-прогульниками?
– Це давно «тягнеться», що депутати не відвідують засідання. Мені як секретарю комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму дуже прикро, що всі законопроекти, що стосуються цих тем чи нагородження іноземців званням героя України, ставлять на голосування на п’ятницю. Якби керівництво парламенту хотіло переламати цю традицію, то хоч раз треба на кінець тижня поставили ті закони, які важливі для депутатів: із податкової чи бюджетної сфери. Буде явка якщо не 100%, то як у будь-який робочий день.
Коли у нас були вибори, то деякі депутати, які балотувались, робили виїзне засідання комітету в парламентські дні. І вони їхали цілим комітетом, а якщо мова йде про бюджетний – там більше сорока осіб. І їм підписував розпорядження (спікер парламенту – ред.) Володимир Гройсман.
Справа в тому, що не можна сказати, що депутати – найлінивіші українці. Просто сама система працює так, що навіть коли нормальні люди стають депутатами, а поряд колеги пропускають, і їм нічого за це не буває, а вони ще і встигають переробити всі свої справи – то треба мати витримку.
Я у п’ятницю сиджу (в парламенті – ред.), хоча розумію, що це абсолютно не ефективно витрачений час. Бо інші займаються своїми справами, пишуть законопроекти, але треба бути в залі. Ми не змінимо нічого, якщо не діятимемо за правилами.
