Проект бюджету-2016 залишає малозабезпечених на рівні виживання – експерт

У проекті державного бюджету на наступний рік, який презентувало Міністерство фінансів напередодні, хоч і закладено зменшення рівня інфляції у понад чотири рази, однак цього не відчує та частина населення, яка живе на мінімальні доходи і вже зараз перебуває на межі виживання, переконаний виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера в Україні Олег Устенко. На його думку, уряд має переглянути політику соціальних стандартів і активно запроваджувати соціальні бонуси для населення. В ефірі Радіо Свобода він проаналізував головні показники проекту держбюджету-2016 та розповів про білі плями й вразливі місця деяких норм оприлюдненого документа.

– Пане Устенко, у презентованому урядом проекті держбюджету-2016 є багато білих плям, які не відомі громадськості і експертам. З того, що вже є, наскільки проект кошторису є збалансованим і реалістичним?

– Він в принципі є достатньо реалістичним. Навіть, якщо ми виходимо з макроекономічних параметрів, які там закладено. Скажімо, зростання на рівні 2%, я вважаю, що воно дійсно може бути таким. Я взагалі вважаю, що 2% зростання протягом наступного року – це не зростання, а топтання на місці після того, як економіка впала на 20% кумулятивно протягом 2015-го і попереднього 2014 року. 2% не змінюють принципово ситуацію, але вони там закладені і це дуже песимістичний сценарій. В принципі, я не думаю, що він не виконуваний.

Що стосується рівня інфляції, то після такої ситуації, яка відбувалася у 2015 році, коли інфляція була на рівні майже 50%, то скорочення інфляції до 12%, як це передбачає бюджет наступного року, дійсно, може мати місце. Тобто, йде значне уповільнення темпів інфляції, вона ще достатньо висока, але вона уповільнюється.

Щодо курсу, то він закладений саме такий, який був оговорений Меморандумом співробітництва з Міжнародним валютним фондом. Мова йде про середньорічний курс трохи менший, ніж 25 гривень за долар.
Що стосується дефіциту державного бюджету, то він на рівні 83 мільярдів гривень, мова йде про між 3,5-4% ВВП. До речі, ВВП на наступний рік прогнозується на рівні 85 мільярдів доларів. Це достатньо малий в порівнянні з попереднім роком. В поточному році також на рівні 85 мільярдів доларів, в 2014 році – 135 мільярдів доларів, в 2013-му – 175 мільярдів доларів. В Україні він значно впав, навіть, якщо говорити в таких обсягах, в доларовому еквіваленті.

Але, якщо подивитися на дефіцит, який є в бюджеті на рівні 83 мільярдів доларів, здається, що це така ще біла пляма, це рівень 4%, але це не увесь дефіцит. І коли мова йде про співробітництво з Міжнародним валютним фондом, то дивляться не тільки на дефіцит державного бюджету, до речі, як я розумію, він ще не включає місцеві бюджети зараз, він буде розширений. Він також не включає – НАК «Нафтогазу» і він не включає в себе дефіцит Пенсійного фонду.

Не сказав би, що є якась паніка, але серйозність і переживання з боку керівництва Пенсійного фонду, Міністерства соціальної політики є. Йде зменшення єдиного соціального внеску і після цього в будь-якій економіці є такий провал в доходах державного бюджету, але він існує достатньо короткий період часу. Як думаю, в умовах України він може складатись десь на рівні 6-12 місяців. Тобто це не так багато, але за цей період часу треба знайти кошти для того, щоб перекрити цей можливий дефіцит. Я не зовсім зрозумів про які цифри каже Пенсійний фонд, він називає цифру, якщо єдиний соціальний внесок зменшується до 20%, що я вважаю достатньо правильним рішенням, бо якщо ми хотіли з вами вивести хоча б частину української економіки з тіні, то треба зменшувати податковий тариф, треба звичайно покращувати взагалі інвестиційний клімат, треба зменшити рівень корупції, треба зменшити адміністративні бар’єри ведення бізнесу, провести судову реформу – є такі умови для покращенні інвестиційного або бізнес-клімату в країні, але теж треба розуміти, що варто пропонувати якісь нормальні умови з оподаткування.

– У проекті держбюджету в частині підвищення соціальних стандартів (зарплат і пенсій передусім) йдеться приблизно про той самий рівень, що й цьогоріч. Що важливіше – втримати економіку на плаву чи дати малозабезпеченим верствам громадян більше, ніж додаткових 200 гривень впродовж року?

– Я взагалі вважаю, що те, що відбувається із мінімальними соціальними стандартами – це ненормальна ситуація. Це однозначно, якщо ми подивимося рівень інфляції поточного 2015 року – 50%, а на наступний рік передбачається 12%, то щонайменше країна мала б підвищити на 65% мінімальну заробітну плату на початку 2015 року, але все одно мова йде не про півтори тисячі гривень на кінець наступного року, а мова йшла б про майже дві тисячі гривень на кінець наступного року. Але треба розуміти, що ті, хто зараз живуть на мінімальні доходи, в них рівень інфляції значно більший, ніж ті 50%, які дасть соціальна статистика по результатах цього року і точно не такі, які дасть статистика, якщо будуть виконані параметри наступного року – 12%.

Мова йде про те, що є група населення, яка не живе зараз, а виживає. Ті мінімальні зарплати, мінімальну соціальну допомогу, яку вона отримує, потребують значного корегування, але це не передбачено в бюджеті. І не передбачено тому, що це або не достатньо розуміють, або не хочуть розв’язуватися чи відходити від тієї тарифної сітки, яка існує в Україні, як традиційно існувала за радянської влади. Ця сітка залежить від мінімальної заробітної плати. Ви збільшуєте до двох з половиною тисяч гривень до кінця 2016 року мінімалку і все йде збільшення по сітці.

Якість держави характеризується ставленням до найбільш вразливих верств населення. І я не виключив би варіанту, коли б Україна вводила в бюджет так звані «програми-фудстемпи» (програми продовольчої допомоги населенню – ред.), які існують в США. І не треба боятися вводити талони на харчування для того, щоб дати можливість вижити цим людям, які отримують мінімальні зарплати, використати всі соціальні бонуси.