Київ – Ув’язненого забили до смерті у Хмельницькому СІЗО. Його дружина вважає убивство замовним. За її словами, загиблий міг довести причетність керівництва виправного закладу до торгівлі наркотиками. Слідство триває з кінця жовтня, про підозру наразі нікому не оголошено. Водночас, правозахисники вказують на невиконання Україною рекомендацій ООН щодо протидії тортурам. За даними Гельсінської спілки, у поточному році відкрили більше тисячі проваджень щодо жорстокого поводження з боку правоохоронців, з них як катування кваліфікуються п’ятнадцять.
Спочатку сказали, що це – серцевий напад, потім – що він намагався утекти і опирався переведенню у колонію, розповідає Яна Магелат, удова засудженого Андрія Данилюка. Про смерть чоловіка їй повідомили тільки наступного дня після того, як це трапилось – із Хмельницького СІЗО надіслали телеграму.
Пізніше, однак, встановили, що чоловік помер від побоїв: його прикували наручниками і били молотком – про це свідчать сліди на тілі і голові загиблого, говорить удова. Вона переконана: це було замовне убивство.
«Мій чоловік володів інформацією про високопосадовців пенітенціарної служби Хмельницької області, а точніше – про те, що вони займалися наркотиками і корупцією у Хмельницькому СІЗО. І вони про це знали», – каже вдова.
За словами Яни Магелат, для неї залишилось багато нез’ясованих моментів: по Андрія начебто приїхали з Ізяславської колонії у Хмельницькій області, хоча перед тим було визначено, що він має переводитись на Львівщину.
Що саме відбулося у СІЗО наприкінці жовтня, ні тоді, ні пізніше, коли прокуратура відкрила провадження, жінці офіційно так і не пояснили.
Свідків, які вийшли з нею на зв’язок і розповіли про вбивство, у справі не допитують, каже Магелат. Окрім того жінка стверджує, що їй погрожували люди, які назвались представниками «управління»: «Казали, що я воджу машину, і це небезпечно, що зі мною може щось трапитись, що в мене син маленький тощо. Я написала заяви у міліцію і в СБУ, що мені погрожують, і я прошу захисту».
У провадженні фігурують представники пенітенціарної служби – речниця Хмельницької прокуратури
У Хмельницькому СІЗО коментувати ситуацію відмовились. Хмельницька прокуратура розслідує справу за статтею «умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або заходів для затримання злочинця» при етапуванні засудженого, зазначила у коментарі Радіо Свобода прес-секретар прокурора області Лілія Коцюк. За її словами, опитали близько півсотні свідків і призначили декілька експертиз щодо причини смерті в’язня та щодо тілесних ушкоджень співробітників установи.
«Підозра працівникам колонії поки що не оголошена, оскільки ми чекаємо результатів експертизи, але у провадженні фігурують два представники пенітенціарної служби», – сказала Коцюк.
Керівництво слідчого ізолятора сприяє процесу розслідування і зараз здійснює внутрішню перевірку, зазначила речниця. Однак щодо того, чи відсторонений хтось від посади на період згаданої перевірки і чи застосовувала пенітенціарна служба якісь санкції щодо керівника Хмельницького СІЗО, у Лілії Коцюк інформації немає.
Обласне управління Пенітенціарної служби підтвердило проведення службової перевірки, але інформацію відсторонення від роботи співробітників також не надало. Раніше, 22 жовтня, воно оприлюднило повідомлення, що один із ув’язнених чинив опір при конвоюванні, травмувавши двох співробітників. Після цього, за даними відомства, на в’язня одягнули наручники – і він помер.
В Ізяславській колонії, про яку згадує вдова загиблого Андрія Данилюка, кілька десятків ув’язнених 28 листопада оголосили голодування.
Міра покарання за катування в Україні не відповідає міжнародним стандартам – Гельсінська спілка
У чинному законодавстві не передбачена відповідальність правоохоронців за вчинення катування при виконанні ними своїх посадових обов’язків, тому за фактами насильства прокуратура першочергово відкриває справи за іншими статтями. Про це йдеться у проміжному альтернативному звіті Української гельсінської спілки з прав людини щодо виконання рекомендацій, наданих комітетом ООН проти катувань.
Через це справжня ситуація невідома навіть тим органам, які повинні її контролювати, зауважує аналітик УГСПЛ Олег Мартиненко. «У нас і сам текст статті не відповідає розумінню, що таке катування, і міра покарання – на порядок нижча, аніж вимагають міжнародні стандарти», – каже він.
За даними Гельсінської спілки, за останні чотири роки депутати зареєстрували тільки один законопроект щодо посилення відповідальності правоохоронців за катування, однак робота над ним була припинена. Верховний суд назвав санкції, запропоновані у документі, занадто жорсткими.
Комітети ООН проти тортур та з прав людини минулого і позаминулого року направляли українському уряду рекомендації щодо викорінення випадків катування. Серед іншого, вони зауважили відсутність незалежного механізму подання скарг постраждалими і закликали продовжувати оснащувати місця позбавлення волі пристроями відеоспостереження. Однак, за словами Вінсента Плотона із женевського Центру громадянських і політичних прав, уряд досі не надав міжнародним організаціям свого офіційного звіту.
