Київ – У червні 1933 року в Україні від голоду помирали: щохвилини – понад двадцять осіб, щогодини – більш як тисяча чотириста людей, і щодня – тридцять чотири з половиною тисячі українців. Ці дані, наведені Інститутом національної пам’яті України, – лише видима частина трагедії українського народу під назвою Голодомор. Адже Голодомор не лише забирав життя; геноцид, який розпочався раніше, знищував цвіт нації, її найкращих представників у всіх сферах життя. А коли закінчилося фізичне вбивство, він «програмував» на страх померти голодною смертю мільйони тих, хто вижив, навчив людей боятися будь-яких проявів українськості. Цю «печатку Великого голоду» несуть тисячі українських родин, згадуючи трагедії власних сімей у контексті всеукраїнської трагедії, вважають фахівці.
80 відсотків українців вважають Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу.
Ці дані навели соціологи з групи «Рейтинг», які проводили відповідне опитування у жовтні поточного року. При цьому фахівці наголосили, що кількість тих, хто погоджується, що Голодомор є геноцидом, стрімко зросла за останні 2 роки. А кількість тих, хто з цим не згоден, лише за останній рік зменшилась майже удвічі, з 25 до 12 відсотків.
При цьому ми ніколи не дізнаємось, скільки українців загинуло від голоду, оскільки радянська влада знищувала або ж ховала під гриф «цілком секретно» відповідну інформацію. Про це журналістам «Голосу Америки» повідомив директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
За підрахунками фахівців з Інституту демографії імені Птухи НАНУ, мова може іти про чотири з половиною мільйони убитих голодом людейВолодимир В'ятрович
«Комуністичний тоталітарний режим робив усе від нього залежне для того, щоб приховати сліди цього злочину. Робота зі встановлення точної цифри буде тривати дуже довго, і ніколи не назвуть нам точної цифри. Цією роботою займаються історики, які намагаються віднайти ці цифри в архівах, цією роботою займаються демографи. Власне, за підрахунками фахівців з Інституту демографії імені Птухи НАНУ, мова може іти про чотири з половиною мільйони убитих голодом людей протягом 1932-33 років», – зазначив історик.
Страх голодної смерті змінює генофонд народу – психологи
Родини закатованих голодом – ті, хто вижив, – до кінця свого життя боялись голоду, і цей страх передали наступним поколінням. Як зазначають психологи, можна говорити про те, що страх померти голодною смертю призвів до того, що в Україні досі чимало тих, хто у дилемі «хліб чи свобода» обере хліб. Після Голодомору стародавнє прислів’я «моя хата з краю» тотожна байдужості українців – мовляв, нехай десь воюють, десь борються за людські права – зате у мене все спокійно, і я маю, що їсти, вважають деякі люди.
Експерт Психологічної кризової служби Володимир Погорілий зазначає, що люди, які голодували, мають страх голоду – через це вони роблять запаси харчів, перевіряють, чи достатньо вдома запасів і постійно намагаються годувати своїх близьких.
Мій тато народився у рік Голодомору, а у підлітковому віці пережив голод 1947 року. Досі тато не може їсти чорний хліб – він асоціюється з «хлібом», який робили з кори дерев і травВолодимир Погорілий
«Пригадайте, як бабусі реагували в 1990-х роках, та і зараз, на кризу – вони купували і купують хліб, свічки, сіль – це досвід, вистражданий поколіннями! Мій тато народився у рік Голодомору, а у підлітковому віці пережив голод 1947 року. Досі тато не може їсти чорний хліб – він асоціюється з «хлібом», який робили з кори дерев і трав. Моя мама, чия родина пережила Голодомор, мене завжди лаяла, якщо я нешанобливо ставився до хліба, і накопичувала гроші, щоб завжди було на що купити хліба або борошна», – згадує Погорілий у розмові з Радіо Свобода.
За його словами, у Нідерландах (де 1944 року від голоду загинули понад 18 тисяч голландців) науковці дослідили, що голод змінює генотип. Влаштовані тоталітарним радянським режимом «смерть голодом» і «катування голодом» зламали українців психологічно, каже Погорілий. Постраждали і ті, хто пішов на злочин проти своїх рідних, забираючи у селян хліб, і ті, хто лишився без хліба, без їжі і був безсилий щось цьому протиставити.
«Коли людина відчуває безсилля, коли вона розуміє, що в неї на очах вмирають найближчі, найрідніші їй люди і вона нічим не може допомогти, це ламає її психіку. Виникає почуття провини, розпуки, тривоги, людина втрачає почуття контролю за власним життям, людина фактично втрачає власну особистість (індивідуальність)», – каже психолог у розмові з Радіо Свобода.
Науковець Роксана Харчук з цього приводу на своїй сторінці у Facebook написала про «голодоморний синдром»: «Україна виробляє у 3 рази більше продовольства, ніж потребує, але ми й досі боїмося голоду. Щороку народ запасається на зиму так, що не журись! Але це якийсь голодоморний синдром. Шкода мені наших людей, дуже шкода. Шкода, бо якщо ми не доб'ємося у найближчий час успіхів, бодай мінімальних, нічого доброго нас не чекає», – зауважила Харчук.
Поширення правдивої інформації про Голодомор – запорука подолання «страху голоду»
Чи можна подолати страх голоду, науковці наразі конкретних пропозицій не мають, але, водночас, наголошують, що багато чого залежить від подальших наукових досліджень і від просвітництва. Вчені разом з освітянами працюють над сучасними методиками викладання такої складної теми, як Голодомор. Так, у Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» науковці проводять для школярів інтерактивні уроки пам’яті.
Є проблема, як пояснювати про Голодомор дітям 7-9 роківОлеся Стасюк
«Наразі є проблема, як пояснювати про Голодомор дітям 7-9 років, які мали б отримати досвід співпереживання тим людям, які пережили Голодомор. На інтерактивних уроках школярі повинні були оцінити роль дружби і роль взаємодопомоги у складних ситуаціях, а також скласти уявлення про основні поняття, пов’язані з комуністичним режимом. Дітки повинні засвоїти, що треба пам’ятати про Голодомор і розповідати наступним поколінням, щоб це ніколи не повторилось», – розповіла Радіо Свобода директорка музею Олеся Стасюк.
Українські історики вважають за необхідне широко висвітлювати дослідження витоків і результатів Голодомору, а також використати здобуті дані для ймовірного міжнародного трибуналу над комунізмом. На думку науковців, нині Росія, котра вважає себе правонаступницею СРСР, наслідує політику «державного терору» і воєнну агресію, відчуваючи безкарність.
До того ж, кремлівська пропаганда заперечує Голодомор як геноцид українського народу і спотворює інформацію про Голодомор, що ніяк не сприяє звільненню української спільноти від старих страхів.
70 років тому Нюрнберзький трибунал засудив головних нацистських злочинців. Тоді світ отримав щеплення від націонал-соціалізму і фашизму. Однак над комуністичними злочинами судовий процес такого рівня не відбувся доcі, а Голодомор є страшним злочином проти нації та її свідомості, скоєний комунізмом, зазначають науковці.
