(Рубрика «Точка зору»)
Знаменитий польський актор Даніель Ольбрихський звернувся до російського режисера і актора Микити Михалкова з відкритим листом, в якому закликає його сприяти скасуванню жорсткого і несправедливого вироку їхньому колезі – українському кінематографісту Олегу Сенцову.
Ольбрихського і Михалкова пов’язує багаторічна дружба, від якої польський актор не відмовляється. Тим не менш, Михалков проігнорував численні телефонні дзвінки колеги і його спроби поговорити. Ольбрихському залишилося хіба що спілкуватися з російським режисером за допомогою відкритого листа. У цьому документі він висловлює надію, що Михалков не може думати інакше, ніж численні діячі кіно, які виступили на захист Сенцова і стверджує, що «жорстокість суду першої інстанції нагадує найпохмуріші вироки нашої спільної цивілізації і культури».
Михалков навряд чи прочитає цей лист. Але в документі важлива моральна чистота і наївність самого Ольбрихського – як і інші діячі мистецтва на Заході він не розуміє, що пише в порожнечу. І справа навіть не в тому, що Михалков може бути байдужим до долі українського кінорежисера і є прихильником окупації Криму. Справа в тому, що він не має ніякого впливу на рішення Путіна. У Росії давно вже настали радянські часи.
У червні минулого року Михалков, між іншим, відкрито заступався за Сенцова на закритті Московського міжнародного кінофестивалю. Деякі спостерігачі визнали цей його виступ сенсацією і навіть припустили, що Михалков отримав якийсь «таємний знак» від Кремля і тепер Сенцова звільнять. Але в Кремлі навіть не звернули уваги на слова кінорежисера. Цілком можливо, що Михалков виступав від свого власного імені – щоб не виглядати вурдалаком в очах світової кіногромадськості. Адже цей захист не була його власною ініціативою – він лише підтримав заклик голови Спілки кінематографістів України Сергія Тримбача.
Ольбрихський у своєму відкритому листі називає Михалкова людиною, яка ближче до Путіна, ніж інші кінематографісти. Кілька років тому Путін дійсно ще міг цікавитися думкою «майстрів культури». Але зараз вони всього лише пропагандисти в його власному ляльковому театрі. І ніякого впливу на його рішення Михалков мати не може. У Росії – як колись у СРСР – більше немає громадської думки. Ані думки великих груп людей, ані думки окремих особистостей.
Те, що Михалков проігнорував дзвінки старого друга, звичайно, характеризує його як людину. Але Ольбрихський поставив його в непросту ситуацію. Він мав би визнати, причому в розмові з близькою людиною, що нічого не може і ні на що не впливає. Що Путіну плювати не тільки на Сенцова, але й на Михалкова. Для такого самозакоханого фанфарона, як Михалков, таке визнання гірше самої смерті – адже він з сім'ї професійних царедворців.
Тому про долю Сенцова потрібно писати не Михалкову, а Путіну. А краще – європейським лідерам. Від них залежить подальший економічний тиск на Росію і крах путінського режиму.
Тільки цей тиск і можливий крах і дозволять Олегу Сенцову та іншим путінським в’язням вийти на свободу.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
