Від децентралізації та посилення самоврядування українські політики та громадськість очікують, подібного до польського, розкриття енергії громад, коли могли б самі вирішувати, як має розвиватися їхнє місто чи село, на що витрачати податки, як визначати пріоритети. Але для всього цього потрібно навчитися мистецтва діалогу. Це для країни, у якій поколіннями люди були змушені жити за принципом, що не передбачав жодного діалогу, є не таким простим завданням. Як почати цей діалог? Де взяти модераторів для кожної громади? Чи можуть бути використані однакові рецепти для різних частин країни? Про це говоримо з професійним організатором діалогу, юристом, медіатором, викладачем Національного університету «Києво-Могилянська академія» Діаною Проценко.
Діалог – це, можливо, чи не єдиний гарантований шлях, який може допомогти і в процесі децентралізації, і в процесі декомунізації, і взагалі у процесі відновлення
– Діалог – це, можливо, чи не єдиний гарантований шлях, який може допомогти і в процесі децентралізації, і в процесі декомунізації, і взагалі у процесі відновлення, тому що інший централізований директивний метод тут не спрацює. Але для того, щоб і діалог спрацював, дуже важливо правильно його вибудувати.
Є, наприклад, території, де рівень болю в суспільстві ще настільки великий, що вони не готові говорити про спільну стратегію
Є, наприклад, території, де рівень болю в суспільстві ще настільки великий, що вони не готові говорити про спільну стратегію. І тому відповідно, наприклад, методи «бізнес-фасилітації» для проведення діалогів будуть неприйнятними.
Тобто у таких громадах треба працювати методом, що включав би використання людей зі знанням того, чим є, наприклад, посттравматичний стресовий розлад, яким чином з ним працювати правильно, щоб зняти його вплив. Тому для таких діалогів важливі інструменти, а також навички та знання фасилітаторів такого діалогу, зорієнтовані на ненасильницьку комунікацію, на влучне розуміння психології – це, можливо, психотерапевти та психологи, які швидше, ніж бізнес-консультанти зможуть допомогти в проведенні таких діалогів.
Методи, які підійдуть одним громадам, не підійдуть іншим
З огляду на те, що в нас різні регіони й люди в цих регіонах та громадах, – у різному стані, і вони, у тому числі, перебувають на різному рівні володіння громадянськими компетенціями, важливо буде розвивати ці діалоги по-різному. І методи, які підійдуть одним громадам, не підійдуть іншим.
– Хто би міг бути модератором таких діалогів усередині самої громади?
У грудні буде проведена конференція під егідою ОБСЄ, на яку ми збираємо людей з різних регіонів, котрі проводять діалоги в різних форматах
– Це питання – стратегічно важливе, і зараз у грудні буде проведена конференція під егідою ОБСЄ, на яку ми збираємо людей з різних регіонів, котрі проводять діалоги в різних форматах. І, у тому числі, будуть майстер-класи для цих фасилітаторів діалогів, для медіаторів. І один із них буде присвячений тому, які є нові підходи до нейтральності. І це важливо для модераторів та фасилітаторів, бо деякі питання, гості питання, не можуть вирішуватися нейтрально навіть для самого модератора.
– Дуже різні є громади в Україні. Й не лише за розміром, а й за досвідом, і за вагою всередині громади. Наприклад, якщо в Києві ця вага розподілена більш-менш рівними порціями між громадою, владою, бізнесом, то є такі громади, де весь бізнес сконцентрований у руках одного-двох олігархів, і громада має вирішувати свої питання з цими дуже потужними людьми, які мають у своїх руках владу не лише бізнесову, але й адміністративну, часто і юридичну. Як бути у таких ситуаціях?
– У складних випадках, коли це є одне підприємство, де всі залежать фактично тільки від того, чи буде воно працювати і як буде працювати це підприємство –навіть у таких випадках проводили діалоги. Є хороший міжнародний досвід, коли навіть стояло питання, що певне підприємство може збанкрутувати або може змінитися його діяльність, можуть змінитися власники.
Є технології, які навіть у таких випадках дозволяють вести мову й вести діалог. І виводити громаду на інший рівень усвідомлення, яке їх місце і яке їх значення, у тому числі й у цьому містечку, наприклад. Тобто бували випадки, коли громаду ставили перед вибором: наприклад, підприємство банкрутує і у людей, з першого погляду, не було виходу, вони мали роз’їжджатися або продовжувати працювати за мізерні гроші тощо. Тому що, начебто, уся влада, уся повнота та сила влади була зосереджена в одній точці.
Були випадки, коли в маленьких містечках громада брала владу над підприємством у свої руки, законним шляхом, й навіть перепрофілювала підприємство. І вирівнювала залежність від однієї людини або від однієї групи
Але коли починали працювати з громадою, то вона переусвідомлювала себе, свій вплив на ситуацію. Були випадки, коли в маленьких містечках громада брала владу над підприємством у свої руки, законним шляхом, й навіть перепрофілювала підприємство. І, власне, вирівнювала у цій ситуації залежність від однієї людини або від однієї групи.
У таких ситуаціях діалог можливий, просто він буде починатися з іншої точки, на відміну від іншої громади, де немає такої особливості, як мономісто з містоутворюючим підприємством.
– Як буде визначатися потреба викликати стороннього модератора? Чи громада сама може визначити, хто буде модерувати цей процес всередині самої громади?
Процесу, який би від держави планомірно проводився для впровадження діалогових методів, на жаль, немає, він ніким централізовано не ведеться
– З прикрістю поки що відзначу, що такого процесу, який би від держави планомірно проводився для впровадження діалогових методів, у тому числі для більш гладкого такого впровадження реформи децентралізації, такого процесу, на жаль, немає, він ніким централізовано не ведеться.
Є міжнародні організації та міжнародні донори, які більш планомірно та спроектовано ставляться до діалогових процесів. Зокрема, зі сходом працювала ОБСЄ
Є міжнародні організації та міжнародні донори, які більш планомірно та спроектовано ставляться до діалогових процесів. Зокрема, зі сходом працювала ОБСЄ. Визначали на сході ті місця, де може бути найбільша потреба в проведенні діалогів для того, щоб відбувалося відновлення регіонів.
Так пройшли «Луганські діалоги» та «Донецькі діалоги» під егідою Програми розвитку ООН (ПРООН)
Так пройшли «Луганські діалоги» та «Донецькі діалоги» під егідою Програми розвитку ООН (ПРООН). У них є певні стратегії та план: із якими громадами, звідки брати модераторів. Вони спочатку їх навчають, а потім, у тому числі з ними самими, допомагають проводити діалоги. Є і інші, більш креативні методи.
Була перша спроба, друга спроба, третя спроба, третя методологія, і вже крига скресла, вже є якась динаміка, більш позитивна, ніж була перед цим. Не для кожного регіону одна методика спрацює. Тобто вони шукатимуть нові методи, або будуть розвивати ті, які більш-менш працюють.
На цю ж тему:
 19.11.2015«Справжня війна – це війна за самоврядування» – польський експерт Експерти розповіли, чому польські громади не мусять випрошувати гроші у регіональної чи центральної влади далі  19.11.2015Як самоврядувати Україну? «Україні потрібна не децентралізація, а саме створення місцевого самоврядування. Треба, щоб люди забрали 80 відсотків влади собі» далі |
