9 квітня Верховна Рада України ухвалила 4 закони про декомунізацію – про заборону пропаганди комуністичного та нацистського режимів, щодо відкриття архівів КГБ, вшанування борців на волю України у ХХ столітті, увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
15 травня президент України Петро Порошенко підписав закони, відомі як «закони про декомунізацію».
21 травня декомунізаційні закони набули чинності.
До 21 червня мало бути завершено перейменування у назвах юридичних осіб, в яких містилися імена керівників компартії, та інші радянські назви, в тому числі республік колишнього СРСР.
До 21 серпня мало бути завершено перейменування друкованих ЗМІ, в назві яких були комуністичні символи.
До 21 листопада має бути завершено перейменування об’єктів топоніміки з радянськими назвами, серед них 941 населених пункт на рівні цих пунктів.
До 21 листопада має бути завершений процес демонтажу комуністичних пам’ятників.
До 21 лютого рішення по цих назвах має ухвалити Верховна Рада.
У суботу, 21 листопада, спливає термін, коли українські громади мали визначитися з новими назвами, які в рамках декомунізації, мали зникнути з мап України, і подати їх на затвердження Верховний Ради. Нові назви мали отримати понад 900 міст і сіл України, з вулиць і площ України мали зникнути пам’ятники Леніну та іншим компартійним вождям. Цим завершувався перший етап декомунізації, за яким має настати тримісячний термін затверджень нових назв у парламенті.
Серед чотирьох «Законів про декомунізацію», найбільший резонанс у суспільстві отримав той, який передбачав усунити всі радянські назви з українських мап. За законом, громади міст чи сіл мали сформулювати пропозицію щодо нової назви на громадських обговореннях і, відповідно, міська, сільська, селищна рада до 21 листопада мала ухвалити рішення про перейменування. Більшість з цих назв були зосереджені на сході і півдні країни. Там же відбулися і одні з перших перейменувань: Дзержинськ став Торецьком, а місто Артемівськ повернулося до історичної назви – Бахмут.
Але основний масив перейменувань прийшовся на останні дні перед тим, як спливав останній термін. Наприклад, у Харкові на одному засіданні міської ради було затверджено перейменування відразу понад 170 вулиць міста, 4 парків та однієї станції метро. Але, бажання міської влади зберегти будь-якою ціною «милі серцю» назви вулиць Калініна, чи Дзержинського, викликали обурення у спостерігачів та звинувачення у саботажі.
Назву Дніпропетровська змінять протягом трьох місяців – В’ятрович
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, який займався підготовкою законів про декомунізацію, вважає, що така профанація відбулася через виборчі перегони, які відбулися якраз напередодні останнього терміну.
«На жаль, тоді, коли було ухвалено закон, ми не знали дати місцевих виборів і не розраховували на те, що багато політичних сил, включно з тими, що голосували за закон про декомунізацію, використовуватимуть цей закон для того, щоб відтермінувати перейменування. І таких випадків було багато», – зазначив у розмові з Радіо Свобода Володимир В’ятрович.
Таким прикладом є Дніпропетровськ, де новий мер Борис Філатов, який, на відміну від мера Харкова Геннадія Кернеса, не розігрував проросійської карти на виборах, але також заявив про бажання зберегти деякі старі назви, включно з назвою міста, на честь одного з організаторів Голодомору в Україні, більшовика Григорія Петровського.
Рішення про те, якою має бути нова назва Дніпропетровська, буде ухвалено безпосередньо в українському парламенті. Протягом трьох місяців Дніпропетровськ буде перейменованийВолодимир В’ятрович
«Новий мер Дніпропетровська, пан Борис Філатов, який голосував за закони про декомунізацію, тепер робить такі заяви, які йдуть всупереч тому закону, який він підтримував у квітні цього року. В результаті рішення про те, якою має бути нова назва Дніпропетровська, буде ухвалено безпосередньо в українському парламенті за консультацією з Українським інститутом національної пам’яті. Тобто протягом трьох місяців Дніпропетровськ буде перейменований», – роз’яснив подальший поступ Володимир В’ятрович.
Адже згідно з законом, якщо рішення не ухвалює громада і місцеві органи влади, то після 21 листопада у тримісячний термін це має зробити, відповідно, сільський, селищний, міський голова, а потім парламент.
За словами В’ятровича, закон не передбачає покарання за неперейменування, але передбачає невідворотність перейменувань.
На цю ж тему:
 20.11.2015Депутати Харкова «декомунізували» понад 170 вулиць Перейменовано також чотири парки і одну станцію метрополітену далі  20.11.2015Причиною гальмування декомунізації експерти називають місцеві вибори «Спроби погратися з досить важкою спадщиною тоталітарного минулого сприймаються як блюзнірство» – історик про декомунізацію далі |
