Війна тролів: як проросійські тролі цькували фінську журналістку

Джессіка Аро, яка працює у виданні Yle Kioski, понад рік стежила за діяльністю російської «фабрики тролів» у фінському медіапросторі та соціальних мережах. Про результати її розслідування Радіо Свобода вже повідомляло. Як з'ясувалося, ця робота виявилася для Джесіки психологічно вельми виснажливою: сама журналістка стала мішенню троллінг-атак в інтернеті, звинувачень на свою адресу і спроб судового розгляду. Джесіка Аро розповіла Радіо Свобода про свою «війну» з тролями та їхніми однодумцями.

– Я очікувала негативної реакції з боку деяких людей, але зовсім не припускала, що це набуде такого масштабу і фактично обернеться для мене кампанією переслідування.

– Як все це розвивалося після Вашої першої публікації про тролів?

– У цій своїй першій статті, ще у вересні 2014 року, я, окрім іншого, запропонувала читачам, які стикалися з цим явищем, ділитися своїм досвідом, розповідати про прийоми, які використовують тролі, що діють на форумах фінських ЗМІ і в соціальних мережах, про те, які теми і матеріали вони поширюють або «вкидають» як предмети для дискусії тощо. Реакція почалася миттєво. Активніше за інших виступав відомий у Фінляндії проросійський громадський активіст Йохан Бекман: він дав інтерв'ю кільком російським сайтам, де звинуватив мене в тому, що я незаконно складаю список пропутінських симпатиків, що живуть у Фінляндії, що я співпрацюю з ЦРУ (Центральне розвідувальне управління США – ред.), з Поліцією безпеки Естонії.

– Це була брехня, в тому числі і щодо списку?

– Абсолютно. Я відкритим текстом писала, що мене не цікавлять не тільки імена, але навіть ніки користувачів, яких мої читачі запідозрюють у троллінгу. Мене цікавить сам феномен, його масштаб і конкретні прийоми. Але Бекман і його однодумці звинуватили мене в незаконній діяльності, бо складати подібні списки в приватному порядку, поза рамками офіційних розслідувань і без відповідної санкції у Фінляндії не дозволяє закон. Помилкові звинувачення на мою адресу російськими ЗМІ не обмежилися, вони з'явилися і на деяких фінських веб-сайтах і в соціальних мережах.

Водночас в інтернеті почалася зрежисована кампанія проти мого роботодавця – державної телерадіокомпанії Yleisradio, яку теж звинуватили в тому, що вона нібито шельмує тих людей у Фінляндії, хто налаштований проросійськи і симпатизує Путіну. У соцмережах поширювалася петиція, звернена до нашого омбудсмена, яку всім охочим пропонувалося підписати. Потім йому було направлено півтора десятка скарг, причому вони були складені практично однаково.

– Хто їх підписав? Там же повинні були бути конкретні імена?

– Так, але тоді я не хотіла копатися в тому, що це за люди. Хоча, можливо, варто було б розібратися. Не виключаю, що з'ясувалися б цікаві зв'язки з троллінг-активністю у нашому сегменті інтернету.

– Але, можливо, серед підписантів були і люди, які цілком щиро переконані в тому, що Ви робите щось незаконне, а вони захищають свободу слова?

– Так, адже сенсом всієї кампанії і було переконати нетямущих людей в тому, що я і мій роботодавець робимо щось кримінальне. Все це було добре підготовлено: тексти скарг, я їх бачила, складені дуже грамотно з юридичної точки зору. Окрім того, я отримувала повідомлення від моїх читачів – про те, що під час обговорення цих петицій і скарг в мережах ті, хто вказував на недоладність звинувачень, були заблоковані, викинуті з дискусії.

– А які фінські ЗМІ поширювали про Вас інформацію, яку Ви називаєте помилковою?

– О, це цікаво. В основному сайти, які можна назвати сайтами фейк-новин. Один з них – verkkomedia.org – особливо «цікавий»: його вів журналіст Янус Путконен, який зараз працює в Донецьку на боці сепаратистів і очолює там інформаційне агентство DONI. Крім участі в кампанії проти мене і Yle, цей сайт (вони зараз не дуже активні, після того як Янус поїхав до Донецька) поширював різноманітні конспірологічні «новини».

Янус Путконен розповідає про свою діяльність в Донецьку:

– Чи були спроби якось втрутитися у Ваше приватне життя чи все обмежилося кампанією в інтернеті?

– Ну, треба зауважити, що одне від іншого не завжди можна відокремити. Коли публікувалися мої матеріали про російську «фабрику тролів» та її роботу в Фінляндії, моя електронна пошта почала заповнюватися різноманітними агресивними посланнями, в тому числі з російських адрес. Там були, зокрема, зображення мої і моїх колег, змінені за допомогою фотошопу, які мали свастики та інші атрибути, надписи «фінські фашисти» тощо. Трьома мовами – фінською, англійською та російською. Багато з цих послань, очевидно, були спочатку написані російською, а потім перекладені на фінську за допомогою «Google перекладача». Були й телефонні дзвінки, причому цікаво, що іноді телефонували обурені читачі, які ознайомилися тільки з дезінформаційними статтями про мене, а самих моїх матеріалів про проросійських тролів не читали. Таких я спрямовувала до моїх вихідних публікацій.

Хоча взагалі все це було вкрай неприємно. Особливо серія дзвінків і смс-повідомлень з російських, казахстанських та українських номерів. Я не хочу вдаватися в подробиці щодо того, яким саме чином вони ображали і погрожували мені, але скажу, що в деяких випадках це звучало справді страхітливо. Була й атака на мою сторінку у Facebook – туди збіглася неймовірна кількість тролів, які звинуватили мене в усьому: від пропаганди русофобії у Фінляндії до кровопролиття в Україні. Особливо «добрі», наприклад, бажали мені швидше померти .. від отруєння ураном. До речі, я не єдиний фінський журналіст, хто зазнав атаки проросійських тролів, але на мені вони «спеціалізувалися» особливо.

​– Хтось Вас підтримав? Я маю на увазі і колег, і читачів...

– Так. Велика частина нашої публіки – люди розсудливі. Вони не вірять дезінформації. Я отримала не тільки сотні повідомлень з висловленням підтримки від найрізноманітніших людей, але ще й безліч найрізноманітнішої та цікавої інформації від читачів, що стосується діяльності тролів. Близько 200 осіб, які мали справи з тролями, поділилися зі мною своїм досвідом.

– Якщо підвести підсумки: Ви виграли? Я маю на увазі, Вам вдалося показати фінській аудиторії, як працює «фабрика тролів», і допомогти читачам ЗМІ та інтернет-користувачам відрізняти інформацію від дезінформації?

– Мені здається, в цілому так. Мені вдалося, у тому числі за допомогою моєї аудиторії, знайти безліч цікавої інформації щодо прийомів та цілей троллінгу, про те, як здійснюються спроби маніпуляції громадською думкою. Окрім того, низка експертів дали мені коментарі щодо цього і, сподіваюся, вони теж були корисними. Судячи зі здебільшого читацьких реакцій, люди думають, що це був хороший проект.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода