(Рубрика «Точка зору»)
Трагічні події п’ятниці, 13 листопада, у Парижі довели Європі і всьому світові небезпечність релігійного фанатизму і знаменували новий етап боротьби з міжнародними терористичними рухами.
У своїй попередній публікації на сайті Радіо Свобода я спробував окреслити основні тенденції еволюції сучасного ісламістського тероризму з огляду на перший акт «традиційного» терору у виконанні «Ісламської держави» – вибух на борту російського рейсу «Когалимавіа» у небі над Єгиптом і те, що він фактично означав початок нового, більш небезпечного етапу війни релігійних фанатиків із ненависною їм «Західною цивілізацією».
Уроки «чорної п’ятниці» Європи
Попри усю трагічність подій п’ятничного вечора 13 листопада, ці події не стали чимось новим для Європи, яка неодноразово ставала мішенню терористичних атак за час десятилітньої війни з «Аль-Каїдою». Однак вони дозволяють зробити низку висновків стосовно нового ворога, якому протистоїть цивілізований світ.
1. Професійність виконання – особливо на тлі напів-аматорських терактів у виконанні прибічників «Аль-Каїди» після 11 вересня. Попри загальну їх ефективність з точки зору класичного терору, технічно вони були досить одноманітними і елементарними. Останні атаки, організовані «ІД», вражають своєю координованістю і комплексністю.
2. Різноплановість методик. Поєднання різних типів атак: від звичних смертників і до захоплення заручників, вимагає задіяння відповідних «фахівців» і різнопланове матеріальне забезпечення – від «поясів шахіда» до автоматичної зброї, транспорту, зв’язку тощо. Логістика і синхронізація в часі переконливо свідчать, що в ісламістів у Європі налагоджені надійні мережі й забезпечення.
3. Конспірація. Франція завжди славилася своїми спецслужбами. Її контррозвідка – DGSE – шліфувала майстерність під час численних конфліктів у Північній Африці та на Близькому Сході. Звинувачувати її у некомпетентності або бракові джерел інформації чи незнанні специфіки регіону просто недоречно, відтак зрозуміла розгубленість французьких розвідників і контррозвідників, яких обійшли бойовики «ІД».
Ісламістський тероризм 3.0
Європа і Західний світ зіткнулися з черговим етапом еволюції міжнародного терору.
Першою, такою собі «версією 1.0», був тероризм, що базувався на підтримці держав(и)-спонсора. Він цілком залежав від «кураторів» у спецслужбах конкретної країни; усі фінанси та матеріальне забезпечення надходило звідти ж.
Наступна «версія 2.0» була винайдена бін Ладеном і реалізована в горизонтальній мережевій структурі «Аль-Каїди», не прив’язаній до конкретної країни, без чіткої вертикалі та ієрархії.
Остання на сьогодні «версія 3.0», репрезентована «ІД», поєднує мережеві компоненти творіння колишнього «терориста №1» із західними стандартами ведення війн і організації бойовиків й інструментарієм, запозиченим від «версії 1.0».
Те, що терористи змогли обійти спецслужби Франції, свідчить, що вони діяли згідно закладеної «Аль-Каїдою» мережної тактики. Вона опирається на окремі, незалежні одна від одної «комірки» терористичної мережі. Майже завжди члени кожної такої групи навіть гадки не мають про існування своїх «колег». Більше того, нові групи можуть з’являтися без найменшого натяку на небезпеку – вони ніколи не формалізуються через зв’язок з регіональними кураторами; їм достатньо просто поділяти спільні радикальні ідеї, мати відповідну мотивацію і хоча б мінімальні засоби для нанесення удару.
З одного боку, це забезпечує оперативну безпеку – знищення однієї, двох чи й десяти з них жодним чином не впливає на ефективність цілої організації. З іншого, робить ці групи практично невразливими для служб безпеки – їх появу спрогнозувати практично неможливо, а виявити і знищити до нанесення удару вкрай важко.
До всього, географічна розосередженість дозволяє залучати до планування і виконання теракту інші групи – як власне це й сталося у випадку паризьких атак, до яких долучилися бельгійські «колеги» нападників.
Атака на Париж і наслідки для Європи й Заходу
В тому, що головною мішенню «Даєшу» стала Франція, немає нічого дивного. Офіційний Париж є активним союзником Вашингтона у повітряній війні проти «ІД», концентруючи зусилля на африканському напрямку.
Франція також підсилювала кампанію авіаударів по територіях «ІД» в Сирії та Іракові за допомогою 6 бойових машин «Рафаль», базованих в Об’єднаних Арабських Еміратах, а 4 листопада Париж ухвалив рішення направити атомний авіаносець «Шарль де Голль» для безпосередньої участі в ударах по сирійських та іракських позиціях бойовиків. Станом на кінець минулого тижня ВПС Франції здійснили 1285 бойових вильотів проти «ІД» в Іракові і лише 2 – в Сирії.
Відтак, бачимо символічність обраної терористами «ІД» цілі.
Для Європи французькі теракти матимуть цілу низку негативних наслідків. Це й погіршення міграційної кризи, і посилення ксенофобських настроїв й популярності європейських праворадикальних націоналістичних «друзів Путіна». Крім іншого, загострюються питання існування зони Шенгену у традиційному вигляді та координації роботи спецслужб країн-членів ЄС і НАТО.
Хід у відповідь: Захід і Росія
Системність, з якою бойовики підійшли до планування й виконання терактів, свідчить про зростаючу компетенцію «ІД» не лише у веденні мілітарної боротьби, а й у протидії спецслужбам західних країн і використанні «традиційних» засобів терору.
Захід має реагувати комплексно й швидко, поєднуючи активність збройних сил і спецслужб. Необхідно максимально посилити військове протистояння з «ІД» – аж до наземної операції, яка має бути масштабною і… максимально безкомпромісною. Релігійні фанатики «Даєшу» не вестимуть переговорів і не здаватимуться в полон – вони вважатимуть за честь загинути в бою з «невірними», тож не слід позбавляти їх цього привілею.
З аналогічною рішучістю слід впроваджувати заходи контролю міграційних потоків і територій розміщення біженців – наразі вони є основним каналом постачання до Європи «живої сили» противника. Необхідно забезпечити максимально несприятливий клімат для підпільної діяльності в середовищі потенційних бойовиків та їх симпатиків.
Сподівання Росії взяти участь у геополітичній грі проти ісламістів, зайнявши місце поруч зі США, схоже, залишаться лише сподіваннями: Захід був дуже уважним до того, чим саме Кремль займався у Сирії протягом останнього часу, і зробив відповідні висновки. Москві ліпше перейнятися власною безпекою: переважна більшість російських мусульман – суніти, головні вороги Путіна й Асада в Сирії, а контртерористичні операції у виконанні ФСБ зводяться до банального знищення і терористів, і заручників (взяти хоча б сумнозвісний «Норд-Ост», коли були знищені і нападники, і велика кількість заручників – за офіційними даними, загинуло 130 заручників, а за неофіційними – 174).
Теракти в Парижі мали на меті послати чіткий мессидж Європі і США – «ІД» може нанести удар будь-якої складності навіть у найбезпечнішій країні.
Однак у рішучої протидії ісламістам є й зворотна сторона медалі: Європа може повторити сумний досвід США після трагічних подій 11 вересня 2001 року, коли досить багато демократичних свобод було принесено в жертву національній безпеці.
Тарас Жовтенко – експерт з проблем національної безпеки, кандидат політичних наук
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
