Тисячі американців українського походження та українців, що проживають у США, прибувають 7 листопада до американської столиці – Вашингтону. Усіх разом їх збере подія без перебільшення історична. В центрі міста офіційно відкриють Меморіал жертвам Голодомору 1932-33 років. Урочиста церемонія відкриття пам’ятника розпочнеться о 21:00 за київським часом. Й лише за попередніми підрахунками, об’єднає від двох до п’яти тисяч представників української громади, які по закінченні урочистостей пройдуть Ходою пам’яті до Білого дому.
Шлях до встановлення цього Меморіалу був нелегким. Ще у 1983 році українська громада США почала кампанію за визнання Конгресом США українського Голодомору 1932-33 років геноцидом. І хоча таке рішення Конгрес не ухвалив і донині, сама кампанія ознайомила політичну еліту Вашингтону зі страшною сторінкою української історії. А коли на початку «нульових» в Українському конгресовому комітеті Америки народилася ідея встановити пам’ятник усім тим, чиї мрії й надії загубив Голод – конгресмени її підтримали.
Меморіал присвячений мільйонам українців, замордованих голодом у «цивілізованому» 20-му столітті
Водночас старший співробітник Гельсінської комісії США Орест Дейчаківський переконує: особисто він вірить – встановлення цього Меморіалу в центрі американської столиці – це свого роду вже визнання Голодомору геноцидом. Адже офіційна назва пам’ятника – «Меморіал жертвам українського Голодомору-геноциду 1932-33 років».
«Вся суть у тому, як люди трактують слова», – додає від себе пан Дейчаківський.
Дозвіл на спорудження цього дев’ятиметрового меморіалу у Вашингтоні підписав ще президент Джордж Буш-молодший. Гроші на проект виділив опальний олігарх Дмитро Фірташ, освячувати місце під меморіал приїжджала свого часу перша леді України Катерина Ющенко. Але відтоді, як у 2011 році уряд України провів конкурс на спорудження меморіалу, процес його спорудження тривав довше, ніж очікувалося. В конкурсі перемогла ідея меморіалу американки українського походження Лариси Курилас, яка зрештою й утілила власне бачення меморіалу в життя. Лариса Курилас створила пам’ятник у вигляді масивного бронзового поля колосків.
На думку архітекторки, саме цей образ має бути зрозумілим та близьким і для американців, і для українців. Курилас пригадує, як для меморіалу везла з-за кордону, аж із Канади, пшеницю. А потім робила цифрові фото колосків, щоб згодом створити для меморіалу реалістичне пшеничне поле з бронзи.
«Мала чотири снопи пшениці, які виглядали, як якісь трупи в авто, обмотані простирадлами. Коли ми переїжджали кордон з Канади до США, то це був досить ретельний перегляд», – пригадує архітектор.
Чотирьохтонний пам’ятник відливали в ливарні штату Пенсильванія Laran Bronze. Власники ливарні – батько і син Лоуренси Велкери місяцями працювали над проектом у майстерні. Обоє вони кажуть: день офіційного відкриття Меморіалу для них справді урочистий. Зранку батько і син разом із усією командою, що працювала над пам’ятником, сядуть у потяг і прибудуть до Вашингтона, щоб разом із тисячами українців відвідати офіційну церемонію відкриття. Там вони віддадуть шану українцям, які померли від Голоду в 1932-33 роках.
Американські ливарники зізнаються – слово «Голодомор» набуло для них особливого значення за час роботи над меморіалом. І майстри вірять, те саме станеться й з іншими американцями, котрі бодай раз підійдуть до пам’ятника й прочитають, кому він присвячений. Місце, де встановлений меморіал, для цього підходяще.
Пам’ятник встановлено неподалік будинку Конгресу, поруч із центральним вокзалом Вашингтона, через який до американської столиці щороку потрапляють мільйони людей. Отже бодай частина з них отримає нагоду зупинитися біля Меморіалу й прочитати, що присвячений він мільйонам українців, замордованих голодом у «цивілізованому» 20-му столітті.
