Освіта по-українськи: вступити до мистецького, закінчити педагогічний

Мистецькою ходою студенти та викладачі Інституту декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука вимагали продовження акредитації свого інституту та скасування рішення про його обʼєднання з педагогічним університетом. Кажуть: це може згубити напрацьовану протягом століття «унікальну мистецьку школу». Натомість адміністрація вишу вважає, що обʼєднатися з Київським університетом імені Бориса Грінченка – єдиний спосіб «врятувати» інститут. У Міністерстві освіти ж вважають, що обʼєднання невеликих навчальних закладів допоможе їм «розвиватися і виживати».

Скандуючи «Збережемо Бойчука», з пензлями й палітрами в руках студенти та викладачі Інституту імені представника доби «Розстріляного відродження», художника Михайла Бойчука пройшли мистецькою ходою до Кабміну, а потім до Адміністрації президента, де влаштували перфоманс. Вони вимагали продовжити акредитацію інституту і головне – скасувати рішення про приєднання мистецького вишу до педагогічного університету.

Студентів обурює, що адміністрація навчального закладу ухвалила рішення про обʼєднання без попередніх обговорень, пояснює голова студентської ради Юлія Лободюченко.

«У день, коли ми проводили інший перфоманс на підтримку (автономії – ред.) інституту Бойчука, вчена рада викладачів проголосувала за приєднання, хоча на порядку денному цього питання не було. У нас є протокол голосування, де вказано, що наказом Квіта ще 8 жовтня прийшли з КМДА і підписали, що наш інститут переходить у їхню власність, бо ми – державний інститут, а Грінченка – комунальний, київський. Тобто 8 жовтня нас передали у власність Києва, а 16-го нам вперше сказали, що у нас проблеми, у нас немає акредитації і що до нас прийшов знайомитися ректор Віктор Огневʼюк (ректор Київського університету імені Бориса Грінченка – ред.)», – говорить Лободюченко.

Крім того, студенти нарікають, що їх позбавили будь-якої альтернативи та права вибору.

«Ніхто з адміністрації не хоче встати зі стільця і цим зайнятися. Вони розповідають одне й те ж: все пропало, часу немає, все втрачено, єдиний шанс – приєднатися до Грінченка, – каже студентка. – Всі варіанти приєднання нам відрізали одразу. Хоча лунали думки, що давайте приєднаємося до КНУБА, НАОМА, Харківської, Львівської академій, вони ж набагато ближчі, ніж Грінченко. Це ж взагалі – земля і небо».

«Справа навіть не в тому, що у нас буде інший диплом, будь-яка реорганізація по закону – все одно звільнення, заміна. Тобто розвалять школу, яка будувалася століттями. Їхній (університету Грінченка – ред.) інститут мистецтв існує пару років. І це своє дворічне вони будуть вклинювати в наше столітнє», – наголошує голова студради.

Обʼєднатися – єдиний спосіб вижити?

Об’єднатися з університетом імені Грінченка – єдиний спосіб «вижити», переконує Оксана Гуйда-Полтавець, яка наразі виконує обов’язки ректора. Каже, що попереднє керівництво – «випадкові люди», вони довели навчальний заклад до «жалюгідного» стану.

«Ми поставлені перед фактом, що інститут не може пройти акредитацію з двох причин: не вистачає 37 (це найменший підрахунок) доцентів-професорів, особливо на випускаючих кафедрах. І друге – матеріальна база інституту доведена до страшенного зубожіння. Нас можуть закрити і за порушення санітарних норм, і через те, що випускаючі кафедри абсолютно не обладнані. Наш інститут – третього рівня акредитації, залишається єдиний у Києві. За новим законом має бути або 4 рівень, або це має бути коледж. Або інститут розформують», – говорить Гуйда-Полтавець.

За її словами, адміністрація інституту зверталася в «усі академії і куди тільки завгодно», однак університет імені Грінченка – єдиний оптимальний варіант, який до того ж гарантує і «недоторканість», і фінансування.

«Зверталися в Київський національний університет будівництва і архітектури, але КНУБА нас не візьме, бо у них немає грошей. Ми зверталися в письмовій формі в Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури, звідти ректор нам у письмовій формі відповів, що ми – різного спрямування, тому що у них – образотворче, у нас – декоративно-прикладне мистецтво, і що в них немає змоги фінансувати такий заклад, як наш», – розповідає Оксана Гуйда-Полтавець.

Втім, у вищезгаданих навчальних закладах Радіо Свобода повідомили, що відповідних офіційних звернень чи листів вони не отримували.

Обʼєднання може знищити «мистецьку школу»

Об’єднання з іншими вишами загрожує інституту знищенням його мистецької школи, зазначає викладач кафедри промислового дизайну інституту Бойчука Максим Петровський. За його словами, це єдиний інститут у центральній Україні, який має такі спеціалізації.

«Поступово принципи і підходи до цієї роботи можуть просто мутувати в більш усереднені. Вони можуть асимілюватися в структурі того інституту, який не спеціалізується на мистецтві, на дизайні. Через те, що в нього будуть повноваження, через те, що в нього будуть кількість студентів і відповідний контингент, які не прийшли туди вчитися на дизайнера, який творить об’єкт, а які пішли туди вчитися на викладача молодших класів з малювання», – говорить викладач.

«Хочу-не хочу тут не працює»

Практика обʼєднання вищих навчальних закладів поширюватиметься, бо маленьким вишам «простіше розвиватися і виживати», так раніше прокоментував ситуацію ресурсу depo.ua міністр освіти та науки Сергій Квіт. За його словами, принцип «хочу-не хочу тут не працює».

«Це проблемний інститут, там був неадекватний керівник, і там можуть бути проблеми і фінансового характеру, і з акредитацією. Обʼєднання може не подобатися студентам, у нас є подібні випадки в інших регіонах, і до мене студенти різні приїжджають, кажуть, що не хочуть злиття їхніх вишів з якимось іншими. Тут потрібний діалог: якщо ви хочете бути самостійні, то вишу треба дістати кошти. Якщо в нього немає коштів для забезпечення нормальної роботи, то він шукає якийсь вихід», – зазначив Квіт.

Представники уряду та Адміністрації президента отримали скаргу від учасників акції й пообіцяли найближчим часом її розглянути.