Олександер Шокало
(Рубрика «Точка зору»)
Певно, єдиною несподіванкою нинішніх місцевих виборів – неочікуваною для владарюючого режиму й довгожданою для людей – стало обрання міським головою Глухова Мішеля Терещенка – нащадка давнього сіверського роду господарів і доброчинців.
Несподіванка в тому, що під агресивним гнітом політичної корупції, яка позбавила український народ як єдине джерело влади основного політичного права, позапартійний Мішель Терещенко переміг без жодного білборда й інформаційного ресурсу зі вражаючим результатом: 65, 95% (проти 31,9% свого супротивника з потужним адмінресурсом). При цьому глухівські виборці засвідчили найвищу в Україні явку: 53,57% (загальноукраїнська – 46,6%).
У цілому ж місцеві вибори показали, що владарюючий режим корумпованої «держави в державі» не допускає до суспільного управління ініціативних і самостійних людей. За такої антисуспільної політики цинічною є заява Порошенка, що суспільство в цілому обрало проукраїнські партії, які входять у правлячу коаліцію: «Найголовніше: реванш антиукраїнських сил не відбувся». Якщо обрано «проукраїнські партії», то як при владі опинились антиукраїнські персони? Відбулась мімікрія старої владарюючої касти під личиною «нової еліти» до різних фінансово-партійних проектів, які імітують оновлення влади. Відбувся реванш старої колоніальної адміністрації.
Отакий політичний хеллоуїн із ряженими в проукраїнські маски антиукраїнськими лихварями й крамарями…
Глухів – місце найпринциповішої битви
На Сумщині, яку називають північним анклавом сепаратизму, «смотрящим» лишився Деркач. Він адмініструє тут від 1998 року за ширмами різних партій: «Трудова Україна», «Соцпартія», «За єдину Україну!», Партія регіонів. А нині як член парламентської групи «Воля народу» займався формуванням глухівського осередку партії «Солідарність-БПП». Тобто, колишній реґіонал і далі керує стратегічним феодальним володінням на кордоні з Росією й заодно веде Сумський осередок президентської партії, яка тут зазнала поразки.
Як стверджує Мішель Терещенко: «…Деркач купив і «Блок Порошенка», і «Свободу», і Радикальну партію, й «Батьківщину» в Глухові. Він був на сто відсотків упевнений, що виграє вибори. На Сумщині в людей склалося враження, що президенти – і Ющенко, і Янукович, і зараз Порошенко – «продали» ці території таким, як Деркач. …І ми розгорнули кампанію проти режиму Деркача, який нині контролює все-все на Сумщині» («Главком», 29.10.15).
Свою виборчу кампанію Мішель Терещенко назвав «своєю АТО». Він переміг на виборах завдяки «армії волонтерів», які оперативно виявляли й фіксували всі провокації та фальсифікації.
Тепер перед глухівським головою і волонтерським рухом постає ще важче завдання – подолати опір корумпованих держструктур. Мішель Терещенко усвідомлює, з чим йому доведеться зіткнутися: «…За вказівкою Деркача проти мене працюватимуть усі держструктури. …Працюючи проти мене, працюватимуть проти людей, які мене обрали. …Я знав, що рішення йти в мери може бути небезпечним для мене, та я вирішив піти, бо нам треба поважати ідеали, за які гинули й гинуть люди. …У мене є обов’язки перед моїми предками. У нас є родинний девіз: Прагненням до суспільної користі. Вони так жили. Вони давали 80% прибутку для соціальної сфери – для Глухова й Києва. І я не можу обдурювати людей, не можу грати, обіцяти, але не робити. …Те, що ми робимо зараз, ми робимо для всієї країни. …Коли ми зробимо це, вся Україна зрозуміє, що це можливо» («Главком», 29.10.15).
Підконтрольна «смотрящому» Деркачу «жовта преса» цинічно звинуватила Мішеля Терещенка в намірах «откусить жирный кусок от богатств нашей страны» і що з його обранням почнеться «процесс колонизации Украины». А насправді, Терещенко розпочав деколонізацію України. Тому журналісти й назвали Глухів місцем найпринциповішої битви.
Слід зважити й на історично-геополітичну місію Глухова – столиці (1708–1783) Лівобережної гетьманської України та північного стратегічного форпосту нинішньої України. Після ліквідації Гетьманщини метрополія винищувала в Глухові всі ознаки української автономії, аби не дати пробудитися самостійному життю в колонії. А Глухів невідступно зберігав історичну пам’ять і дух неупокорення української волі. І господарська та доброчинна діяльність роду Терещенків стали потужним утвердженням української економічної та культурно-соціальної самостійності. Культурно-господарське подвижництво Терещенків перервали більшовики, розграбувавши їхні надбання, а онуки-необільшовики поприростали до награбованого. Тому нинішня необільшовицька резидентура Московської метрополії, що контролює цей український форпост, не допускає нащадка патріотичного роду Терещенків до відродження самостійного господарського, культурно-соціального й політичного життя Глухова. Бо справедливі зміни в історичній столиці Гетьманщини стануть прикладом для всієї України.
Подвижник відродження аграрно-технологічної України
На Глухівщині Мішель Терещенко – єдиний підприємець, який розвиває бізнес, інвестує. Понад 10 років тому цей успішний економіст і бізнесмен повернувся на предківську землю з Франції. З неймовірними для вільної людини труднощами, відмовившись віддавати місцевим феодалам половину заробленого й давати чинушам хабарі, він узяв в оренду прадідівську землю й заходився її оновлювати – відроджувати традиційне й перспективне для Глухівщини аграрне виробництво: льон, коноплі, лікувальні рослини, бджільництво. Під орудою Мішеля Терещенка успішно працюють засновані ним компанії: «Лінен оф Десна» – найбільший в Україні виробник льону й льонопродукції; ТМ «Хеппі льон» – результат кооперації низки національних виробників; ТОВ «Десналенд» – виробник меду й продукції бджільництва, фіточаїв та лікувальних рослин, ягід, продукції з конопель і льону. Мішель Терещенко переконаний: «Мед і льон – українські традиції, це природна, екологічно чиста продукція, але технологія виробництва на низькому рівні. Мед і льон – це дві ніші, де Україна може бути номером один. Льон – це зелений бізнес. Це дуже важливо для планети, це потенційно великий ринок, та поки що це нова технологія, бо ми тільки починаємо» («Platforma», 20.11.2011). Ініціатива Терещенка відкрила перспективу відродження аграрних галузей не тільки Сіверщини й усього Полісся, а цілої України. Зрештою, це перспектива відродження нашої держави як аграрно-технологічної країни.
Ініціатор збереження української культурно-історичної спадщини
Шалений спротив і в Глухові, і в Києві викликають ініціативи Мішеля Терещенка зі збереження української культурно-історичної спадщини, до якої належать будівлі, даровані Терещенками для суспільних потреб.
Неприпустимий прецедент стався з колишнім палацом Терещенків у Києві на бульварі Шевченка, 12, де від 1949 року міститься Національний музей Тараса Шевченка. До 200-річчя Тараса Шевченка тут проведено злочинну реконструкцію, в результаті чого зруйновано пам’ятку архітектури національного значення. Мішель Терещенко публічно заявив: «Фундація спадщини Терещенків» подає в суд на директора музею Д. Стуса та архітектора Л. Скорик, які дуже серйозно порушили закон. Зруйновано не тільки пам’ятку архітектури, знищено душу дому Терещенків і дух музею Шевченка. Тут усі ознаки кримінальної справи. Я знаю також, що ремонт пов’язаний із сильною корупцією». Дозвіл Мінкультури на злочинну реконструкцію пам’ятки й блокування розслідування цього злочину свідчить про причетність відомства до корупції.
Корупція – основа антиправної «держави в державі». А основою відновлення права є правосуддя – справедлива покара за злочини. Але в Україні вся правоохоронна й судова служби самі є злочинними, бо застосовують вибіркову підсудність лише до «неугодних» владарюючому режимові.
Головний ресурс для розв’язання українських проблем – люди
На переконання Мішеля Терещенка, в Україні багато проблем, та ще більше можливостей їх розв’язання. І головний ресурс для розв’язання українських проблем – люди. Людський ресурс – головний і останній, без нього нікому вже буде повертати розграбовані природні ресурси й відновлювати Україну.
Ніхто з політиків, пов’язаних із кримінально-партійною круговою порукою, яку вони цинічно назвали «солідарністю», не відважиться розірвати морочне кружало одурманення й пограбування народу. Всі вони тримаються в злочинній зв’язці через страх втратити дармову вигоду.
Можливо, Мішель Терещенко за підтримки волонтерського руху перший розірве те морочне кружало. Його дід Михайло Терещенко розкривав злочинство більшовицького вождя та його комісарів, а тепер він розпочав боротьбу проти необільшовицьких комісарів, які під різними партійними ширмами коять одне безчинство – нищать українських людей.
Мішель Терещенко протидіє безчинству антисуспільних фінансово-партійних кланів доброчинним родовим принципом – «Прагненням до суспільної користі». Натхненна духом доброчинства й справедливості всенародна воля зможе змінити колоніальний режим на суспільне самоврядування й утвердити реальну самостійність України.
Олександер Шокало – український письменник, культурософ, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
