Українці Олег Сенцов та Олександр Кольченко, засуджені у Росії до 20 і 10 років колонії за обвинуваченням у підготовці терактів і створенні терористичної організації в Криму, очікують апеляційного засідання Верховного суду. Засуджені провини не визнають, вважають вирок політично мотивованим і мають намір відстоювати свою невинуватість.
Обидва утримуються в СІЗО-4 у Ростові-на-Дону, де, очевидно, залишаться до апеляційного судового засідання. Голова Громадської спостережної комісії Ростовської області Леонід Петрашис тиждень тому відвідав Сенцова і Кольченка та розповів, що вони «мають бадьорий настрій і, мабуть, не вірять, що відбуватимуть увесь призначений судом термін». Адвокат Сенцова Дмитро Дінзе вказує на несправедливість судового рішення, процесуальні порушення і невідповідність фактичних даних відомостям, які наведені в рішенні судді.
Щодо мого підзахисного, взагалі жодного доказу немає, Сенцов повністю невинуватий. Хочемо отримати виправдувальний вирок. Це – завдання максимум. Завдання мінімум – хоча б знизити термін покарання, яке було призначене СенцовуДмитро Дінзе
– Апеляція вже давно підготована, зареєстрована, справа сформована і відправлена до Верховного суду, – розповів в інтерв'ю Радіо Свобода Дмитро Дінзе. – Верховний суд призначив судове засідання на 24 листопада. Ми добиваємося однозначного виправдання Сенцова і Кольченка, ні про яке визнання провини або угоди з кимось щодо чогось не йдеться. Тільки виправдання, тому що щодо мого підзахисного, наприклад, взагалі жодного доказу немає, Сенцов повністю невинуватий. Від апеляційної інстанції ми чекаємо скасування вироку, спрямування справи на новий судовий розгляд і в процесі нового судового розгляду хочемо, відповідно, отримати виправдувальний вирок. Це – завдання максимум. Завдання мінімум – хоча б знизити термін покарання, яке було призначене Сенцову.
– Що змушує Вас думати, що рішення вищої інстанції може відрізнятися від вироку суду?
– Військові суди в Росії відрізняються від цивільних, не кажучи вже про Верховний суд. У Верховному суді засідають більш розважливі люди, а не ті, хто діє за вказівкою спецслужб, все-таки більше самостійності в ухваленні рішень.
– Ви думаєте, що у суддів Верховного суду може вистачити мужності, цивільної відповідальності та професіоналізму, щоб переглянути вирок?
– Я на це, принаймні, сподіваюся. А що трапиться, покаже практика.
– Чи є ймовірність, що Сенцова й Кольченка етапують до Москви для участі в судових засіданнях?
Нам однозначно дали зрозуміти, що в Москву на слухання у Верховному суді Олега вивозити ніхто не збираєтьсяДмитро Дінзе
– Зараз вони в Ростові-на-Дону в ефесбешному ізоляторі. Їх можуть перевести до звичайного СІЗО, це залежить, наприклад, від того, чи є можливість у СІЗО ФСБ вивезти ув’язненого на відеоконференцію. Іноді такої можливості немає через закритість установи, в такому разі арештанта переводять у звичайний ізолятор. Нам однозначно дали зрозуміти, що в Москву на слухання у Верховному суді Олега вивозити ніхто не збирається.
Стан у Олега нормальний. Востаннє я бачив його тижнів два тому, він оптимістично налаштований. Постійно займається якоюсь творчістю, постійно в голові «катає» творчі ідеї, втілює їх у життя на папері. Що стосується всієї цієї історії, головним героєм якої Олег опинився, то він із цього приводу збирається, наскільки я знаю, ніби як фільм знятиДмитро Дінзе
Стан у Олега нормальний. Востаннє я бачив його тижнів два тому, він оптимістично налаштований. Постійно займається якоюсь творчістю, постійно в голові «катає» творчі ідеї, втілює їх у життя на папері. Що стосується всієї цієї історії, головним героєм якої Олег опинився, то він із цього приводу збирається, наскільки я знаю, ніби як фільм зняти.
Сенцов: «Іноді настає момент, коли не можна лишатися осторонь»
Щонеділі ростовські громадянські активісти приносять передачі Сенцову і Кольченку: каші швидкого приготування, фрукти, овочі, горіхи і сухофрукти, ковбасу, цукерки, шоколад. Іноді арештанти просять передати їм папір для листів. Нещодавно Сенцов попросив оформити для нього підписку на тижневик The New Times. Він постійно зв'язується з двоюрідною сестрою, московською журналісткою Наталією Каплан, зі співробітниками української консульської служби йому зустрічатися не дають, але з консульства, яке неподалік СІЗО, іноді теж приносять передачі.
Листів українському кінорежисерові приходить багато. Сенцову пишуть переважно українці з усього світу (є листи з Бразилії, Швейцарії, Німеччини) і російські громадські активісти. Сенцов охоче відповідає: писати про те, що відбувається в СІЗО, не можна, тому він ділиться думками про події в Росії та Україні. Найчастіше його відповіді є набагато життєрадіснішими, ніж листи з волі.
Найбільш вражаюче – як на крах чергового фюрера реагує більшість людей, які ще нещодавно тріщали по швах від обожнювання свого царькаОлег Сенцов
«Окреме спасибі передай тим людям, що мені передачки носять – я навіть не знаю, хто це, завжди різні прізвища. Спасибі загалом вам, хлопці. Передачки і листи для арештанта – це найбільш потрібна тут річ. Дуже, звичайно, радісно, що в Ростові і взагалі в Росії є люди, які щось роблять в боротьбі за правду. Хоча це більше нагадує війну тарганів із капцями, але іншого нам не дано, треба йти до кінця. І я, навіть якби не був, як ти кажеш, людиною, причетною до мистецтва, все одно вірив би, що добро переможе зло. Інакше й бути не може Історія нас вчить, що всі авторитарні режими закінчують однаково, але найбільш вражаюче – як на крах чергового фюрера реагує більшість людей, які ще нещодавно тріщали по швах від обожнювання свого царька. А потім дивуються, що їх дурили і використовували. Тож в кінцевому щасливому результаті цієї ситуації для Росії та України, я не сумніваюся».
«Я теж до Революції Гідності був байдужий до політики, зрештою, як і зараз. Просто настає іноді момент у твоєму житті і в житті твоєї країни, коли не можна залишатися осторонь. Ось я і не залишився. Ви маєте рацію, і до цього, і зараз я буду робити, що повинен і хай буде, що буде».
Я ні про що не шкодую, а сприймаю як належне, і, звісно, з наполегливою вірою в щасливий кінець цієї історіїОлег Сенцов
«Можу сказати, що в'язниця мені пішла на користь, тож не лайся на тих, хто говорить про її позитивний досвід для митців і не тільки. Ув'язнення не змінило якось мій хід думки і життя, а, навпаки, дозволило зробити великий крок на шляху духовного розвитку, яким я вже йшов до цього. Тож я ні про що не шкодую, а сприймаю як належне, і, звісно, з наполегливою вірою в щасливий кінець цієї історії. Все якось в житті стало просто і зрозуміло. Я, наприклад, для себе чітко сформулював, що я буду робити після. Знімати кіно, проводити час із близькими людьми і подорожувати. Тож все завжди відбувається тільки на краще».
«Передавай привіт Надійці (Савченко – ред.), якщо буде така можливість, в усній або письмовій формі. Але не думаю, що вона там згинається, впевнений, що вона тримається молодцем. Скажи їй, що ми з нею. Навального – ні Олексія, його брата Олега, який сидить, – я не знаю. Хоча про їхній процес, звичайно в курсі. Передавай Олегу теж арештантський привіт із Ростова».
Минулого немає, і майбутнього не буде. Є тільки сьогодення»Олег Сенцов
«Є відомий спосіб: закриваєш очі і уявляєш, чим би ти хотів займатися в цьому житті, якби тобі не потрібно було заробляти гроші. Потім відкриваєш очі і починаєш цим займатися щосили. Якщо ти будеш своєму новому заняттю віддаватися повністю, то рано чи пізно досягнеш успіху, чим би ти не займався. Заробиш з ним грошей, а головне – будеш щасливим, тому що робиш в цьому житті справді те, що хочеш. Я живу саме так, причому давно, і мені здається – завжди. Хоча я міняв своє життя і напрямок своєї діяльності три рази і дуже круто. Якщо у мене виникає питання на шляху, я його вирішую. Скажу тільки за себе. Я щоранку ніби стаю спиною до стіни і все моє минуле залишається за нею, а все моє майбутнє, воно ж сьогоднішнє, справжнє, обмежується тільки цим днем. Минулого немає, і майбутнього не буде. Є тільки сьогодення».
«Мені особливо нічого про себе писати. Тут всі дні схожі один на одний, але я не сумую, а швидше навпаки, час так швидше летить. Але я все одно намагаюся проводити його з користю».
Кольченко: «Від початку конфлікту на сході я займав антивоєнну позицію»
Олександр Кольченко багато читає і активно стежить за новинами, про які просить розповідати в листах. Останнім часом йому пишуть дещо більше, ніж Сенцову. Кольченка підтримують активісти анархістського руху, що обговорюють у листуванні зокрема й питання політичної теорії. Мати Кольченка, скромна і тиха жінка, яка не має наміру виїжджати з Криму, взяла участь у міжнародній акції на підтримку «кримських в'язнів» і сфотографувалася з плакатом навпроти того самого меморіалу «Вічний вогонь», вибух якого нібито планував її син. За словами адвоката Кольченка Світлани Сидоркіної, що оцінює перспективи апеляційного засідання, «надій на правосуддя немає».
Ось уривки з тюремного листування Олександра Кольченка:
Вибори створюють ілюзію, що раз на кілька років можна комусь передоручити вирішення всіх питаньОлександр Кольченко
«У мене, якщо чесно, до парламентаризму, політичних партій і виборів – скептичне ставлення. Ніколи не вірив у передвиборчі обіцянки політиків. Якщо хочеш реальних змін, то потрібно брати участь у політиці щодня, не спираючись ні на які органи влади, або партії – з тих питань, які важливі для тебе та інших людей, за місцем проживання, роботи та навчання. Вибори, на мій погляд, створюють ілюзію, що раз на кілька років можна комусь передоручити вирішення всіх питань».
У бесіді з Олегом поділився, що хочу попросити товаришів надіслати мені «Пригоди Чіполіно». Він здивувався: «Навіщо? Ми і так живемо в казці»Олександр Кольченко
«У бесіді з Олегом поділився, що хочу попросити товаришів надіслати мені «Пригоди Чіполіно». Він здивувався: «Навіщо? Ми і так живемо в казці».
«І мене дуже дивує, обурює, лякає, що знаходиться досить багато людей, які вірять в «загниваючий Захід» і Росію, «яка встає з колін». При цьому на тому самому «загниваючому Заході» ув'язнені можуть вибирати раціон з п'яти меню, можна весь день вільно пересуватися по приміщеннях – бібліотека, спортзал тощо. У в'язнів умови утримання кращі, ніж у нас».
«Уже котрий день не можу змусити себе почати читати. Я взяв у бібліотеці «1984» та «Ферму тварин» Оруелла. Нещодавно прочитав «Подорож Гуллівера». Дуже повчальна книга, навіть для дорослих. Дозволяє по-новому поглянути на застарілі, що здаються нам звичними, забобони, догми, закони і таке інше. Також прочитав роман Діккенса «Великі надії». Дуже цікаво».
«Дивлюся, переважно, Євроньюс і РБК. Хоча й іншими каналами не гребую. Останнього тижня дивився «Киселя». Дещо дізнаюся з листів».
«Для мене очевидно, особливо після того, що я тут бачив і чув, що в'язниці аж ніяк не сприяють виправленню особистості. Швидше навпаки. Багато людей тужать в темницях за «фуфлижними» справами. І часто ті, хто їх повинен охороняти, аж ніяк не ангели в білих рукавичках».
Тут стільки таких історій довелося почути. Людей обвинувачують у бандитизмі, а знайомляться одне з одним вже під час справиОлександр Кольченко
«Склалося враження, що під час фабрикації нашої справи, загуглили справу про АБТО (у 2012 році члени «Автономної бойової терористичної організації» були засуджені різних термінів ув'язнення за звинуваченням у тероризмі, незаконному виготовленні зброї та вибухових речовин, знищенні чужого майна – ред.). Вражаюча схожість! Хоча за цей період тут стільки таких історій довелося почути. Людей обвинувачують у бандитизмі, а знайомляться одне з одним вже під час справи».
Я не намагаюся грати ні з українською владою, ні на патріотичних почуттях своїх співвітчизників, просто після зими 2013-2014 років я став по-іншому сприймати український гімнОлександр Кольченко
Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Ці слова стали чимось більшим, ніж рядок державного гімнуОлександр Кольченко
«Від початку збройного конфлікту на сході України я займав антивоєнну інтернаціональну позицію і, на відміну від інших деяких так званих «лівих», не підтримував жодну зі сторін. На жаль, через дефіцит інформації більш конструктивну позицію складно було сформувати. Тому для мене було дивним прочитати, що деякі так звані товариші дозволяють писати про мене в інтернетах: мовляв, якби мене не закрили, то я б зараз воював в зоні АТО у складі одного з добровольчих батальйонів. Засмучує, що навіть слідчі і прокурор не наганяли такого остраху, як ці так звані товариші. Я не намагаюся грати ні з українською владою, ні на патріотичних почуттях своїх співвітчизників, просто після зими 2013-2014 років я став по-іншому сприймати український гімн, з таким же трепетом, як і «Інтернаціонал», «Варшав'янку», «Power In A Union», «Solidarity Forever» , «Which Side Are You On?», «Bella, ciao!», ще «Сміливо, товариші, в ногу!» та інше. Після того, як побачив, як люди на майдані Незалежності (він весь був заповнений) всі, як один, знімали шапки і всі, як один, співали гімн... Це було дуже сильно! До цього для мене цей гімн був всього лише одним з державних символів України, а його виконання – ритуалом, що не несе ніякого смислового навантаження. Під час і після подій зими 2013-2014 років кожен його рядок ніби наповнився змістом. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Для багатьох людей, і для мене зокрема, ці слова стали чимось більшим, ніж рядок державного гімну».
Правозахисні організації вважають Олега Сенцова та Олександра Кольченка політичними в'язнями. У різних країнах світу тривають кампанії на їхню підтримку.
Фрагменти листування Олега Сенцова та Олександра Кольченка – з дозволу авторів – надані Радіо Свобода координатором проекту «РосУзник» в Ростовській області Яною Гончаровою
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
