Триразова призерка Паралімпійських ігор, американська спортсменка українського походження Оксана Мастерс (при народженні Оксана Бондарчук) відвідала у Київському шпиталі бійців АТО. Уродженка Хмельницького мала вади розвитку, викликані Чорнобильською катастрофою, зокрема їй довелося частково ампутувати обидві ноги. Українські батьки кинули Оксану і до семи років її виховували в дитячому будинку. Потім її взяла за дочку американка Гей Мастерс. У США Оксана стала займатися спортом і здобула нагороди на двох Паралімпіадах – літній (у веслуванні) та зимовій (у лижних перегонах). Дівчина відвідала Україну вперше за 20 років і підтримала тих, хто теж втратив кінцівки – ветеранів АТО. Також спортсменка відвідала із матір’ю дитячий будинок у Києві.
Повернувшись сюди, перше, що я усвідомила – як тут насправді гарноОксана Мастерс
– Я багато не знаю про те, звідки я. Повернувшись сюди, перше, що я усвідомила – як тут насправді гарно. Коли я поїхала, я була зовсім малою і про той час багато не пам’ятаю, мої спогади можуть бути трохи стерті.
Чогось мені запам’ятався момент, коли ми виїжджали з України і прямували, здається, у Польщу, мені потрібно було вийти «по-маленькому» і водій з’їхав з дороги і казав – «давай!». Прямо на дорозі, а було сніжно. В таких умовах це і довелося зробити – тоді моя мама та її сестра, яка приїхала, щоб допомогти із усиновленням, тримали мене з обох боків.
Коли я приїхала до США, перше, що мене здивувало – вдома скрізь було повно іграшок, які на мене чекали. Усе було яскраве, велике і нове, і я хотіла до всього доторкнутися. Я була просто схиблена на вимикачах світла – я постійно з ними гралася, вони дуже відрізняються від українських.
Зростаючи у дитячому будинку, я не мала можливості достатньо дізнатися про українську культуру, подорожувати країною. Тому у мене, насправді, не було можливості як слід порівняти Америку та Україну.
«Я прагнула довести всім, що я зможу»
Я завжди була дуже допитливою дитиною. Я завжди підштовхувала себе робити щось нове. Багато в чому на мене вплинуло те, що оточуючі казали, що у мене чогось не вийде. Тому на початку я прагнула довести всім, що я зможу. Крім того, я завжди була активною, мені постійно хотілось щось робити і не стояти осторонь. Я думаю, спорт – це справа мого життя. І моя мати відкрила для мене ці двері, спорт зробив мене дійсно щасливою. Я маю велике захоплення – подорожувати і вивчати культури різних народів. Я можу це робити завдяки спорту.
Для мене багато значить те, звідки я, бо це впливає на те, ким ми у підсумку стаємоОксана Мастерс
До України я завжди відчувала велику цікавість. Особливо вона прокинулась після шістнадцяти років. Бо коли я була молодшою, я прагнула збудувати нове життя, зробити все, щоб бути там своєю, тому що не хотіла бути дитиною, яка чимось відрізняється. А у 16-17 в моєму серці почали з’являтися почуття до Батьківщини, я почала запитувати маму, що вона пам’ятає про Україну, про той час коли вона приїжджала за мною. Для мене багато значить те, звідки я, бо це впливає на те, ким ми у підсумку стаємо.
Ми з мамою відвідали один дитячий будинок, в якому були дітки до п’яти років. Мене дуже здивувало і порадувало, що там є година, під час якої вихователь сам-на-сам спілкується з дитиною. У цей час ніхто не може їх переривати. Вони намагаються побудувати відносини з дитиною, і це дуже важливо. Бо перші п’ять років життя дуже впливають на твій характер у майбутньому. А ще там були різнокольорові стіни і скрізь було багато іграшок. Це дуже мене зворушило..
«Я зняла протези, щоб показати бійцям – це нормально, жити і пересуватися навіть тоді, коли їх немає»
Для мене було великою честю побувати у військовому шпиталі з українськими бійцями. Я рада, що я могла побути з ними, щиро розказати їм про життя з протезами. Це дуже важливо – прийняти факт, що в тебе вже немає своїх ніг на перших етапах зцілення. Треба звикнути до нового тіла. Я зняла протези, щоб показати їм, що це нормально – жити і пересуватися навіть тоді, коли їх немає. Що ти все ще нормальна людина і можеш бути активною.
Мене засмучує той факт, що для того, аби люди зрозуміли, ким вони є насправді, їм доводиться пережити війнуОксана Мастерс
Мене засмучує той факт, що для того, аби люди зрозуміли, ким вони є насправді, їм доводиться пережити війну. Моє серце з Україною і з тими, хто добровільно захищає свою країну і людей, які в ній живуть. Я сподіваюсь, що їх будуть поважати, бо вони на це заслуговують. Вони тепер виглядають інакше – але вони це зробили заради вас.
