Упродовж 28-29 жовтня президент України Петро Порошенко перебуватиме з візитом у Туркменистані. Головною темою переговорів, як очікується стане постачання туркменського газу в України. Проте, фахівці переконані, що наразі говорити про прямі поставки туркменського газу на території України не доводиться. Наразі єдиним маршрутом його транспортування залишається російська газотранспортна система, а Москва блокує будівництво маршрутів постачання палива з Туркменистану в обхід Росії.
Головною темою переговорів президента України Петра Порошенка у Туркменистані стане газ, повідомляли у його адміністрації. Ще у березні під час зустрічі з головою МЗС Туркменистану Рашидом Мередовим Порошенко заявив про готовність і зацікавленість у постачанні туркменського газу.
Україна готова і зацікавлена у відновленні поставок туркменського газуПетро Порошенко
«Україна готова і зацікавлена у відновленні поставок туркменського газу, як альтернативного джерела», – зауважив тоді Порошенко.
Упродовж останніх десяти років про перспективу постачання туркменського газу в Україну говорили всі українські президенти та чиновники і безрезультатно намагалися домовитися з Ашгабатом щодо цього.
До 2005 року Україна закуповувала значні обсяги туркменського газу. Ситуація змінилася у 2003 році – тоді Росія перекупила усі обсяги газу у Туркменистану, а вже у 2004 була створена компанія «РосУкрЕнерго», яка у перспективі стала посередником у постачанні газу в Україну з Росії.
«Шляхом такої двоходової комбінації Україна почала отримувати туркменський газ у вигляді російського. Що з того вийшло, всі добре знають, – каже Радіо Свобода директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. – Таким чином Україна втратила туркменський газ. Але за зривом прямих українсько-туркменських газових відносин ще тоді у середині минулого десятиліття стояла Росія. Це можна назвати початком криптовійни, прихованої війни, проти України».
Ударами по Сирії Росія дала сигнал і щодо Транскаспійського газогону – Гончар
За зривом прямих українсько-туркменських газових відносин ще тоді у середині минулого десятиліття стояла Росія. Це можна назвати початком криптовійни, прихованої війни, проти УкраїниМихайло Гончар
Туркменистан є багатою на газ країною – у 2015 році тут планується видобути понад 83 мільярди кубів палива. Проблемою ж залишається транспортування. Наразі звідси газ в Україну можна поставити лиши через територію Росію. Вже упродовж багатьох років озвучуються плани щодо будівництва по дну Каспійського моря Транскаспійського газопроводу, який об’єднав би Туркменистан та Азербайджан. Це дозволило б постачати туркменський газ до вже діючого Південнокавказького газопроводу (Баку – Тбілісі – Ерзрум) і зробити його джерелом наповнення газопроводу «Набукко». Але цей проект блокує Росія. Відтак, говорити про постачання туркменського газу в Україну, як альтернативи російському, наразі не доводиться, наголошує Михайло Гончар.
«Коли ракети кораблів Каспійської флотилії з моря летіли у напрямку Сирії, то це був і своєрідний месидж і Брюсселю, Ашгабату у Баку, що вони можуть отримати такий же ракетний месидж, у випадку, якщо проект Транскаспію почне реалізовуватися. Росія уже неодноразово висловлювала своє негативне ставлення до цього проекту. З її точки зору, такий проект можливий лише після погодження з усією каспійською п’ятіркою держав. Зрозуміло, що Росія проти цього проекту, бо він виводить на європейський ринок конкурентні російському туркменські обсяги газу. Отже, говорити про налагодження прямих газових відносин між Туркменистаном та Україною за нинішнім умов не доводиться», – наголошує Михайло Гончар.
Окрім цього, наголошує український експерт, існують і певні розбіжності між Ашгабатом та Баку щодо цього газопроводу.
За словами Михайла Гончара, є ще один варіант постачання туркменського газу до Європи – через територію Ірану. Але тут необхідна координація між Туркменістаном, Іраном та Туреччиною. «Проте знову ж таки, Туркменистан та Іран є конкурентами, а Іран передовсім хоче прилаштувати свій газ. Хоча я не виключаю варіант такої координації. Тим більше, що іранська сторона пропонувала туркменській з огляду на проблеми, які існують між Ашгабатом та Баку, варіант використання іранського напрямку», – каже Гончар і додає, що все це може відбутися лише у довготерміновій перспективі.
Погрозами вторгнення та військовими навчаннями – Росія заблокувала обхідний газопровід
Михайло Гончар наголошує, що зараз шансів на домовленості української сторони з Туркменистаном про пряме постачання газу немає. Із цим погоджується і аналітик російської дослідницької компанії RusEnergy Михайло Крутихін. За його словами, технічно побудувати газопровід через Каспійське море дуже просто, але на практиці це виглядає нереальним.
«Коли вже були підписані угоди між Туркменистаном та Азербайджаном, що ці дві країни спокійно можуть будувати між собою газопровід, коли навіть був підписаний контракт на постачання туркменського газу до Туреччини, з Росії почали лунати погрози. В ефір випускали придворного нафтогазового аналітика, який говорив, що не виключена збройна інтервенція Росії у Туркменистан. Або ж коли намічалося зближення Туркменистану й Азербайджану, то негайно починалися якісь військові навчання в Каспійському морі», – говорить Крутихін в інтерв’ю Радіо Свобода.
Що ж до постачання туркменського газу до України через російську територію, то наголошує Михайло Крутихін, якби Москва ратифікувала договір до Енергетичної хартії, як це зробила Україна, тоді вона була б змушена надати свою газотранспортну систему для постачання газу третій стороні.
Немає юридичних підстав для того, щоб Росія пропускала цей газ через свою територіюМихайло Крутихін
«У такому випадку «Газпром» був би змушений транзитувати газ з Туркменистану у бік України. Але Росія не ратифікувала газовий протокол до цієї хартії, тому немає юридичних підстав для того, щоб Росія пропускала цей газ через свою територію», – наголошує російський експерт.
Упродовж останніх двох років Україна кардинально скоротила закупівлю російського газу, замінивши його значною мірою паливом з Європи, яке постачається реверсним маршрутом.
Заяви і обіцянки українських політиків щодо туркменського газу, які так і не були реалізовані:
«З Туркменистаном у нас укладена угода, щодо якої ми персонально говорили з президентом цієї країни перед тим, як були досягнуті компроміси, і формально вони були затверджені. Це ціна на перше півріччя 50 доларів і на друге півріччя – 60», – заявив колишній президент України Віктор Ющенко 22 лютого 2006 року.
«Ми б хотіли запропонувати розглянути проект «Білий потік» (з Туркменистану через Азербайджан у грузинський порт Супса), який проходить територією України і також виконує функцію диверсифікації постачання газу до Європи. Цей проект може бути економічно ефективнішим», – сказала екс-прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко 29 січня 2009 року після зустрічі з єврокомісаром з питань зовнішніх відносин. Пізніше МЗС Туркменистану назвало цю заяву Тимошенко незрозумілою.
«Я підтвердив зацікавленість України у відновленні поставок природного газу з Туркменистану і готовність до поглиблення співпраці у цій галузі. Наша країна має всі можливості для об’єднання зусиль з метою опрацювання альтернативних маршрутів поставок газу як для власних потреб, так і для подальшого експорту в Європу», – заявив екс-президент-втікач Віктор Янукович 13 лютого 2013 року після зустрічі з президентом Туркменистану Гурбангули Бердимухамедовим в Ашхабаді.
«Ми дуже зацікавлені, щоб договір про зону вільної торгівлі між країнами СНД запрацював у повному обсязі. Ми можемо безпосередньо замовляти доставку газу з Туркменистану, прокачування нафти», – зазначив колишній український прем’єр Микола Азаров 16 вересня 2013 року.
