Якщо контракт не підпишуть, відправлюсь на війну туристом – аеророзвідник «Алефтiн»

Минуло півтора року війни, але волонтерська аеророзвідка й досі залишається головними очима військових у зоні АТО. Офіційна закупівля безпілотних літальних апаратів почнеться приблизно через місяць. Генштаб обіцяє поставити на озброєння близько 500 літальних пристроїв українського виробництва. Але співпрацю із волонтерами не припиняють, бо активісти допомагають швидко й ефективно.

Із початком війни львів’янин з позивним «Алефтiн» відправився захищати країну в складі батальйону оперативного призначення Національної гвардії України. Пізніше підрозділ став відомим як батальйон імені Кульчицького. Під час виконання бойових завдань у зоні АТО його увагу привернули безпілотні літальні апарати, і він вирішив стати оператором одного з таких. Допомогли й знання, отриманні в Слов'янському коледжі Національного авіаційного університету, де він навчався за спеціальністю «цивільна авіація».

«Будь-яка розвідка приносить дуже велику користь. Але якщо збили безпілотник, то втрачаємо кілька тисяч доларів, а якщо в розвідку йде людина, то ми можемо втратити людину. Тому я й пішов в аеророзвідку, щоб рятувати людей. Мені знайома аеродинаміка, техніка, бортмеханіка, я більш-менш розуміюсь на літаках. Також до війни я працював із системами відеоспостереження. Отже, ця справа мені зрозуміла», – наголосив «Алефтін».

Із забезпеченням нацгвардійцю допомогли волонтери і друзі. Наразі в нього є літальний комплекс Sky Hunter зі спеціально обладнаним транспортом для нього. Вдосконалювати техніку не припиняє. Говорить, що постійно з’являється щось новеньке.

«Зараз я буду підписувати контракт або до закінчення війни, або я чув, що є якісь контракти на півроку. Я сподіваюсь, що за півроку ми почнемо забувати цей жах. А якщо не підпишуть контракт, поїду туристом. Потенціал не можна не використовувати», – розповідає «Алефтін».

Боєць говорить, що державної підтримки майже не отримав: лише направлення від командирів на навчання, яке він забезпечив собі сам. Втім, за словами одного з піонерів аеророзвiдки Юрія Касьянова, не варто розраховувати на підтримку держави лише тому, що в тебе є техніка.

«Державний механізм, зокрема армія, вельми консервативний і не розрахований на втручання з боку громадськості. Це можна сказати про будь-яку армію в світі, навіть про американську. Мені і багатьом іншим вдалося налагодити ефективну співпрацю із ними лише тому, що я ніколи не розраховував на підтримку згори», – наголосив Касьянов.

Волонтерська аеророзвідка врятувала Дебальцеве від зайвих обстрілів

В інтерв’ю Радіо Свобода волонтер пригадав, як минулого року в липні під час штурму Дебальцева волонтерська аеророзвідка врятувала місто від багатоденного обстрілу. Працювали пліч-о-пліч із фронтовою розвідкою, артилерією і нацгвардійцями.

«Ми запустили безпілотник і в онлайн-режимі корегували вогонь. Завдяки нашому безпілотному літальному апарату офіцер, артилерійський навідник побачив, що спочатку снаряди летіли на 200 метрів у бік і скорегував вогонь. Також завдяки нам припинили обстріл пустого блокпосту – побачили, що там нікого немає. Були польоти зранку до вечора – і замість чотириденного обстрілу взяли місто за один день», – пригадує волонтер.

Наразі Касьянов вийшов з керівництва волонтерської організації «Армія SOS». Говорить, що «державна машина» почала більш-менш працювати, тому волонтерам зараз потрібно підлаштовуватися під обставини, адже катастрофи із постачанням необхідних для армії речей на кшталт бронежилетів чи форми вже немає.

Це не означає, що не потрібно вдосконалювати систему тилового забезпечення і вимагати від Міністерства оборони і Генерального штабу корінних реформ, наголошує Касьянов. Сам він займається новими технічними розробками. Наприклад, новими інтерфейсами для керування безпілотників чи взагалі наземними безпілотними літальними апаратами для особливих завдань.

«Один з перспективних проектів – автономний засіб евакуації поранених з поля бою. Це мають бути дистанційно керовані носилки на гусеничному ходу, якими міг би керувати оператор чи вони б самі рухались по встановленій траєкторії на карті», – розповідає Касьянов.

Також він зараз працює над стаціонарним «коптером»-розвідником, який має забезпечувати огляд на кілька десятків кілометрів. Схожий пристрій є на озброєнні ізраїльської армії (ЦАХАЛу).

Підтримку армії і Нацгвардії Касьянов не припиняє. Він допомагає технікою окремим підрозділам, куди пішли воювати знайомі та друзі, зокрема новоствореній харківській бригаді чи окремому підрозділу «Східний корпус».

У Києві операторів безпілотників готують за направленням командирів безкоштовно

Волонтер і доброволець Марія Берлінська почала їздити на фронт від вересня минулого року, де спочатку виконувала завдання аеророзвідки для добровольчого батальйону «Айдар», а потім і для інших підрозділів. Волонтер продовжує свою роботу і зараз. Каже, дуже швидко зрозуміла, що потрібна системна робота, окремими волонтерськими виїздами проблему відсутності якісної аерофотозйомки не вирішиш. Так і з’явилася ідея створити «Центр підтримки аеророзвідки» – безкоштовний навчальний центр для бійців АТО. Він працює завдяки пожертвам і допомозі волонтерів і українських діаспорян.

«Центр працює вже 9 місяців. Ми зараз випускаємо сьомий випуск – це понад 70 фахівців. Зазвичай у кожній групі – 10-15 людей. Ми беремо їх за направленням їхніх командирів, отже, готуємо людей не з вулиці, а тих, хто був уже на війні», – розповідає вона.

Приймає курсантів Києво-Могилянська академія, де навчалася Марія, а годують різні київські ресторації.

За три-чотири тижні курсантів навчають керувати «коптером» і літаком, їм викладають топографію, метеорологію тощо. Питання забезпечення курсантів технікою вирішується за допомогою спонсорів, волонтерів і ресурсів самого центру.

«Ситуація різна: є багатші підрозділи, де є свої безпілотники, інші шукають техніку, поки курсанти у нас навчаються. На старті я усім курсантам кажу: «У кого немає безпілотників, активно шукайте, поки ви в Києві». Крім того, коли ми звертаємося до спонсорів, меценатів і діаспори, завжди кажемо: «Є дві потреби: існування самого центру і забезпечення наших курсантів безпілотниками», – наголосила Берлінська.

Волонтер каже, що вони готові співпрацювати із Міністерством оборони. Треба лише хоч якось компенсувати працю інструкторів, серед яких майстри авіамодельного спорту. За словами Берлінської, їх ініціативу підтримують, перш за все, командири підрозділів, які виписують направлення на навчання. Державної роботи в цьому напрямку вона не бачить.

«Це іноді на рівні комбатів, іноді на рівні комроти, іноді на рівні самих бійців. У мене були випадки, коли мені телефонували бійці і говорили: будь ласка, переконайте нашого командира, що це потрібно. Я телефонувала й розповідала, що нам не потрібні гроші, а ми обіцяємо сприяти в отриманні техніки», – розповідає Берлінська. Перетворювати це в бізнес, поки триває війна, волонтер не вважає можливим і прийнятним.

Армія офіційно отримує безпілотники, але левова частка – пристрої від волонтерів

Проте Генштаб стверджує, що співпрацює із волонтерами, а також шукає українських виробників для забезпечення потреб військових. За словами начальника Воєнно-наукового управління Генштабу Юрія Гусака, безпілотні літальні апарати мають понад 30 підрозділів Збройних сил України, які виконують бойові завдання в зоні АТО. 90% апаратів надали волонтери, решту армія отримала як спонсорську допомогу.

«Наразі, за державним оборонзамовленням, на озброєнні є польські безпілотники Fly Eye і французькі Spy Arrow. Вони були закуплені ще в травні цього року. Була довга процедура їх отримання і прийняття. Оператори проходили навчання. Остаточно вони увійшли в озброєння в серпні-вересні», – розповів полковник.

За його словами, ці серійні зразки суттєво відрізняються від техніки, яку використовують волонтери, особливо ті зразки, які пропонували їм волонтери на початку антитерористичної операції. Загальні потреби армії Гусак оцінює в кілька сотень безпілотних літальних апаратів різних класів.

«Близько року тому «Укроборонпром», Міністерство оборони і Генеральний штаб провели нараду, куди запросили представників розробників безпілотних літальних апаратів в Україні. Прийшло більше 15 організацій, які позиціонували себе як розробники безпілотних літальних апаратів. На цій нараді Генштаб озвучив свої спрощені вимоги до безпілотників: ми врахували можливості українських виробників. З усіх розробників свої апарати представили лише три організації: «Атлон-Авіа» показали А1-С відому як «Фурія», «Політек-Аеро» – Spectator, а «Дослідно-конструкторське бюро авіації загального призначення» – модель «Рама», – наголосив Гусак.

Після випробувань міністр оборони Степан Полторак підписав рішення про закупівлю за держоборонзамовленням на дослідну експлуатацію «Фурію» і Spectator, розповів Гусак. Також будуть закуплені комплекси Patriot RV010 від фірми Eyetech.

Серійні зразки чекають вже в кінці жовтня – на початку листопада. Виробники продемонструють, чи впоралися вони із вимогами військових щодо вдосконалення апаратів. Тривають переговори Генштабу із виробничо-інноваційною компанією DeViRo-02, які збирають цікавий для військових безпілотний літальний апарат «Лелека-100», такі возять в армію волонтери.

«Ми зараз тісно працюємо із волонтерами. Періодично «Укроборонпром» і Міністерство оборони проводить демонстративні польоти, запрошує розробників і волонтерів. Робота волонтерів над безпілотними літальними апаратами здійснюється дуже динамічно. Раніше там не було якісних автопілотів, бортових комп’ютерів, якісних камер, шифрованих каналів зв’язку тощо», – говорить Гусак.

Вартість безпілотних літальних апаратів, які офіційно закуповують для армії, складає кілька десятків тисяч доларів. Такі високі ціни обурюють деяких волонтерів, які витрачають на свої безпілотники значно менше грошей. Зокрема, Юрій Касьянов наводить приклад «Фурії», яка коштує у шість разів дешевше, ніж ті гроші, які сплачує держава – не тридцять тисяч доларів, а п’ять.

Проте Гусак наголошує, що головна складова вартості – це спеціалізоване обладнання, яке Генеральний штаб вимагає встановити на планери, зокрема тепловізори і камери високої роздільної здатності.