У Києві представили книгу до дня захисника України про драматичні долі розвідників, які працювали у часи української революції майже сто років тому. Автор праці «Таємний легіон Української революції» Олександр Скрипник упевнений, тим патріотам-розвідникам, про яких він написав, було складно – вони діяли фактично самотужки, без підтримки держави, військ і структурованих спецслужб, які могли протидіяти російській агресії
Хоча вони й працювали в умовах цілковитої секретності, відомі постаті, так чи інакше, залишають свій слід в історії. Щоб знайти ці сліди і видати книгу про розвідників, які прагнули розбудови Української держави під час революції 1917-1921 років, письменник і радник голови Служби зовнішньої розвідки України Олександр Скрипник провів рік, досліджуючи архіви, зокрема галузевий архів СЗРУ України, документи публікуються вперше. За його словами, саме складний період Української революції 1917-1921 років багато у чому перегукується із сьогоденням.
«Багато хто не витяг із подій столітньої давності необхідних уроків, можливо, це призвело до того, що ми маємо сьогодні. Адже гібридна війна, яку веде Російська Федерація, елементи цієї війни – форми, методи діяльності спецслужб 100 років тому дуже схожі до тих, які є сьогодні. Так само спецлужби діяли проти молодої української держави і в 1918-1921 роках. І тим героям, про яких я написав, можливо, було складніше діяти, бо тоді ще не було такої сильної держави, як сьогодні – не було війська і структурованих спецслужб, які могли протидіяти російській агресії. Іноді вони просто залишались на одинці з ворогами», – розповідає автор книги.
Попри те, що часом танули надії, що вдасться захистити Україну і її державність, такі розвідники, як Микола Красовський, Федір Боржинський, Іван Вислоцький, Микола Чеботарів та інші, не складали рук і не полишали цієї боротьби.
Він приходив вночі, а тоді відбувались різні засекречені збори
Один із героїв «Таємного легіону» – Іван Вислоцький, розвідник Української галицької армії (УГА). Він залишив по собі детальні письмові спогади про свою службу у розвідувальному відділі (УГА) і про діяльність розвідки у непростий період життя Української держави.
Невістка відомого розвідника Марта Вислоцька згадує, шо її чоловік не часто говорив про своє дитинство, коли його батько вів розвідувальну діяльність.
Він приходив вночі, а тоді відбувались різні засекречені збориМарта Вислоцька
«Я питала свого чоловіка роками, – розкажи мені про своє дитинство. А він казав: «колись». Він тримав його дуже засекреченим. Все, що він сказав мені – «ми не розуміли і не знали свого батька, бо його ніколи не було вдома. Він приходив вночі, а тоді відбувались різні засекречені збори. Нас всіх тоді ховали». Але чоловік мені розказав, що тільки тепер зрозумів батька, що він відіграв важливу роль у розвідці України», – ділиться спогадами невістка Марта Вислоцька.
«Тільки 13% особового складу розвідки вийшло з Криму» – Віктор Гвоздь
Дізнатись про діяльність сучасних розвідників в умовах російської агресії також не просто. Зокрема керівник служби зовнішньої розвідки України Віктор Гвоздь вперше з’явився на публіці з моменту свого призначення для презентації книги про героїв-розвідників. За його словами, чим менше чують про служби – тим краще вона працює.
«Тільки 13% особового складу розвідки вийшло з Криму. Про Донецьк, Луганськ, я говорити не буду. На сьогоднішній день – це структура патріотична і професійна. В принципі, люди, з якими мені довелось працювати з самого початку – досить достойні люди. Єдине, вони були дезорієнтовані. З ними треба було працювати. Треба було вводити «виховну роботу», – заявив керівник Служби зовнішньої розвідки.
Він також додав, що на «широкі екрани» співробітники служби не виходять. Але інформація, яку здобувають розвідники, доходить до тих, до кого має.
