Одним із ключових завдань для Міністерства енергетики та вугільної промисловості після Майдану була реструктуризація та модернізація надзвичайно збиткової та дотаційної вугільної галузі, жалюгідний стан якої став одним із вагомих факторів дестабілізації на Донбасі. Матеріали Кабміну свідчать, що 2015 році уряд це завдання успішно провалив.
Напередодні Дня шахтаря, який Україна святкує в останню неділю літа, міністр енергетики Володимир Демчишин намагався надихнути представників вугільної галузі обіцянками, що вже через п’ять років вона функціонуватиме на принципах ринкових відносин. Казав: усе, що для цього треба – це знайти гроші.
«Не можна допустити помилок попередніх урядів, які розвалювали вугільну галузь. Для цього лише потрібно дати можливість працювати – знайти гроші на інвестиції та модернізацію. І тоді ми зможемо збільшити видобуток і заробити ті зарплати, на які шахтарі насправді заслуговують», – сказав він.
Тому реальна проблема з модернізацією шахт виникла не через гроші, бо мільйони, які є у міністерства, не витрачаються на реформи, а «проїдаються».
Минулого року, наприклад, підконтрольні Києву шахти отримали більше одинадцяти мільярдів дотаційних гривень. За підрахунками спеціалістів Міністерства енергетики, найближчим часом по всій підконтрольній Україні території необхідно закрити 11 безперспективних шахт, на яких працює більше семи тисяч гірників. Загалом на Донбасі є 150 шахт, але 83 з них розташовані на території, яку не контролює український уряд.
Витрачати не можна залишити
Структурні зміни у галузі прописані у цьогорічній бюджетній програмі «Реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості». Кабінет міністрів затвердив її у квітні. Згідно з програмою, на виконання всіх завдань необхідно витрати 1,553 мільярда гривень. Однак після кількох змін до бюджету сума зменшилася майже утричі – до 593,8 мільйона. Інші дев’ятсот мільйонів перекинули на дотації та оплату праці шахтарям, тобто, як і раніше, на «проїдання».
Але Міністерство енергетики та вугільної промисловості не встигає витратити навіть ці доступні півмільярда гривень до кінця року. Як повідомило Міністерство фінансів на запит Радіо Свобода, станом на вересень на реструктуризацію шахт уряд зумів витратити 58,5 мільйони гривень – приблизно 9,8% від наявної суми або 3,7% від необхідної, забюджетованої. При чому, ще в червні сума витрат складала лише 18,9 мільйона гривень.
В Міністерстві енергетики та вугільної промисловості кивають на Міністерство фінансів за провал. Оксана Сікора, представник прес-служби Міністерства енергетики та вугільної промисловості говорить, що протягом першого півріччя відомство виділило 7,3% від плану, які було витрачено на зарплатню та поточні рахунки – більше нічого.
«Значну частину видатків, фінансування яких передбачено бюджетною програмою, становлять видатки на виконання робіт (послуг) передбачених проектами ліквідації збиткових гірничих підприємств. Оскільки спрямування коштів на зазначені цілі за погодженням з Мінфіном відбулося тільки в липні 2015 року, то сталася затримка з виконанням ліквідаційних робіт підрядними організаціями», – пояснює вона.
Втім Мінфін говорить, що саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості є головним розпорядником коштів по вугільній програмі і не мусить чекати, щоб рухатись з програмою ліквідації шахт. Іванна Даниленко, представник прес-служби Мінфіну пояснила, що казначейство відкрило для Міністерства енергетики та вугільної прормисловості асигнування на суму 193 мільйонів гривень, але кошти просто «висять».
Що саме не виконали?
Програмою «Реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості» на 2015 рік Міністерством енергетики і вугільної промисловості було поставлено три завдання:
- Підготувати до ліквідації неперспективні шахти.
- Фізично та юридично ліквідувати такі шахти.
- Забезпечити утримання водовідливних комплексів у безпечному стані.
Проте керівництво Міністерства енергетики та вугільної промисловості не почало виконувати програмних завдань. На думку голови Конфедерації вільних профспілок України Михайла Волинця, вугільна галузь не реформується через те, що міністр Володимир Демчишин не розуміється в цих питаннях.
«Через реструктуризацію кошти мали піти на оплату праці, на капітальне будівництво та на охорону праці. Сьогодні заборгованість по оплаті праці в односторонньому порядку влада припинила фінансувати. Міністр говорив, що так має бути. Шахтарі починають страйкувати. Ми маємо просто незбалансованого, непрофесійного міністра», – каже Волинець.
Ще одне провалене завдання – це тендери, пов’язані з рестурктуризацією шахт. Точніше, їхня прозорість та ефективність.
Бюджетна програма «Реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості» визначає три основних підприємства для витрачання коштів на Донбасі. Це київські державні підприємства «Укршахтгідрозахист», «ОК Укрвуглереструктуризація» та «Шахта імені Д.С. Коротченка», що на Донеччині.
Для перших двох підприємтсв станом на 1 вересня було виділено з бюджету 171,1 мільйона гривень. Шахті перепало 5,1 мільйона гривень.
Згідно з інформацією «Вісника державних закупівель», «Укршахтгідрозахист» протягом восьми місяців 2015 року заключив кілька договорів ремонту обладнання шахт на суму 3,7 мільйона гривень, які мусить виплатити до кінця року. Більшість контрактів після відкритих торгів отримало товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика». Останнє пов`язують з Сергієм Кузярою, менеджером вугільної групи Януковича.
На всіх тендерах єдиним конкурентом для «Донбасвуглеавтоматики» виступило товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік», чиї засновники, фірми «ЮРМ Груп» та «Прогрес-Інвест»,згідно з Державним реєстром юридичних осіб, досі розташовані в окупованому Донецьку.
На одному з тендерів другого розпорядника бюджетних коштів, «Укрвуглереструктуризації», «Донбасвуглеавтоматики» також отримала контракт на 2,1 мільйона гривень на технічне обслуговування шахт Донецької області. В тому ж тендері участь брало вже згадуване товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік».
Корупційні ризики містять закупівлі «Шахти імені Д.С. Коротченка» з міста Селидове, яка з квітня 2014 року перебуває у стані ліквідації.
Згідно з «Вісником», станом на вересень керівництво шахти встигло провести один тендер, на якому закупили вугілля на 4,5 мільйона гривень. Та цей тендер не можна назвати «чистим» через брак кількох документів, які організатори зобов’язанні публікувати для контролю громадськості та контролюючих органів.
«Закупівлі українських державних підприємств містять значні корупційні ризики. Тому що, державний бізнес закривається від платників податків комерційною таємницею. Через це контролюючі органи мають, в першу чергу, контролювати саме такі тендери, аби убезпечити уряд від збитків», – наголошує експерт з бюджетної політики Центру політичних студій та аналітики Володимир Тарнай.
Безробіття замість реформи
В травні 2015 року Міністерство енергетики представило для громадського обговорення проект нової «Програми реформування вугільної промисловості на 2015-2020 роки» загальною вартістю більше 27 мільярдів гривень. На відміну від річних програм, це – стратегічний документ, який має розтлумачити комплексні тривалі зміни у галузі.
Відповідно до травневого проекту програми протягом п’яти років профільне міністерство запланувало ліквідувати на Донбасі 3 шахти та законсервувати 5 шахт за 4,8 мільярда гривень. Причому, третину коштів міністерство запланувало залучити з «інших джерел», природа яких не зазначена, що викликало здивування у інших зацікавлених сторін – профспілок та експертів.
Через два місяці в липні Міністерство енергетики та вугільної промисловості замінило не затверджений проект програми на концепцію програми, з якої зникла будь-яка конкретика щодо кількості шахт, які потрібно ліквідувати чи кількості шахтарів, яких потрібно звільнити. Однак і це не допомогло зрушити реформу з мертвої точки. На сьогодні вже шостий місяць триває обговорення. А це означає, що старт реформування на 2015-2020 роки затримується, принаймні на рік.
Відсутність реальної модернізації перспективних шахт та відтягування ліквідації вичерпаних джерел палива призведуть до того, що робітники останніх залишаться без роботи.
За підрахунками Міністерства енергетики, сьогодні на безперспективних шахтах не окупованої території Донецької та Луганської областей працює більше 5 тисяч 600 гірників. Зі статистики служби зайнятості видно, що станом на липень цього року держава могла запропонувати три десятки вакансій для гірників, на які вже претендували майже півтисячі безробітних.
«Гірники нікому не потрібні. Вони підуть на вулицю, – журиться голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець. – Ніхто з уряду з профспілками про долю людей не спілкується. Ніхто. Це чистий обман. Просто вони погано закінчать. Їх люди викинуть!»
