Варшава – Переживши за 200 років кілька окупаційних влад, із якими треба було «вирішувати питання», поляки виховали в собі таку ж корупційну традицію, як і українці, кажуть співробітники Центрального антикорупційного бюро Польщі (ЦАБ). Але нині Польща посідає 35-е місце в рейтингу корупції Transparency International, а Україна – 32-ге з кінця. Поліцейський і пара черевиків, чи загрожують ґрати за подаровану чиновнику ручку і проти кого «копають» слідчі ЦАБ – Радіо Свобода побачило зсередини одну з найвпливовіших польських інституцій.
«Ми не Єва, яка спокушає Адамів яблучками», – жартує речник Центрального антикорупційного бюро Польщі Яцек Добжинський, відповідаючи, чи провокують слідчі чиновників на хабарі. Проте, ця інституція наділена дійсно широкими слідчими повноваженнями – може стежити, підслуховувати і, в тому числі, провокувати на хабар того, хто вже підозрюється у корупційних діях.
Описуючи сьогоднішню корупцію в державі, польські антикорупціонери кажуть: її можна знайти в різних сферах, від священиків до поліцейських. Разом з тим, у рейтингу Transparency International Польща за останні 9 років перескочила із 70-го на 35-е місце.
«Якщо нас і не люблять, то поважають» – Войтунік
У польському законодавстві відсутня нижня межа корупційної дії: хабарем може бути будь-що, якщо це – подяка за ухвалене чи неухвалене чиновником рішення.
«Ми мали випадки, де поліцейського покарали за корупцію, тому що він прийняв пару взуття за те, щоб когось не оштрафувати. Ні, якщо я вам дам ручку з Бюро, то це просто буде на пам’ять про нашу зустріч. Натомість, якщо ви щось даруєте і очікуєте від чиновника якоїсь дії, це вже може розглядатись, як корупційний вчинок», – розповідає директор Бюро Кшиштоф Крак.
Проте слідчі Бюро мають у провадженні і справи з непорівняно масштабнішими об’єктами, ніж пара черевиків. Саме зараз слідчі дії тривають у польському МВС, де, як каже Крак, знайшли «корупцією величезних розмірів», що стосувалась надання послуг міністерству американськими ІТ-компаніями.
Ще одна гучна справа останніх тижнів у Польщі – звинувачення президента іншої впливової контрольної інституції, Верховної контрольної палати, Кшиштофа Квятковського. Цей чиновник нині чекає на рішення Сейму щодо зняття з нього імунітету, після чого може постати перед судом за те, що прийняв на службу до Палати кандидата поза конкурсом. Сама Верховна контрольна палата за впливовістю не поступається Антикорупційному бюро і розслідує зловживання державними фінансами у стінах всіх владних інституцій. Квятковський же поки що продовжує виконувати свої обов’язки на посаді.
«Якщо нас і не люблять, то поважають», – каже шеф Центрального антикорупційного бюро Павел Войтунік. Він називає найбільшим досягненням 9 років діяльності Бюро його аполітичність.
Ані президент, ані прем’єр, ані спікер парламенту не наважаться чинити тиск на голову Антикорупційного бюроПавел Войтунік
«Ані президент, ані прем’єр, ані спікер парламенту не наважаться чинити тиск на голову Антикорупційного бюро. Я ніколи не стикався з тим, щоб президент чи прем’єр сказав: Павле, ти повинен робити так чи інакше. Годі собі таке уявити. Хоча бувають у нашій діяльності справи, які стосуються навіть деяких міністрів, й іноді у громадян може скластись враження, що ми ці справи щодо високопоставлених чиновників узгоджуємо», – стверджує Войтунік.
Повідомляють про корупцію, але інколи – і про хату сусіда
При наборі до польського Центрального антикорупційного Бюро кандидати проходять кілька етапів відбору – це медкомісія, психологічний тест, процедура доступу до державної таємниці і перевірка на детекторі брехні. Тест на поліграфі може повторитись і в будь-який момент служби – на вимогу керівника. Відмовитись можна, але наслідком буде миттєве звільнення, розповідає Кшиштоф Крак.
Поляки можуть повідомляти про корупцію і особисто, і анонімно: для цього є форма на сайті, телефон і навіть скринька на вході в Антикорупційне бюро. Ця система має і зворотній бік: коли люди повідомляють, що підозрюють в корупції сусіда, у якого «хата багатша», через заздрощі, зауважує Добжинський. На рік у Бюро отримують близько 14 тисяч повідомлень, із них лише кілька сотень потрапляють до компетенції Антикорупційного бюро, і лише в кількох десятках справді йдеться про корупцію.
Чимала частина діяльності Бюро присвячена превентивним заходам: це навчальні курси, починаючи від чиновників та підприємців, і закінчуючи школярами. Кшиштоф Крак каже, вчити держслужбовців потрібно хоча б для того, аби знали, що робити, а не червоніли, чуючи пропозицію хабаря або бачачи, як хабар бере хтось. Крак розповідає, що нещодавно Бюро на прохання Національного фонду здоров’я (установа, що здійснює в Польщі загальнообов’язкове державне медичне страхування) проводило школу для його співробітників – в Антикорупційному бюро завис сайт, коли всі чиновники кинулися робити домашні завдання. А через два місяці Антикорупційне бюро затримало заступника директора Національного фонду охорони здоров’я за корупцію.
«Не ставтесь до корупції, як до політичного явища»
На противагу поширеній серед експертів думці, Яцек Добжинський переконаний: рівень корупції не залежить від рівня доходів чиновників.
Ми орієнтуємось на принцип «не даю і не беру». Боротьба з корупцією – це наша спільна справаЯцек Добжинський
«Бідні алкоголіки п’ють самогон, багатші – горілку, а ще багатші – якісь вишукані напої, але вони все одно п’ють, – каже Добжинський. – Ми орієнтуємось на принцип «не даю і не беру». Боротьба з корупцією – це наша спільна справа, не тільки Центральне бюро чи інші державні структури повинні з цим боротися, але всі. Кожен поляк, або українець, йдучи до чиновника, має вимагати від чиновника, щоб вирішив наші справи компетентно, швидко, чемно і приємно».
Одне Антикорупційне бюро не здатне подолати корупцію в усій державі, зауважує Павел Войтунік. Незалежно від того, каже він, на якій стадії перебуває створення Антикорупційне бюро в Україні, потрібно створювати структури на місцях у корумпованих сегментах – юстиції, митній і податковій службах, міліції, освіті.
Ми підходимо до корупції, як до явища кримінального і соціального. Намагаємось не трактувати корупцію, як явище політичнеПавел Войтунік
«Ми підходимо до корупції, як до явища кримінального і соціального. Намагаємось не трактувати корупцію, як явище політичне. На нашу думку, це пастка – розглядати корупцію в політичних категоріях. Корупція – це така ж патологія, як злочинність чи алкоголізм, – міркує Войтунік. – У корупції, як і в проблемі з алкоголізмом, дуже важливо сказати собі, визнати проблему: так, у мене проблема з алкоголізмом, так у мене проблема з корупцією. І ми у Польщі зауважуємо, що Україна вже цей перший крок зробила – і люди, і влада сказали собі: так, у нас є проблема з корупцією. Треба визнати, що у багатьох західних державах не завжди є відвага сказати: у нас є проблема з корупцією».
Наостанок зустрічі – обов’язковий маркер корупції по-українськи від журналістів:
– Пане Войтунік, запитання може здатися Вам дивним, але скільки коштує Ваш годинник?
– Коли моя мама побачить, що українські медіа повідомлять, скільки коштує цей годинник, вона мене вб’є, бо це для неї надто дорого. Але це Certina, звичайний швейцарський годинник, новий коштує близько 300-400 доларів. Це для мене дуже дорого.
«У мене 7-річний автомобіль «Рено», – додає він, – у дружини 6-річний «Пежо». А ще у мене немає власного помешкання, я живу у службовому, яке отримав, коли працював у поліції».
