Рига – Латвійському народу вдалось зберегти свою національну самобутність та культурний код, незважаючи на впровадження масової культури за радянських часів. Латвійці кажуть, що це пов’язане з їхнім бажанням залишатися свідомою культурною нацією. Наразі представники інших національностей, що проживають у країні, вважають, що це сталося також і тому, що радянська влада намагалася створити з Латвії показову республіку на теренах колишнього СРСР.
Латвійське свято пісні й танцю вважається одним із символів латвійської національної ідентичності. ЮНЕСКО внесло це свято до списку шедеврів нематеріальної спадщини світової культури.
Започатковане в Латвії у 1873 році, свято пісні і танцю проводилося і за часів радянської влади. Воно стало частиною ненасильницького опору, оскільки через найбільш символічні пісні латвійці висловлювали свою колективну точку зору.
Латиська поетеса Ліана Ланда вважає, що це свято допомогло латвійцям у збереженні своєї культури і самосвідомості в період радянської окупації.
Незважаючи на те, що довелось платити значні податки окупаційному радянському режиму, нам вдалося зберегти нашу унікальну національну культуруЛіана Ланда
«Піклуючись про проведення свята пісні, розвиваючи хорову й танцювальну культуру, поезію та інші скарби латвійського культурного надбання, незважаючи на те, що довелось платити значні податки окупаційному радянському режиму, нам вдалося зберегти нашу унікальну національну культуру», – говорить Ліана Ланда.
«Дайни – культурний код Латвії»
Поетеса каже, що латвійцям вдалося зберегти свій культурний код. На її думку, це дайни – унікальна форма народної творчості, в яких зібрана вся мудрість та філософія життя латвійців з давніх часів.
Наші дайни – вони космогонічні, в них описані усі життєві ритми латвійців, в них закодоване метафізичне ставлення латвійців до світу і Бога, в них описуються сподівання нашого народу. Вони збереглисяЛіана Ланда
«Наші дайни космогонічні, в них описані усі життєві ритми латвійців, в них закодоване метафізичне ставлення латвійців до світу і Бога, в них описуються сподівання нашого народу. Вони збереглися, передаючись в усній формі від покоління до покоління. Спів дайн – це було невід’ємною частиною латиського життя. Нараховується понад п’ять мільйонів дайн», – зазначила Радіо Свобода Ліана Ланда.
Латиські дайни активно пропагують і державні особи Латвії. Зокрема, колишній президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга значну увагу своєї творчої діяльності приділила дослідженню лінгвістики й поетики дайн про сонце. Екс-президент Латвії навіть записала у власному виконанні народну пісню «Сонечко – моя хрещена мати» (Saulīt', mana krustamāte).
«Втрати відчуваються»
Наразі, за словами громадського діяча, адвоката Ієви Бранте, внутрішня міграція за часів радянської влади негативно вплинули на звичну етнічну культуру латвійців.
Після Другої світової війни у результаті проведення Радянським Союзом політики внутрішньої міграції на територію Латвії як добровільно, так і в примусовому порядку в'їхало майже півтора мільйона осіб з різних регіонів СРСР. Майже половина з них залишилася жити в Латвії. Це створило істотні зміни в етнічній ситуації. У 1989 році кількість латвійців у Латвії знизилася до 52%, у порівнянні з 1935 роком, коли латвійці становили 77% від загальної кількості населення.
З наслідками радянської влади ми стикаємося і сьогодні і боремося з нимиІєва Бранте
«Зрозуміло, що були втрати. З наслідками радянської влади ми стикаємося і сьогодні і боремося з ними. Втрати відчуваються у всіх сферах культури, у цьому аспекті ми дуже чутливі», – зазначила Радіо Свобода Ієва Бранте.
Незалежно від національності відзначали народні латиські свята
Разом з тим представники інших національностей, які проживають у Латвії, кажуть, що намагалися прийняти латиську культуру.
60-річний Андрій Митрофанов народився в Латвії, його батьки переселилися до Риги після Другої світової війни. Каже, що з дитинства пам’ятає латиські народні свята – «Ліго» (Свято літнього сонцестояння) та «Зіємасветкі» (Різдво). За словами Андрія, він і його батьки намагалися дотримуватися притаманної латвійцям культури побуту в повсякденному житті.
«Рига, наскільки я пам’ятаю, завжди була чистим містом. І люди, які тут проживали, безумовно за всіх не буду говорити, але основна маса, приймали культуру латвійського народу. Тут було багато народних свят. З дитинства пам’ятаю свято літнього сонцестояння «Ліго», воно завжди відзначалося, і в радянський час також. І всі люди відзначали його, хоча воно і не було позначене червоним днем у календарі», – зазначив Андрій Митрофанов.
За його словами, Латвія для більшості радянських людей була своєрідним «Заходом». Москва створила тут показову республіку.
«У той радянський час керувало політбюро і воно вирішило, що неможливо вислати до Сибіру усе корінне населення і залишити, зокрема, тільки росіян. Вирішили, що у Латвії буде такий осередок Заходу. Ми ж розташовані близько біля моря, у нас порти, багато іноземців, чиста столиця Рига. Політбюро тоді могло б придушити етнічну латиську культуру, але не стало цього робити. Хоча Прибалтика була завжди чужою для Радянського Союзу», – додав він.
«Культуру підняли до конституційного рівня»
Після відновлення незалежності Латвія особливу увагу звернула на розвиток держави і суспільства через призму культурної політики.
Зараз наша Конституція доповнена преамбулою, в якій наголошується на важливості культури. Отже, культуру підняли до конституційного рівняЛіана Ланда
«Латвія у 1918 році була заснована як культурно-національна держава. Зараз наша Конституція доповнена преамбулою, в якій наголошується на важливості культури. Отже, культуру підняли до конституційного рівня. Наголошується, що саме культура є важливою частиною формування державної та національної ідентичності», – зазначила Ліана Ланда.
Наразі, на думку громадського діяча Ієви Бранти, в сучасних умовах глобалізації також існує ризик для латиської культури.
«Я думаю, що нам слід говорити і дискутувати на тему, як нам убезпечити свою культуру в цей досить складний період, коли відкриті кордони для багатокультурного впливу. Зрозуміло, що нам слід оберігати свою культуру і піклуватися про неї зараз, як це ми робили раніше».
Що стосується культури побуту, то за словами Ліани Ланди, латвійці – це етнос з давньою високорозвиненою землеробською культурою. Саме це й обумовило традиційній побут, матеріальну культуру, систему основних свят і обрядів, світогляд, духовні цінності народу. Саме це і поєднує латвійців із українцями, вважає латиська поетеса.
На цю ж тему:
07.10.2015
Боротьба проти залишків радянського минулого в Україні триває – історик
«Те, що ми бачимо в Україні, це – державно-олігархічний капіталізм, найгірша і найменш ефективна модель капіталізму» далі
