Через майже 30 років після Чорнобиля територія навколо аварійної атомної електростанції перетворилася з зони катастрофи на унікальний природний заповідник. Дикі тварини розмножуються не менш чи й навіть більш успішно, ніж у звичайних заповідниках, і радіаційне забруднення не заважає їм, свідчать результати нового дослідження.
Коли з природи прибрати людину, природа розквітає – навіть після найгіршої у світі атомної катастрофи, каже професор Джон Сміт, фахівець із екології Портсмутського університету у Великій Британії і один із авторів нового дослідження, оприлюдненого днями в журналі Current Biology.
Це не означає, що радіація сприятлива для дикої природи – просто вплив діяльності людини – полювання, сільське господарство, лісівництво – значно гірше впливає на дике життя, каже фахівець.
Ба більше, додає він: схоже, що чисельність диких тварин у Чорнобильській зоні нині значно більша, ніж була до катастрофи.
Такі результати аналізу даних, що їх група вчених із декількох країн збирала протягом кількох років на великій частині Чорнобильської зони відчуження в Білорусі.
Що в Білорусі, що в Україні – людина страшніша за атом
Але така сама ситуація і в українській частині зони, каже Радіо Свобода Сергій Гащак, заступник директора Міжнародної радіоекологічної лабораторії з науки, начальник відділу радіоекологічних досліджень у Чорнобильському центрі з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології.
Тварини почуваються добре, бо для них найважливіше, що немає людини: ніхто їх не турбує, і вони можуть жити, як їм забажаєтьсяСергій Гащак
«Абсолютно немає ніякої різниці, що білоруська частина, що українська – однакові і за природними умовами, і за рівнем забруднення. І там, і тут тварини почуваються добре, бо для них найважливіше, що немає людини: ніхто їх не турбує, і вони можуть жити, як їм забажається», – каже український еколог.
Сергій Гащак також іще раз підтверджує висновок колег, які порівнювали вплив на природу радіації і людини: «Радіація – це вже такий чинник, який має значення лише в дуже специфічних умовах – може, найперший час після аварії, коли дуже багато радіоактивних речовин, коли дуже високі рівні (забруднення). А вже багато років тварини нічого не відчувають, і для них важливіше те, що немає людини».
За даними дослідження групи вчених, відносна численність лосів, рудих оленів, сарн і диких свиней у Поліському державному радіаційно-екологічному заповіднику (білоруській частині Чорнобильської зони) нині практично така сама, як і на не забруднених радіацією територіях заповідника «Брянський ліс» у Росії, а численність вовків навіть усемеро більша. Тенденція до зростання чисельності цих тварин у зоні почала виявлятися вже в терміни від одного до десяти років після катастрофи.
За висновками дослідників, їхні результати унікальні, бо вперше засвідчили: незважаючи на потенційний вплив радіації на окремих тварин, Чорнобильська зона відчуження сприяє життю численної групи ссавців нині, через майже три десятки років перебування цих тварин в умовах хронічного радіаційного опромінення. І головним чинником, який сприяв тваринам у цьому, стала саме відсутність впливу людини, вважають учені.
Чорнобильський лис готує сніданок
