Брюссель – Одна з персон нон-ґрата в Росії, шведський політик Анна-Марія Корацца-Більдт, ініціює в Європарламенті слухання для збору даних щодо порушень прав людини та воєнних злочинів у зоні конфлікту в Україні. Активно засуджуючи агресію Росії, вона розповіла про свій досвід спостерігача від ООН під час облоги Сараєва, та пояснила, чим тодішня війна відрізняється від нинішньої на Донбасі. Найжахливіше і неприпустиме те, що страждають діти, – каже євродепутат в бесіді з нашим кореспондентом у Брюсселі Віталієм Єреміцою.
– Щойно Ви ініціювали у стінах Європарламенту слухання «Приховане обличчя українського конфлікту: наслідки для дітей». Що саме хотілося донести до європейців із того, що у цій війні залишається тут у Брюсселі поза увагою?
Cлід працювати над створенням в Україні надійної системи захисту дітей за європейськими зразками
– В об’єднаній Європі є багато криз, зокрема іммігрантська. Тож ми хочемо наголосити – не забувайте Україну та найвразливіших людей і дітей, що є жертвами цього конфлікту. Їх так багато страждає від війни – серед них і переміщені особи, і біженці, і покинуті діти та сироти. Або ж просто бідні, без вкрай необхідної гуманітарної допомоги. Тож я закликаю: не забуваймо їх, об’єднуймо зусилля між євроустановами, з громадськими організаціями та українськими волонтерами, які є свідками тієї жахливої ситуації. Вже сьогодні слід знайти вакцину, організовувати водопостачання, санітарію та доступ харчів. Треба створити безпечні умови руху та возз’єднання сімей між територіями контрольованими Україною та сепаратистами. Має бути чітка реєстрація дітей та доступ їх до системи захисту. Надалі слід працювати над створенням в Україні надійної системи захисту дітей за європейськими зразками.
– Тим часом, очевидно, що міграційна криза в ЄС дещо відклала український конфлікт «на потім»…
Обурливо, що тільки три країни надають двосторонню допомогу Україні в рамках плану асоціації
– Євросоюз має бути здатний діяти в обидвох кризах. І я вважаю, що нам слід зробити все можливе, щоб допомогти переміщеним особам та біженцям всередині та поза межами України, особливо, дітям. Це великий виклик для держави, яка перебуває у війні, яка втратила 45 відсотків своєї економіки і вкрай потребує реформування. І хоча ЄС вже робить безпрецедентні фінансові зусилля для підтримки українців, відкриває ринки для української продукції, значно більше мають робити самі держави співдружності. Обурливо, що тільки три країни надають двосторонню допомогу Україні в рамках плану асоціації. Має робитися значно більше.
– Питання, яке нерідко ставлять політичні групи підтримки України в Європараламенті: чому не видно об’єднаної Європи в залагодженні конфлікту в Україні? Тож, де ЄС?
Ми маємо справу з гібридною війною, що супроводжується надзвичайно потужною кремлівською пропагандою
– Ми маємо справу з гібридною війною, що супроводжується надзвичайно потужною кремлівською пропагандою. Є намагання розділити, дискредитувати й дестабілізувати Євросоюз. З іншого боку посіяти розбрат в серцях і душах самих українців, в Донецьку та Луганську. Ми такими методами не працюємо: без пропаганди, ми намагаємося дійти до нужденних людей, дітей, шукаємо шляхи допомоги їм, а не «промивання мізків». Ми тут в Європарламенті зосереджені на мобілізації більшої допомоги та засвідчуємо, наскільки ми не байдужі до українського майбутнього. Адже це і європейське майбутнє.
– Ви протягом кількох років працювали на війні в гуманітарній місії ООН на Балканах. Що відрізняє облогу Сараєва від окупованих територій Донбасу?
Один з основних інструментів встановлення миру на світі заблокований. Причому, це зроблено одним з членів Ради Безпеки, який сам порушує міжнародне право
– Фундаментальна різниця у тому, що тоді Рада Безпеки ООН була дієвою. Нині є російське «вето», а це означає, що один з основних інструментів встановлення миру на світі заблокований. Причому, це зроблено одним з членів Ради Безпеки, який сам порушує міжнародне право: проводить агресію щодо іншої держави, перетинає танками кордони, не поважає територіальної цілісності, анексує частину цієї країни та проводить окупацію. Тож ООН, як миротворча організація, не може діяти. Інша різниця – міжнародна спільнота наразі зайнята одночасно багатьма іншими дуже нагальними кризами. Як наслідок, немає в Євросоюзі достатньої зосередженості на катастрофічній гуманітарній ситуації, створеній війною в Україні. В часи облоги Сараєво було значно більше засудження й дипломатичного руху, щоб зламати цю облогу. Я не бачу подібної дипломатичної роботи, ні щоб припинити блокаду (в Раді Безпеки ООН – ред.), ні навіть обмежену свободу пересувань спостерігачів та міжнародної гуманітарної допомоги для окупованих регіонів, де йде війна. Особливо, Донецьк та Луганськ, куди потрапляє надзвичайно мало наших гуманітарних конвоїв. Це має бути значно більше засуджене на міжнародному рівні, а відповідальні повинні постати перед судом.
