(Рубрика «Точка зору»)
Під час Майдану тодішня опозиція, а теперішня влада проголосила створення паралельних інституцій. Вони мали замінити собою паралізовані та дискредитовані державні структури режиму Віктора Януковича. Відбулося те під тиском громадських активістів та вулиці, коли почалися перші сутички на вулиці Грушевського.
Йшов цей процес доволі неохоче, але першими його паростками стала поява Самооборони, котра ганяла тітушок та патрулювала Київ, коли міліція вирішила не виконувати свої обов’язки, та люди на Грушевського, котрі протистояли «Беркуту» та іншим слугам злочинного режиму.
Ці дві групи українців невдовзі склали кістяк нових війська та поліції. Саме вони стали основою цих інституцій, котрим, з-поміж усіх органів державної влади, народ довіряє найбільше.
Влада змінилася, але ефективність її зростає надто повільно, тому люди вимушені й надалі підміняти паралізований державний апарат.
За час війни з’явилися тисячі волонтерів, котрі виявилися куди ефективнішими за гори держслужбовців, багато з котрих сприймали, а подекуди і продовжують це робити, війну як бізнес.
25 жовтня на українців очікують вибори до органів місцевого самоврядування. Ті, хто постійно спілкується з волонтерами, добре знає, що частина з них аж ніяк не налаштована брати участь в електоральній кампанії. Хтось боїться, що їхні імена здискредитують нечесні політики, хтось, що їх просто використають, хтось не бажає «влізати в цей бруд», а дехто вважає, що, поки триває війна, їхнє місце ближче до фронту.
Усі ці сумніви мають раціональне зерно, проте волонтери не задаються питанням, хто ж тоді піде у місцеву владу замість них? Якщо вони відмовляться, то до влади прийдуть перефарбовані регіонали. Краще від цього нікому не стане.
Тому відмовлятися від участі у виборах не слід, адже нарешті з’явився шанс отримати нормальну владу в значній частині регіонів, котрій довірятиме населення.
В умовах децентралізації та передачі великої кількості повноважень на місця, ця електоральна кампанія важитиме куди більш, ніж минулі. Від того, як реформа стартує і хто її запускатиме в громадах залежатиме, куди вона рухатиметься надалі.
Нова Україна можлива лише за умови зміни неефективного держапарату людьми, котрі викликатимуть в українців довіру, до праці котрих виникатиме бажання долучитися.
Саме такі дії стануть черговим кроком на шляху до перемоги – і над Росією з її бюрократичним апаратом та розгільдяйством, і над тими людьми всередині країни, котрі постійно пхають палиці в колеса, аби збити країну зі шляху реформ.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
