(Рубрика «Точка зору»)
1 грудня 2014 року під час візиту до Туреччини президент Росії Володимир Путін несподівано заявив про припинення будівництва газопроводу «Південний потік» і початок нового проекту – газопроводу «Турецький потік». 11 вересня 2015 року заступник міністра енергетики і природних ресурсів Туреччини Сефа Сайдик Айтекін наголосив, що консультації щодо здійснення амбітного проекту заморожені. По суті, ця фраза означає кінець «Турецького потоку» через «взаємну недовіру сторін». Тепер Росія намагається форсувати будівництво другої черги «Північного потоку».
Коли Путін оголосив про початок створення «Турецького потоку», більша частина спостерігачів відразу ж заявила про непрофесіоналізм і фантастичність проекту. Цей газопровід ніяк не міг стати альтернативою української ГТС. Він у буквальному сенсі йшов у нікуди. Європейським одержувачам російського газу пропонувалося самим (!) побудувати труби від кордону Туреччини. Таке будівництво не передбачено жодним контрактом «Газпрому» – але Путін не хотів нічого чути! Тому що він буквально одержимий ідеєю «обійти» Україну і вірить, що це головний важіль тиску на Українську державу.
Однак в історіях із газопроводами є і свої позитивні сторони. Відмова від будівництва «Південного потоку» стала «холодним душем» для країн, які захищали цей проект і були відданими прихильниками Росії – Сербії та Угорщини. Після цього розмовляти з Будапештом про санкції проти Москви стало простіше. А Белград прискорив процес домовленостей щодо своєї європейської інтеграції. Серби та угорці переконалися, що Путін може «кинути» їх у будь-який момент.
Історія з «Турецьким потоком» значно охолодила і відносини Росії і Туреччини, і особисті стосунки Путіна і президента Ердогана. В Анкарі сподівалися на значні компроміси в разі згоди з будівництвом – але розуміння не зустріли. Ще один потерпілий – Греція. Путін домовлявся з її тодішнім прем’єром Ціпрасом про продовження газопроводу по території країни. Греки вже підраховували дивіденди і почали сприймати проект як важливий чинник надходження грошей у скарбницю. Що для Греції в її нинішній ситуації дуже важливо. Але ніхто навіть не поінформував Афіни про фактичну відмову від проекту. Як, втім, і Скоп’є. Республіка Македонія мала стати в новому маршруті альтернативою Болгарії. З урядом цієї країни почали консультації у непростий час політичної напруги, МЗС Росії звинуватило Захід у спробах дестабілізувати ситуацію в Македонії з метою не дати побудувати «Турецький потік». А потім зусиллями саме західних посередників – тієї ж Вікторії Нуланд, до речі – македонська політична криза була врегульована. А будувати так нічого і не стали.
Будівництво нової гілки «Північного потоку» – поки що примарне – вже погіршило відносини Росії зі ще одним її союзником у ЄС – Словаччиною. Днями на переговорах із прем’єром Арсенієм Яценюком у Братиславі голова уряду Словаччини Роберт Фіцо не обирав виразів щодо російських намірів. А це означає, що ще одна країна не буде заперечувати проти санкцій. Путін будує собі ешафот власними руками.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
