У Львові на Форумі видавців презентували книжку ув’язненої Надії Савченко «Сильне ім’я Надія» (видавництво «Юстініан»). Тексти вона написала у Москві в ув’язненні під час голодування. Скручені листочки передавала своєму адвокату, переносячи їх у вусі, ховаючи в одязі. Також під час презентації книжки було продемонстровано документальний фільм про українську громадянку Надію Савченко, коли її взяли у полон.
«Шановні читачі, вибачте, що не високим стилем написана книжка, але із «пісні слів не викинеш»... Писала простою, зрозумілою мовою» – ці слова написала Надія Савченко до читачів. Сестра Надії – Віра – розповіла під час презентації, що книжку Надія почала писати у Москві, коли голодувала, а надихнув її на таку працю адвокат, російський правозахисник Ілля Новиков.
«Сказала йому, що добре, буде твоя книга, бо я хочу померти. Вона тоді вже голодувала понад 40 днів. Дуже швидко Надя написала книжку, але я довго набирала тексти. Вона переносила клаптики листочків з текстом у вусі. І є навіть сліди від ліків, бо у неї були вуха хворі. Хронологія книжки – це війна, бій, полон, викрадення, тюрма, голод, а далі Надіїне бачення сучасної української армії, пише про миротворчу місію в Іраку, про події в Криму і перші дні АТО», – говорить Віра Савченко.
Це правдива, дуже щира хроніка, написана як оголений нерв, зазначалось від час презентації. Упорядники книжки старались зберегти стиль і емоції Надії. «Я вирішила: краще один раз написати, аніж сто разів повторювати. Працювати треба починати», – написала Надія у своєму слові до читачів.
Цю книгу варто читати зараз, не варто возвеличувати саму Надю, вона про це просила. Описано, як з нею поводились в полоніВіра Савченко
«Надя написала цю книжку для правди. Цю книгу варто читати зараз, не варто возвеличувати саму Надю, вона про це просила. Описано, як з нею поводились у полоні. Я двічі їздила в Луганськ, коли Надю забрали. Мене теж затримували. Коли брали в полон, то її били прикладом. Коли справа Савченко набирала розголосу в світі, коли вона була вже в Росії, то до неї краще ставились», – розповіла сестра.
Наглядачі смажили картоплю під камерою
Надія Савченко описує, коли вона голодувала вже 50-й день, то у в’язниці охоронці під камерою спеціально смажили картоплю, щоб розносився запах і щоб Надя припинила голодування. Кілька днів українка терпіла, коли її ображали, що вона розмовляє українською, тобто «собачою» мовою.
«У камері я собі уявляю, що і не у в’язниці зовсім, а вдома просто із квартири не виходжу… Щось роблю, читаю, пишу… А коли бачу тюремників і тюремні камери, відразу згадую, де я…» – пише Надія Савченко.
За словами сестри, Надія не визначала, кому слід подарувати перші примірники книжки, бо це для читачів.
«Я хочу, щоб книжка потрапила на Захід , щоб всі знали у світі про ситуацію в Україні. Петро Порошенко цієї книжки не має, я лиш передала Юлії Тимошенко, як голові фракції, коли мені про це сказали», – зауважила Віра Савченко.
Востаннє сестру Віра бачила у серпні у Ростові-на-Дону. А сама Надія дізнається про презентацію своєї книжки у Львові і про враження читачів вже від неї. Потримати книжку у руках зможе лише тоді, коли вийде на волю.
«Я писала тільки ту правду, яку знаю я, бачила її через призму власних очей і спираючись на залишки власної пам’яті. А що не згадала – те й уваги вартим не було! Далі буде життя! Життя триває» – цими словами Надія Савченко завершила свою книжку.
Після Львова презентація книжки Надії Савченко відбудеться у Києві.
