Варшава – На південному заході Польщі, у Нижній Сілезії, триває «золота лихоманка». Шукачі скарбів, поліція, військові та журналісти з багатьох країн світу заполонили околиці міста Валбжих. В овіяних легендами Совиних горах начебто натрапили на слід так званого золотого потяга із награбованими нацистами коштовностями. За переказами, такий броньований поїзд безслідно зник у підземеллях Сілезії наприкінці Другої світової війни. Місцева влада заборонила стороннім особам входити у ліс, де проводяться пошукові роботи.
Історія з пошуками «золотого потяга» нагадує сценарій голлівудського фільму. Двоє шукачів скарбів, за посередництва юристів, звернулись у магістрат міста Валбжих із заявою про те, що вони знайшли в горах Сілезії легендарну пропажу. За їхніми даними, броньований поїзд із награбованими нацистами цінностями знаходиться в одному з численних сілезьких підземних тунелів.
У своєму листі шукачі скарбів написали, що на платформах потягу, ймовірно, розміщена легка артилерія, а у вагонах є цінні промислові матеріали й коштовне каміння. Інформацію про місце розташування поїзда та намальовану рукою карту ці люди нібито отримали від старого німця, який наприкінці війни допомагав ховати нацистські скарби. Мовляв, літній чоловік не хотів забирати таємницю із собою в могилу. Шукачі скарбів зажадали від польської влади 10 відсотків вартості знахідки.
Заява віце-міністра розбурхала уяву шукачів скарбів
Вірогодністі сенсаційній новині додав коментар Пйотра Жуховського, головного консерватора пам’яток історії та віце-міністра культури Польщі. Він закликав усіх учасників золотої лихоманки припинити пошуки нацистського потяга, адже він може бути замінованим. «Є дуже велика ймовірність, я даю 99 відсотків, що цей потяг існує і що він замінований. Тому побоючись, що дехто шукатиме його самостійно, я звернувся з таким закликом, адже розпочалася «лихоманка», щоб цей потяг знайти», – сказав віце-міністр. Він також запевнив, що скарби з нацистського потяга стануть власністю польської держави.
Після такої заяви Жуховського в Совиних горах розпочалася справжня навала шукачів пригод. За невідомих обставин у місці, де ймовірно знаходиться «золотий потяг» загорівся ліс. Аби запобігти нещасливим випадкам, регіональна влада запровадила на території пошуків антикризове управління. Стороннім людям заборонили заходити у ліс і ходити по колії, яка через нього пролягає. Місце охороняє поліція і пожежники.
Розгадку таємниці варто пошукати в радянських архівах?
Водночас сілезькі високопосадовці намагаються остудити запал шукачів «золотого потяга». Роман Шелемей, мер міста Валбжих, і Томаш Смоляж, воєвода Нижньої Сілезії, в один голос заявляють, що в документі, який влада отримала від таємничих шукачів скарбів, нема нічого нового. Мовляв, така неперевірена інформація й раніше надходила до органів влади. Проте, визнають вони, вперше за багато років місцева влада отримала таке звернення в письмовій формі.
Як зазначає Барбара Новак-Обелінда, сілезький консерватор пам’яток історії, місцеві жителі років із 30 подейкують про «золотий потяг». Вона вважає, що світло на сілезькі таємниці можуть пролити документи з колишніх радянських архівів. «Польські та радянські військові однозначно досліджували й розміновували цю територію. Можливо, частину цих об’єктів вони просто засипали, забетонували. Але важко точно сказати, бо ніхто не вивчав архівів. Можливо, десь є якісь архівні матеріали, що стосуються діяльності військових на цій території в післявоєнний період», – каже Барбара Новак-Обелінда.
«Золотий потяг» – польський відповідник лохнеського чудовиська?
Думки поляків щодо «золотої лихоманки» розділилися. Громадська організація «Тезаурус» звернулася до прокуратури з заявою про притягнення до відповідальності віце-міністра культури Пйотра Жуховського. Мовляв, його непродуманий виступ викликав в країні нездоровий ажіотаж і може підірвати авторитет Польщі у світі. Претензії на скарби «золотого потяга» вже пролунали з Росії, а також з уст керівництва Світового конгресу євреїв.
Тим часом Йоанна Лампарська, польська писменниця, яка досліджує таємниці Нижньої Сілезії, вважає, що «золота лихоманка» може мати позитивні наслідки для регіону. Вона порівнює сілезький «золотий потяг» із лохнеським чудовиськом, якого ніхто не бачив, та воно прославило озеро Лох-Несс на увесь світ. Кращу рекламну кампанію для Нижньої Сілезії, жартує вона, годі придумати.
