(Рубрика «Точка зору»)
Літо – пора відпусток. Багато переселенців за цей час встигли поспілкуватися зі своїми родичами і друзями, що залишилися в Криму. І абсолютна більшість цих друзів і родичів, всупереч своїм твердженням про те, що вони, мовляв, не дивляться телевізор, все одно розмовляють штампами російської пропаганди. Саме за цими штампами можна побачити жертв російського програмування.
Наводжу рейтинг цих штампів, складений зі свого досвіду спілкування та досвіду інших переселенців, які охоче поділилися інформацією.
«Зате у нас немає війни»
Це один з основних аргументів, який кримчани, що залишилися жити в окупації, висувають на своє виправдання. Таке відчуття, що російська пропаганда невпинно втовкмачує своїм громадянам цю цінну думку, розуміючи, що якщо поруч не буде сусіда, у якого справи зовсім погані, то Росії самій прийде кінець.
«Путін на Україну не нападав»
Можливо, це здасться неправдою, але це так: більшість «ватяних» кримчан, як і росіян в цілому, свято вірять у те, що російська верхівка не має жодного відношення до війни в Україні. Вони переконані, що ми самі вбиваємо своїх громадян, тому що ми – «карателі». Караємо ми «мирних ополченців Донбасу», озброєних до зубів новітньою російським зброєю, за те, що вони не захотіли пускати фашизм у свої серця.
Аргумент, який здається «ватнику» незаперечним: «Якби на вас напав Путін, то він би давно отримав всю Україну, а війна застрягла на території Донбасу, тому Путін тут ні до чого».
«Зате у нас немає фашизму»
Особливо зомбовані кримчани вірять, що в Україні – фашизм, що в лютому 2014 року «Правий сектор» стояв уже на перешийку, готуючись «різати російськомовних». Тому в Крим зайшли російські війська рятувати людей від карателів. Досі багато кримчан, не боячись мати ідіотський вигляд, кажуть: в Україні при владі – фашисти, за російську мову людей вбивають, а незгодних розстрілюють на Донбасі.
«Україна – не держава»
Ще один штамп російської пропаганди, який я не раз чула від кримчан, схильних до впливу телебачення. Виявляється, в Росії складають цілі телепередачі й пишуть цілі статті на тему того, що Україна – не держава, а українці – не нація. На користь цієї тези наводиться безліч аргументів від псевдоісториків. Та й чинний російський президент Путін не раз дозволяв собі висловлювання про те, що не вважає українців окремим народом.
«Ми можемо собі це дозволити»
Саме так кримські пенсіонери та чиновники відповідають на критику з приводу високих російських цін, які прийшли в Крим разом з російським світом. Шкода, що, крім пенсіонерів і чиновників, ніхто не може сказати того ж. Адже кримське населення, на жаль, поступово убожіє, незважаючи на збільшені прибутки: колосальні ціни і падіння курсу рубля дозволяють купувати тільки найнеобхідніше.
«Ви змінили одних корупціонерів на інших»
Кримчани відверто не розуміють, що можна любити свою країну і не любити її правителів. Тому не усвідомлюють, що Порошенки-Яценюки – явище для нас тимчасове. Кримчани всерйоз вірять, що ми по-справжньому любимо президента і прем'єра, схвалюючи кожен їх крок. Вони не знають, що Україна – не Росія, де прийнято любити царя-батюшку і в усьому з ним погоджуватися.
Зазвичай на тих, хто так помиляється, вдається подіяти контраргументом про те, що ми теж не схвалюємо багатьох кроків нинішньої влади і що для нас вона – лише перехідний період.
«Ну, і йдіть у свою гейропу»
Найчастіше кримчани вдаються до цієї заяви, коли всі інші аргументи проти України закінчилися. Насправді, узаконені в деяких країнах Євросоюзу одностатеві шлюби – це єдиний істотний випад, який вони можуть зробити проти ЄС і української євроінтеграції, тому що всі інші зазнають фіаско. Не станеш же критикувати європейський рівень життя або закон, що стоїть на сторожі інтересів особистості. Ну а з цим твердженням ми, нормальні люди, намагаємося не сперечатися, а навпаки, підігріваємо розмову: нехай бояться.
Що їм відповідати?
Звичайно ж, коли ми чуємо якісь пропагандистські й далекі від реальності штампи на адресу себе і улюбленої країни, ми тут же поспішаємо відповісти. Але змушена вас застерегти: подіяти на зомбі немає можливості, особливо, якщо вони перебувають на своїй території. В принципі, на кожне вищенаведене судження можна аргументовано заперечити, але ви маєте розуміти, що переконування не допоможуть тим, хто не хоче мислити критично. Наївно думати, що за одну розмову ви зможете звести нанівець зусилля тисяч російських журналістів. Будьте байдужими до провокацій кримських «ватників» – це буде для них найбільшим покаранням.
Настя Дрозд – блогер, кримчанка
Думки, викладені у рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
