Дніпропетровськ – Перший Всеукраїнський форум волонтерів «ГромадаFest» у Дніпропетровську зібрав сотні волонтерів з різних регіонів. Зібрання, ініційоване облдержадміністрацією і місцевими активістами, триватиме до кінця тижня. У програмі – презентації найактуальніших проектів волонтерів з усієї країни, круглі столи, безкоштовні майстер-класи з виготовлення речей, необхідних для військових тощо. Волонтери обговорюють питання допомоги в реабілітації учасників АТО та їхніх родин, адаптації переселенців. Не оминають і гострих питань, що турбують самих активістів руху – фінансові проблеми, психологічне «вигоряння», брак координації в середовищі волонтерів.
Бойові машини просто неба біля оперного театру, виставка-продаж військового спорядження, експозиція відстріляних набоїв із зони АТО. Таким незвичним чином організатори приваблюють відвідувачів на Всеукраїнський з'їзд волонтерів «Громада-фест» у Дніпропетровську.
Пенсіонерка Людмила – волонтерка з Краматорська – входить до групи «Краматорські бджілки». Разом з приятельками, літніми жінками, удома, за 50 кілометрів від лінії фронту, вони плетуть камуфляжні сітки для українських військових. На фестивалі в Дніпропетровську показують одразу чотири способи плетіння. Пані Людмила розповідає: жінки також опанували пошиття нижньої білизни і постільних речей для своїх підопічних, готують і відвозять хлопцям на передову домашні смаколики – пиріжки та голубці. Гостя із Краматорська ділиться: «кістяк» волонтерського руху в її місті складають люди віком від 25 до 50 років, приваблювати свіжі сили все важче і важче. «У нас уже склався «кістяк» – 40-50 осіб. Нові приходять, але мало. Люди приносять пожертви, але мало. Хто 10 гривень, хто 20, хто 30. Ми працюємо не на статус, ми працюємо на перемогу», – зазначила волонтерка з Краматорська.
У кожного, хто приїхав на волонтерський фестиваль до Дніпропетровська, – своя спеціалізація і свої ідеї задля спільної мети. Волонтерка з Кривого Рогу Руслана Тенетко ініціює створення центру для психологічної реабілітації бійців та їхніх рідних. Мама трьох дітей, на основній своїй роботі вона працює позмінно, для волонтерської діяльності залишаються нечисленні вихідні, тож не приховує: волонтерська робота виснажує фізично і психологічно, і держава, яка переклала частину своїх функцій на плечі ентузіастів, має про це пам’ятати.
Головне, щоб твоя справа приносила тобі задоволення, тоді буде результатРуслана Тенетко
«Два дні я працюю по 12 годин, а два дні – я вдома. Тобто два дні у мене вже випадають, а ще ж треба приділити увагу дітям. Повинно бути всього в міру. Будь-яка робота потребує оплати і треба не боятись про це говорити. А волонтерити можна, я вважаю, так – по кілька годин на день. І головне, щоб твоя справа приносила тобі задоволення, тоді буде результат», – сказала Радіо Свобода волонтерка.
Представники різних волонтерських груп сходяться на тому, що їхні можливості не безмежні. Вони підтримують позицію свого столичного колеги Юрія Касьянова, озвучену нещодавно в ефірі Радіо Свобода.
Розраховувати лише на волонтерів, напевно, вже соромно. Потрібна реальна реформа ЗСУЮрій Касьянов
Держава не може нескінченно покладатися на волонтерів, при всій до них повазі, вважає Касьянов. «Розраховувати лише на волонтерів, на суспільство, напевно, вже соромно. Потрібна вже реальна реформа ЗСУ. Не ця бутафорна – якась зміна форми, якісь нові кепки, берці», – зазначив Юрій Касьянов.
Волонтери «вигоряють»
Аби залучити нових людей до волонтерського руху цими днями в Дніпропетровську проводять креативні акції. Ті, хто відновлюють бойові машини для армії, приїхали на зразках своєї «продукції» прямо на фестиваль. Інші дають майстер-класи з плетіння захисних сіток, виготовлення сухих пайків, проводять тренінги з тактичної медицини. Демобілізований два місяці тому боєць Віктор Боняк зараз – активний учасник волонтерського руху. Чоловік показує відвідувачам відстріляні боєприпаси із зони АТО, розповідає реальні історії з передової. Каже: в Україні ще багато людей, байдужих до подій на Донбасі, доводиться «підігрівати інтерес».
Це взагалі унікальне явище – волонтерство в УкраїніВіктор Боняк
«Це питання патріотичного виховання. Це взагалі унікальне явище – волонтерство в Україні. Треба підігрівати інтерес, адже чимало людей розслабилось, думають, що війна вже скінчилась», – зазначає боєць-волонтер. Спілкуючись з однодумцями, волонтери намагаються не уникати гострих питань – як налагодити громадський контроль за фінансуванням армії, як протидіяти дезінформації на окупованих територіях тощо. Відверто говорять і про проблеми, що є у самому волонтерському середовищі, – брак взаємодії, певна конкуренція, психологічне «вигоряння» активістів. Виношують учасники форуму й плани на мирне майбутнє: кажуть, ті, хто влився у волонтерський рух у цей час, не сидітимуть, склавши руки, і коли скінчиться стрілянина. Пенсіонерки з Краматорська готові працювати в бригадах, що відбудовуватимуть Донбас, жінки з Кривого Рогу – планують допомагати хворим дітям, а молоді волонтери із Запоріжжя не виключають, що можуть податись і в політику.
Фестиваль волонтерів у Дніпропетровську триває вже третій день поспіль, працюватимуть ще й у вихідні. А в понеділок, як сподіваються організатори, всі ідеї та пропозиції узагальнять, аби передати уряду.
