Дніпропетровськ – У Дніпропетровську віддають шану загиблим в «Іловайському котлі». Щовечора рідні полеглих бійців, волонтери, небайдужі жителі просто неба запалюють свічки. Водночас родичі загиблих в «Іловайському котлі» та воїни, яким пощастило з нього вийти, досі не мають відповіді на запитання, хто ж відповість за трагедію? У кожного з цих людей свій біль і своя важка історія, пов’язана з подіями, які сталися рівно рік тому.
42-річний Віталій, доброволець, боєць батальйону «Кривбас», про свій вихід із «Іловайського котла» розповідає як про диво. У так званому «зеленому коридорі» він отримав поранення в голову. Лежачи в лісосмузі, після двох діб напівпритомності, у спеку, всього з одним літром води чоловік навіть не міг звестись, щоб зорієнтуватись на місцевості. Розповідає: тоді він почав молитись до трьох ангелів, так, як навчав солдатів батальйонний капелан. Віталій зауважує: у той самий час здійнявся сильний вітер і ніби показав йому напрямок. Боєць став повзти й за дві доби дістався до своїх.
«Води не було, а крововтрата була велика, пити хотілось. І тоді я став молитись. Згадав нашого батюшку Юрія і молитву до трьох ангелів – щоб один ангел вказав мені шлях, другий потурбувався про мою душу, третій – про тіло. Сильно молився і заснув. А коли проснувся, то такий вітер був, наче мені хто фен до вуха поставив. І я поповз за вітром. Полями, полями і так дістався», – розказав боєць, що дивом врятувався з «Іловайського котла».
Вийти з «Іловайської пастки» самому, як Віталієві, вдалось далеко не всім українським воякам. Олександр з позивним «Пекар», боєць тоді ще батальйону «Дніпро-1» був у тій самій колоні військ, яку підступно розстріляв супротивник. З півсотні побратимів, каже він, вижила лише половина. Сам він, поранений, потрапив у полон до російських десантників. Був звільнений через три доби завдяки втручанню Червоного Хреста.
Згадуючи події річної давнини й своїх полеглих товаришів, Олександр не береться шукати винних у трагедії. Каже: українські військові – і рядові, й командири – на той час не мали належного бойового досвіду.
«Когось винним зробити – не мені судити. Там був хаос, жах. Нас просто, як у тирі, розстрілювали… Я півроку в лікарнях провів, не чув, щоб когось покарали за ті події. Я думаю, що вплинула відсутність досвіду. Давно не було війни в нашій країні, у нас не було досвіду, чимало серед нас взагалі не мали справи зі зброєю, не вміли стріляти. Хто здобув якісь навички, починали застосовувати», – зазначає Олександр.
«Дуже важко буде знайти основного винуватця» – мати
Родичі тих, хто не вижив у «Іловайському котлі», досі не мають відповіді на питання, хто ж відповість за ту трагедію. Вчителька-пенсіонерка з Дніпропетровська Галина Савчук втратила під Іловайськом єдиного сина. Жінка не може пережити його загибелі, шукає розради в роботі, в активній волонтерській діяльності. Мати каже: не вірить, що події річної давнини будуть розслідувані належним чином навіть після закінчення бойових дій на Донбасі. Провину за смерть свого сина вона покладає і на тих, хто стріляв і тих, хто допустив війну в Україні.
З досвіду історії, ніхто, окрім фігурантів Нюрнберзького процесу, так і не відповів за свої злочини. І я не знаю, чи колись хтось відповість за розв’язання війни в УкраїніГалина Савчук
«З досвіду історії, ніхто, окрім фігурантів Нюрнберзького процесу, так і не відповів за свої злочини. І я не знаю, чи колись хтось відповість за розв’язання війни в Україні. Я думаю, що це буде багато сторін і дуже важко буде знайти основного винуватця. Ще до «Іловайської трагедії» була Савур-Могила, ми це добре знаємо. А «Іловайська трагедія» – це взагалі… Напхали різних частин туди, різних родів військ, і військових, і добровольців. І не було ніякого «Іловайського фронту», як під час Другої світової війни був Український фронт. І в результаті що ми маємо? Такі трагедії, які важко пережити і – навіть з роками – осмислити. Я б могла звинувачувати когось, якусь конкретну людину. Але якщо це отакий конфлікт… А ще я не розумію, як це на другий рік війни не організувати все так, щоб досягти не те, що миру, а якоїсь стабільності в зоні АТО? Наразі ще й зняли пільги із родин загиблих», – сказала Радіо Свобода мати загиблого бійця.
Щовечора на Алеї Героїв у Дніпропетровську збираються рідні загиблих під Іловайськом бійців і ті, кому пощастило вижити – згадують, вшановують пам'ять.
Рідні загиблих під Іловайськом бійців на Алеї Героїв у Дніпропетровську
З ініціативи волонтерів прізвища тих, хто не вийшов із «котла», викарбували на меморіальних плитах
.
Дніпропетровський політолог Андрій Золотарьов зазначає: після Іловайська Україна пережила вже кілька схожих трагедій – Дебальцеве, Донецький аеропорт, чимало родин полеглих бійців залишились наодинці зі своїм болем.
«Держава не зацікавлена, щоб суспільство дізналось всю правду про те, що все ж таки там сталось, і з цим «зеленим коридором», який перетворився фактично на розстріл добровольців, дуже багато суперечливої інформації... Масштабного суспільного збурення, якщо воно не відбулось тоді, то і зараз не буде. Родини загиблих залишаться наодинці зі своїм горем, з втратою близьких», – сказав у коментарі Радіо Свобода Андрій Золотарьов.
Точні цифри втрат невідомі
Українські військові та добровольчі спецпідрозділи МВС увійшли до Іловайська 18 серпня. Вони змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак після введення регулярних російських військ опинилися в оточенні. 30 серпня, коли українські військові почали організований вихід з міста «зеленим коридором», колони були підступно розстріляні. Це завдало великих втрат українським силовикам.
Головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявляв минулого тижня, що під час іловайських подій загинули 366 бійців, поранені були 429 вояків, зникли безвісти 158 військових, 128 захисників взяли в полон. У квітні він заявляв, що слідство документально підтвердило загибель під Іловайськом 459 людей і поранення 478.
Наприкінці серпня 2014 року на територію України вторглися 4 тисячі російських військових, заявив представник центрального науково-дослідного інституту Збройних сил України, який підпорядкований начальнику Генштабу, Віктор Шидлюх. За його словами, до цього вторгнення кількість українських військових в зоні АТО становила 30 тисяч і співвідношення з супротивником було один до одного. Після введення додаткових російських підрозділів баланс сил різко змінився на користь супротивника, заявив він.
Росія категорично відкидає звинувачення щодо її участі у конфлікті на Донбасі. У Москві війну на сході України називають «громадянською війною».
