Гурт «Мірко Сабліч» випустив новий відеоролик, який вже за кілька днів набув неабиякої популярності в соціальних мережах. Цього разу пісня лунає голосом, схожим на славетний тембр радянського рокера Віктора Цоя і має назву «ЗонаКРЫМ», як би даючи можливість уявити, що б сказав Цой про нинішню ситуацію з анексованим Росією українським півостровом. Власне, переробляючи російські та радянські фільми і мультфільми, об’єднуючи їх із новітніми фото- і відеодокументами, учасники «Мірко Сабліча» кажуть про війну між Росією та Україною. Про це розповів Радіо Свобода один із авторів проекту Євген Татарченко.
Це ініціатива з низів, відповідати зрозумілою мовою пересічному громадянинові на мессиджі, які ми отримуємо звідти, переробляти їх, перекодовувати їх у контрпропагандистський спосіб
– Наша ідея – взагалі цього проекту музично-публіцистичного, як ми його називаємо, проекту «Мірко Сабліч» – є намагання людей, громади в якийсь спосіб відповісти на цей шквал пропаганди, який ллється на нас, на нас непрямо, все таки ми не є споживачами російського медіапродукту, але таки до нас доходить цей шквал помиїв із засобів масової інформації Російської Федерації, і їхніх сателітів в Україні, і це, власне, така ініціатива з низів, відповідати зрозумілою мовою пересічному громадянинові на культурні мессиджі, які ми отримуємо звідти, переробляти їх, перекодовувати їх у контрпропагандистський спосіб і донести ці посили у зрозумілій формі.
– Знаєте, Євгене, мені особисто – як слухачеві і глядачеві – було надзвичайно цікаво, як справді підходять голоси, які ви підбираєте для своїх проектів, і наскільки вони абсолютно точно відповідають синхронізовано тому, як це відбувається на екрані. Як вам це вдається? Чи це все робиться у якійсь особливій студії?
– Справа у тому, що оскільки наш проект організований на аматорському рівні, ми починали буквально з кількох людей, зараз нас є трошки більше, і кожен відповідає за свою ділянку, і коли нам потрібно записати певну пісню, ми знаходимо людину, яка може це зробити відповідним голосом. Тобто там немає ніяких тонкощів технічних.
Основний спосіб поширення інформації, поширення музики нашої – це мережевий, через інтернет
Це питання виключно в тому, щоб знайти відповідного артиста, який би міг це зробити на належному рівні. І багато у нас є симпатиків серед музикантів, які прямо або опосередковано беруть участь у цьому проекті. Також нам вдається поширювати інформацію – на жаль, небагато є таких дружніх каналів, як Радіо Свобода, вони є, але не багато, тому основний спосіб поширення інформації, поширення музики нашої – це мережевий, через інтернет.
Тобто ми маємо серцевину учасників і є дуже багато прихильників, які, почувши якусь новину чи прочитавши якусь новину у «Фейсбуці» чи в інших мережах, відповідають нашою піснею – в такий спосіб люди долучаються і стають також учасниками цього проекту «Мірко Сабліч». І так само ми знаходимо і музикантів теж. На дружніх основах.
– На ваші нові проекти завжди надходять відгуки і у «Фейсбуці», і у «Твіттері». Хто реагує активніше на ваші пісні? Російська аудиторія чи аудиторія з України?
Наша ціль доносити наші пісні російському слухачеві, передусім до слухача, який вже власне є заражений, інфікований цією пропагандистською мурою, шелухою
– Я, власне, не відповідаю за цю частину проекту, але наскільки мені відомо, на жаль наша основна цільова аудиторія на тепер є Україна, хоча наша ціль все таки – доносити наші пісні російському слухачеві, передусім. Тому що в Україні ми повторюємо те, що вже переважній більшості відомо і так. Тобто кількість лайків наших сторінок, кількість людей, які висловили підтримку нашим пісням і нашим тезам, вона є важливою, приємно, але наше ключове завдання це «дизлайки», (тобто) це отримувати негативні відгуки від людей. Це означає, що ми донесли цей контрпропагандистський месидж до слухача «звідти», (слухача), який вже власне є заражений, інфікований цією пропагандистською мурою, шелухою.
– І виглядає, що це таки вдається. Бо таких «дизлайків» можна побачити чимало. Зокрема сьогодні я читала, хтось написав, мовляв, «краще б самі заспівали, ніж копіювали наших таких талановитих співаків». Це для вас також комплімент?
Люди не розуміють, чи не хочуть зрозуміти, що йдеться про жанр політичної сатири, те, чим нас годували, тією попсою радянською і пострадянською, якою нас годували і годують впродовж багатьох десятиліть
– Власне, ми вже так відстежуючи, помічаємо типи основних ліній – відповіді з російського сегменту інтернету, і це одна з таких найбільш поширених форм коментування звідти, тобто «на своє спромогтися ви не можете, а копіюєте лише наше». Тобто люди не розуміють, чи не хочуть зрозуміти, що йдеться про жанр політичної сатири, те, чим нас годували, тією попсою радянською і пострадянською, якою нас годували і годують впродовж багатьох десятиліть – все пережоване, яке примітизує нашу країну, наших громадян. Ми такою самою мовою власне і даємо відповідь – доступною і зрозумілою «там».
– Саме так свого часу цькували і Віктора Цоя. Ось вже 25 років з дня його загибелі минає 15 серпня. Ви ж не випадково обрали саме його для своєї останньої пісні?
– Звичайно, нам легше випускати ролики і доносити їх до слухача, коли існує об’єктивний інформаційний привід, тому ми випускали ролик Висоцького, і ролик Цоя, і деякі інші. Наприклад відповідь Табакову була теж. Ми старались швиденько відповісти. Але у нас є також і об’єктивні пісні, які не прив’язані до конкретної інформаційної події. І вони будуть на регулярній основі далі з’являтись.
– У цій останній пісні – «ЗонаКРЫМ» – ви називаєте прибічників ідеології «КримНаш» сектою. Чому?
Бачимо, що в російському суспільстві переважна більшість тією чи іншою мірою поділяє вірування, задекларовані керівниками секти «КримНаш»
– Тому що там використовують державну ідеологію і техніки, які використовуються пропагандистською машиною, на кшталт тих, які вже тисячоліттями використовуються в релігійній сфері, тобто у сфері ірраціональній. Такі техніки використовують ідеологи Російської Федерації для донесення зрозумілих меседжів для населення. І ми бачимо, що в російському суспільстві переважна більшість тією чи іншою мірою поділяє вірування, задекларовані керівниками секти «КримНаш», як ми її назвали в цій пісні.
– І все ж ваш Віктор Цой співає, що «щури ось-ось втечуть з кримського корабля». Тобто надія є?
– Надія є, але вона базується радше на відчутті, ніж на сухих фактах. Надія є, так.
