Ужгород – В Ужгороді загострилися суперечки навколо зеленої зони одного з житлових масивів. Понад 15 гектарів цієї території колись були парком Перемоги, проект облаштування якого запропонували ще у 80-х роках. Але потім цей проект кудись «зник», розповідають громадські активісти. На території збудовані протестантська церква та францисканський монастир. Залишилось кілька вільних гектарів і шість із них перебуває в оренді у однієї з комерційних фірм. А площу в майже гектар ще наприкінці минулого року міські депутати вирішили виділити на будівництво хоспісу, але це спричинило спротив.
Хоспісу немає досі не тільки в Ужгороді, але й на Закарпатті загалом. Тетяна Козак, депутат міської ради, головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги, яка ініціювала створення такого закладу, каже: пропозицію відкрити його біля монастиря францисканців підтримали західні фонди, зокрема австрійці. При монастирі діє соціальний будинок, церква, і хоспіс доречно було б розмістити на прилеглій території.
«Хоспісна і паліативна допомога не є суто медичною, це медична, соціальна та духовна. Це хворі, яких медицина вилікувати не може, але цей період життя, який їм виділив Бог, має пройти гідно, достойно, без болю, не в соціальній ізоляції, а в духовній опіці. Тому було розуміння з боку європейської організації, знайшли землю біля монастиря. Виникла ідея, що там можна побудувати хоспіс. По-перше, він близько розташований до медичних закладів, до центру міста, є всі комунікації і бажання в утриманні цієї соціально-медичної установи», – каже Тетяна Козак.
7 листопада минулого року проект рішення на збір технічної документації із землевідведення цієї ділянки винесли на сесію. Депутати підтримали пропозицію. Відтак підготували проект рішення для затвердження документації, погодженої із усіма відповідними інстанціями. Проте відтоді деякі громадські активісти висловлювали незадоволення із ситуацією у зеленій зоні, де могли побудувати хоспіс. Ініціативна група мешканців почала збирати підписи про недопущення забудови території. Люди кажуть, що вони не проти хоспіса, а проти остаточного знищення зеленої зони.
«Життя має бути якісне і комфортне до кінця»
Представниця ініціативної групи Ілдика Терлецька зауважує, що люди були проти забудови парку завжди.
Є експертна оцінка фахівців екологів – на лівобережний Ужгород потрібно 40 гектарів зелених зон, у нас виходить 9 гектарівІлдика Терлецька
«40 років проживаю там і свідок того, що будівництво монастиря було всупереч думці громадян. Люди обурювалися і зносили паркани, але тоді місцева влада не консультувалася з громадою і тепер також. Є експертна оцінка фахівців екологів – на лівобережний Ужгород потрібно 40 гектарів зелених зон, у нас виходить 9 гектарів», – констатує Ілдика Терлецька.
Тетяна Козак натомість переконана: відбулася підміна понять, оскільки йшов збір підписів за зелену зону, паркову зону і проти торгово-розважального комплексу, який планують завести на решті 6 гектарах.
«Враження таке, за ці 6 гектарів ніхто не бореться, а от за чисто соціальний об’єкт для міста, який не буде нічого коштувати у побудові і навчить співчуттю милосердю молодше покоління, всі проти. Ми пробуємо знайти компроміс. Якщо громада позиціонує себе громадою, вона має думати, які об’єкти їй потрібні. Говорять, що ці об’єкти мають бути за містом. Всі експерти кажуть, воно має бути у центрі, рівнодоступно. Як для пацієнта викликати консультанта, так і для рідних, щоб вони могли спокійно його відвідати. Адже хоспісна допомога складається з кількох складових. Це є виїзна паліативна бригада, яка обслуговує на дому 24 години, друге – денне перебування для людей, які ще можуть себе обслуговувати. Їх привозять, з ними займається як психолог, так і реабілітолог. Це не означає, що треба лягти і чекати смерті. Життя має бути якісне і комфортне до кінця, наскільки ми можемо забезпечити», – зауважила депутат міськради.
Якщо людина доглянута, вона має такі ж соціальні потреби, наприклад, випити каву, поспілкуватися, погуляти. Діти ж у спілкуванні будуть вчитися милосердя і ми маємо шанс мати доглянуту старістьТетяна Козак
Ще один закид від тих, хто проти будівництва хоспіса, – близьке розміщення установи біля двох навчальних закладів. Діти будуть бачити смерть, немічних, хворих, – скаржаться критики.
«Якщо людина доглянута, вона має такі ж соціальні потреби, наприклад, випити каву, поспілкуватися, погуляти. Діти ж у спілкуванні будуть вчитися милосердя і ми маємо шанс мати доглянуту старість. Аргументи йдуть, що парк для здорових. Для здорових у нас в центрі міста є розважальні центри, магазини, чогось це має право бути у центрі. А для інших парку не треба, їх на дев'ятий поверх і ти там доживай, тебе звідти знести ніхто не може. Я знаю жінку, за 9 років вона не була на вулиці, вона живе, після інсультну, але вона лежача, ліфт не працює і у неї нема ніяких шансів побачити ту зелену зону», – каже Тетяна Козак.
Хоспіс потрібний, але парк – теж
Хоспіс в Ужгороді планують звести на 25 ліжок для дорослих і дітей різного віку. Будова має бути одноповерховою, зручною для перебування там і оптимальною в обслуговуванні. Ініціативна група за цей вивчала досвід функціонування таких закладів як в Україні, так і в Європі. Ольга Бесага, провізор за фахом, переймається питанням хоспісної допомоги вже давно. Побувала у Польщі побачила, як діє хоспіс у місті Катовіце.
Це є нормальна європейська практика – будувати хоспіси біля шкіл, садочків. Це не є перешкодою. Бо виховується нормальне розуміння життя і смерті, природність цього процесу, не боятися використовувати максимально життяОльга Бесага
«У Польщі вся хоспісна допомога будується на двох речах: високий професіоналізм і повага до людини, людиноцентричність, ставлення до людини як до людини. Ця фраза багато використовується і ніби банальність. Але там це не банальність, а практика, професіоналізм має йти за руку з добротою, – розповідає Олена. – Це є нормальна європейська практика – будувати хоспіси біля шкіл, садочків. Це не є перешкодою. Бо виховується нормальне розуміння життя і смерті, природність цього процесу, не боятися використовувати максимально життя. Смерть інакше сприймається. Це може статися з кожним».
Отець Косма з монастиря францисканів Мукачівської греко-католицької єпархії дивується, чому піднялась хвиля незадоволення з приводу облаштування такого закладу.
Якщо лікарі вийшли з ідеєю створити хоспіс для потребуючих людей, нічого такого тяжкого не буде. Якщо громада не буде проти, то я постараюся зробити все можливе, що неможливо, зробить БогОтець Косма
«Це ж добра ідея, людям потрібна допомога. Тим більше паліативної допомоги аж так розвинутої немає в цьому регіоні. Якщо лікарі вийшли з ідеєю створити хоспіс для потребуючих людей, нічого такого тяжкого не буде. Якщо громада не буде проти, то я постараюся зробити все можливе, що неможливо, зробить Бог. Справа є добра, дуже корисна для міста, тому має стільки перешкод. Мені як духовній особі зручніше мати було б мати поруч з церквою, поряд з монастирем, для мене це логічно», – переконує отець Косма.
Олександр Пересоляк, голова Громадської ради Ужгорода, погоджується – хоспіс для міста необхідний, але підкреслює: при реалізації проекту мають враховуватися низка інтересів.
Поруч три заклади з підвищеними шумовими ефектами. І поруч немає жодного медичного закладу для надання невідкладної допомогиОлександр Пересоляк
«По-перше, громадські інтереси мешканців прилеглих територій, які бачать дану територію як парк, друге – вимоги чинного законодавства, які передбачають врахування попередніх планувальних рішень. І не допустити зменшення зелених зон і парків. По-третє, це інтереси тих, хто перебуває в хоспісі. Адже поруч три заклади з підвищеними шумовими ефектами. І поруч немає жодного медичного закладу для надання невідкладної допомоги», – каже Олександр Пересоляк.
Наразі у міськвиконкомі мають намір створити робочу групу, щоб врегулювати інтереси різних сторін. Обіцяють і зелену зону зберегти, і хоспіс побудувати.
